Постановление суда № 85263883, 29.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 жовтня 2019 р. Справа №200/12532/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши матеріали адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області, в якому просить суд накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться в банківських установах в межах наявних на рахунках коштів, але не більше суми податкового боргу в розмірі 14 208 887, 81 грн.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України.

Засади сплати судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір”. Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).

Наведені норми кореспондують із приписами ч. 3 ст. КАС України, якою передбачено обов`язок додання до позову документу про сплату судового збору.

Судовий збір згідно з частиною першої статті 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Так, положеннями частини першої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VI (в редакції Закону України від 1 січня 2019 року № 2628-VIII) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921, 00 гривень.

Суд звертає увагу, що даний спір є майновим, з огляду на наступне.

За практикою Європейського суду з прав людини майновою вважається вимога, яка безпосередньо впливає на склад майна позивача.

Суд зазначає, що накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в банківських установах в межах наявних на рахунках коштів відбувається в рамках наявного у платника податкового боргу та передбачає обмеження права власника щодо розпоряджання своїми грошовими коштами.

Зокрема, у випадку задоволення позовних вимог Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби рішення суду може призвести до певних майнових негативних наслідків для відповідача.

Крім того, вимоги Податкового кодексу України щодо обов`язковості безпосередньої участі суду у накладенні арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку платника податків спрямовані на збереження належного особі майна та забезпечення його належним користуванням.

Таким чином, за подання до адміністративного суду позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 19 210, 00 грн.

Поряд з цим, судом встановлено, що до позовної заяви представником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби додано платіжне доручення № 132 від 24.01.2019 року.

Судом, при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України за даним платіжним дорученням виявлено, що дата сплати та дата зарахування судового збору за подання даного адміністративного позову передує даті виникнення спірних правовідносин. Так, докази наявності податкового боргу, які надані представником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, датовані 17.10.2019 року. Натомість, судовий збір сплачено позивачем ще у січні 2019 року. Отже, платіжне доручення № 132 від 24.01.2019 року не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання даного адміністративного позову

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі № 922/496/17 (ЄДРСРУ № 74508787).

Між тим, суд звертає увагу, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації позовної заяви (заяви, скарги) є, зокрема, найменування позивача та відповідача, а також предмет спору.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку що подане платіжне доручення є неналежним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки з останньої не вбачається яка саме позовна заява оплачується даним судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена 16 січня 2019 року Верховним Судом у рамках справи № 905/1057/18.

Відповідно до положень частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 19 210, 00 грн та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі.

Керуючись статями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Донецькій області про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку платника податків, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 19 210, 00 грн.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Голуб