Решение № 85221400, 28.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 р. Справа№200/10256/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач до моменту виникнення спірних правовідносин отримував пенсію в статусі внутрішньо переміщеної особи. 05.07.2019 року позивач зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 (на контрольованій території) та звернувся до установи відповідача із заявою про продовження виплати пенсії, проте виплата пенсії позивачу здійснена не була.

У подальшому, листом відповідача № 8230/03-1 від 07.08.2019 року, якій позивач отримав у відповідь на своє звернення, останньому роз`яснено, що він має право та повинен звернутися до УСЗН за довідкою ВПО.

Позивач, посилаючись на положення Конституції України, вимоги Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" тощо, просить суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та виплатити заборгованість з пенсії починаючи з лютого 2017 року.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 13486010, поновити виплату пенсії з моменту припинення - 01.02.2017 року, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення.

зобов`язати головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити позивачу на підставі, у порядку та у розмірі компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати частин пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати".

Ухвалою суду від 27.08.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по справі. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі на 25.09.2019 року.

25.09.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив, вмотивований тим, що позивач, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації. На підставі зазначеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання, згідно змісту якого просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи через канцелярію суду не надавав.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 з 05.07.2019 року.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Листом від 25.06.2019 року № ВЕБ-05001-ФС-19-019275 відповідач повідомив, що заборгованість з виплати пенсії в період з 01.02.2017 року по 31.12.2018 року буде виплачена в умовах окремого порядку.

Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 26.07.2019 № 17378/п-111 повідомив, що внутрішньо переміщена особа не втрачає свого статусу з підстав зміни місця реєстрації. Водночас, дана особа, має право за власним бажанням подати заяву до УСЗН про відмову від довідки ВПО. Враховуючи зазначене, для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до відповідача та подати заяву та діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно Довідки про виплату пенсії від 11.09.2019 року № 229/03.2-11, у позивача наявна заборгованість з виплати пенсії з 01.02.2017 року по 31.12.2018 року та з 01.02.2019 року.

Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

В той час, частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що попередньо призначені йому суми пенсії, не отримані ним з вини відповідача, який призначає і виплачує пенсію, і ці вимоги безпосередньо спрямовані на виплату йому призначеної пенсії, тобто за минулий час. Та такі вимоги не обмежуються будь-яким строком.

Тому суд вважає, що у даному випадку, позивач строків звернення до суду із позовом не пропустив, оскільки, на підставі вказаного вище закону, він має право захистити своє право на отримання виплати нарахованої йому пенсії, без обмеження будь-яким строком, що можливо, якщо позовні вимоги будуть задоволені.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Посилання представника Управління на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Таким чином суд приходить до висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та виплатити заборгованість з пенсії з 01.02.2017 року по 31.12.2018 року та з 01.02.2019 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, відсутні підстави для допуску негайного виконання рішення, оскільки суд не зазначає конкретні суми, а зобов`язує відповідача вчинити дії з поновлення нарахування та виплати пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу на підставі, у порядку та у розмірі компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати частин пенсії, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати".

Як встановлено ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Разом з тим, ст.ст. 3,4 Закону N 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати

Відповідно п. 3, 4 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Таким чином компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати повинна бути виплачена відповідачем у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний період. Проте станом на час прийняття рішення по справі відповідач не порушував свій обов`язок щодо несплати компенсації так як такий обов`язок об`єктивно в нього ще не виник. Також у суду відсутні підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень проігнорує такий обов`язок у майбутньому.

Відповідно позовні вимоги щодо сплати компенсації за втрачений дохід є передчасними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та фактичний період заборгованості з пенсії, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, б.3) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та виплатити заборгованість з пенсії з 01.02.2017 року по 31.12.2018 року та з 01.02.2019 року на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, б.3) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 384, 20грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 384, 20грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка