Решение № 85211043, 22.10.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2578/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши справу №916/2578/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" про стягнення 81 445,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" про стягнення 81 445,01 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2578/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2019р. було відкладено судове засідання до 22.10.2019р. о 11:30 год.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" у судове засідання не з`явився, письмового відзиву не надав, між тим про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення судового відправлення, враховуючи викладене, а також відсутність жодного повідомлення щодо причини неявки представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.10.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 28.10.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

08.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО", (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна", (далі - Відповідач, Замовник ) було укладено Договір про надання послуг №08/07/5.

Відповідно за умовами п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг, пов`язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом з заміною автозапчастин автотранспорту Замовника згідно із Додатком №1, що є невід`ємною частиною цього Договору відповідно до заявок Замовника.

Відповідно до п. 1.3. Договору, послуги вважаються наданими після підписання Сторонами відповідних підтверджуючих документів (акту здачі-приймання наданих послгу, тощо).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що замовник зобов`язується приймати і оплачувати вказані у п. 1.1. послуги в порядку, встановленому розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг, що надаються за даним Договором, визначається по кожній заявці окремо, відповідно до діючого Прейскуранта цін/тарифів Виконавця і затвердженим ним норм часу на надання послуг.

Згідно п. п. 2.2., 2.3. Договору, оплата послуг, що надаються за даною угодою, здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту закінчення ремонту і технічного обслуговування та підписання акта здачі-приймання наданих послуг у розмірі 100% вартості заявлених Замовником робіт., вказаних у відповідному наряд-замовленні на підставі рахунку, що виставляється Виконавцем на оплату. Автомобіль передається Замовникові на підставі акта здачі-приймання після закінчення ремонту і технічного обслуговування.

Розділом 3 Договору встановлено права та обов`язки сторін.

Стосовно обов`язків замовника у відповідності до п. п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору визначено, що в момент передачі автомобіля зі станції технічного обслуговування підписує представлений Виконавцем акт здачі-приймання наданих послуг або заявляє Виконавцю свої мотивовані заперечення у письмовій формі. Оплачує послуги Виконавця в розмірі і у терміни, передбачені в розділі 2 цього Договору.

Позивач зазначає, що вказані у позовній заяві Акти виконаних робіт за рахунками: СЧ-03908, СЧ-04308, СЧ-09927, СЧ-13850, СЧ-17356, СЧ-17361, СЧ-18716, СЧ-18717, СЧ-18718, СЧ-18719, СЧ-18720, СЧ-19146, СЧ-19353, СЧ-19550, СЧ-19628, СЧ-19629, СЧ-19654, СЧ-19655, СЧ-20677 та СЧ-20678 відповідачем було отримано та підписано, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями. Тобто послуги, які були надані позивачем, відповідачем було прийнято у повному обсязі без всяких зауважень.

Проте, в порушення п. 2.2. Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" не оплатило надані послуги пов`язані з технічним обслуговуванням і ремонтом з заміною автозапчастин автотранспорту за рахунками: СЧ-03908, СЧ-04308, СЧ-09927, СЧ-13850, СЧ-17356, СЧ-17361, СЧ-18716, СЧ-18717, СЧ-18718, СЧ-18719, СЧ-18720, СЧ-19146, СЧ-19353, СЧ-19550, СЧ-19628, СЧ-19629, СЧ-19654, СЧ-19655, СЧ-20677 та СЧ-20678 з врахуванням переплати за рахунками: СЧ-352387 та СЧ-015779 в сумі 7 313,91грн., у зв`язку із чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" складає 74 782,64грн.

05.06.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" відповідно до Витягу з ЄДРПОУ було направлено на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" претензію №01-05/65з проханням до 17.06.2019р. сплатити борг у розмірі 74 782,64грн.

Зазначена претензія була повернута за неотриманням адресатом у зв`язку із відсутністю за вказаною адресою, тобто дана претензія залишилась відповідачем без відповіді.

У відповідності до пункту 4.1. Договору, у випадку порушення зобов`язань, що виникають з умов цього Договору, (надалі іменується «Порушення Договору»), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні Законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі - 1 345,00 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі - 5 317,37 грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" своїх зобов`язань за Договором про надання послуг №08/07/5 від 08.07.2014р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО", (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна", (далі - Відповідач, Замовник ) було укладено Договір про надання послуг №08/07/5, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг, пов`язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом з заміною автозапчастин автотранспорту Замовника згідно із Додатком №1, що є невід`ємною частиною цього Договору відповідно до заявок Замовника.

Відповідно до п. 1.3. Договору, послуги вважаються наданими після підписання Сторонами відповідних підтверджуючих документів (акту здачі-приймання наданих послгу, тощо).

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що замовник зобов`язується приймати і оплачувати вказані у п. 1.1. послуги в порядку, встановленому розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість послуг, що надаються за даним Договором, визначається по кожній заявці окремо, відповідно до діючого Прейскуранта цін/тарифів Виконавця і затвердженим ним норм часу на надання послуг.

Згідно п. п. 2.2., 2.3. Договору, оплата послуг, що надаються за даною угодою, здійснюється Замовником протягом 30 календарних днів з моменту закінчення ремонту і технічного обслуговування та підписання акта здачі-приймання наданих послуг у розмірі 100% вартості заявлених Замовником робіт., вказаних у відповідному наряд-замовленні на підставі рахунку, що виставляється Виконавцем на оплату. Автомобіль передається Замовникові на підставі акта здачі-приймання після закінчення ремонту і технічного обслуговування.

Відповідно до розділом 3 Договору, а саме п. п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору визначено, що в момент передачі автомобіля зі станції технічного обслуговування підписує представлений Виконавцем акт здачі-приймання наданих послуг або заявляє Виконавцю свої мотивовані заперечення у письмовій формі. Оплачує послуги Виконавця в розмірі і у терміни, передбачені в розділі 2 цього Договору.

Акти виконаних робіт за рахунками: СЧ-03908, СЧ-04308, СЧ-09927, СЧ-13850, СЧ-17356, СЧ-17361, СЧ-18716, СЧ-18717, СЧ-18718, СЧ-18719, СЧ-18720, СЧ-19146, СЧ-19353, СЧ-19550, СЧ-19628, СЧ-19629, СЧ-19654, СЧ-19655, СЧ-20677 та СЧ-20678 відповідачем було отримано та підписано, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями. Тобто послуги, які були надані позивачем, відповідачем було прийнято у повному обсязі без всяких зауважень.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у сумі 74 782,64грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до пункту 4.1. Договору, у випадку порушення зобов`язань, що виникають з умов цього Договору, (надалі іменується «Порушення Договору»), винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні Законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" про стягнення 81 445,01 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС Україна" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, будинок 8, офіс 32/3; код 37089765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІС-АВТО" (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 5; код ЄДРПОУ 34251784) 74 782/сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дві/ грн. 64 коп. - суми заборгованості за договором, 1 345/одна тисяча триста сорок п`ять /грн. 00 коп. - 3% річних, 5 317/п`ять тисяч триста сімнадцять/ 37 коп. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут