Решение № 85201726, 23.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1747/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00168 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2019 року № UA204000/2019/000168/2. Позов обґрунтований тим, що за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм митного законодавства та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на викладене, висновки відповідача, покладені в основу оспорюваного рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом на вимогу митниці надано додатковий документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні 1АА1 (лот № 23235214) в США - витяг з аукціону від 07.11.2018, який проведено пізніше дати виставленого рахунку від 02.11.2018 А 337792, у зв`язку із чим не може бути розглянутий, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість згідно рахунку, а також не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься в формі митного контролю 105-2, 106-2, згенерованих автоматизованою системою аналізу та управління ризиками, та електронного довідника www.nadaguides.com, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 8525 доларів США. Тому, відповідно до вимог митного законодавства, посадовою особою відповідача було проведено консультації, під час яких запропоновано надати додаткові документи з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідачем для обчислення митної вартості заявлених до декларування транспортних засобів використано наступні джерела: стаття 31 Митного кодексу України; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; інформація, яка міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР. За результатом проведеної процедури консультації з декларантом, наявної цінової інформації щодо подібних, аналогічних товарів у офіційних джерелах, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості заявленого товару. Крім того, інформація, визначена в сертифікаті про списання транспортного засобу від 29.10.2018 №124433345, містить певні суперечності щодо продавця та покупця. Більше того, позивачем не надано інших документів, які підтверджують транспортування до митної території України ввезеного товару. Таким чином, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 30.07.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

11.01.2019 особа, що уповноважена позивачем на здійснення декларування, звернулася до Рівненської митниці в інтересах декларанта, ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу, легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 2500 см3, фактурна вартість якого згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), наданим до митного оформлення, від 02.11.2018 №А337792 становить 5348доларів США (а.с.49-50).

Для проведення митного оформлення ввезення транспортного засобу на територію України, Рівненській митниці було подано електронну митну декларацію №UA204020/2019/000203 (а.с.23), до якої додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.11.2018 №А337792; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.01.2019 №UА205010/2019/310131; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.10.2018 №124433345; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 09.01.2019 №09/01/02; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.01.2019 б/н; договір про надання послуг митного брокера; внутрішній договір (контракт) доручення; витяг з сайту carinfo.kiev.ua від 09.01.2019; довідка від 09.01.2019 №147; фото авто; паспортні документи та платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів.

У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно вартості імпортованого КТЗ; 3) висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка результати дослідження НДЕКЦ, тощо); 4) копію експортної декларації країни відправлення.

Враховуючи викладене, митним органом шляхом надсилання листа на електронну адресу декларанта запропоновано позивачу надати зазначені додаткові документи (а.с.27-29).

На вказану пропозицію представником декларанта листом від 21.01.2019 №013 (а.с.35) повідомлено відповідача, що будуть надаватися додаткові докази.

Так, декларантом було додатково надано відповідачу витяги із сайту https://autoastat.com/vehicle/ (а.с.46-47).

З огляду на те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною, зазначеною декларантом, оскільки декларантом на вимогу митниці надано додатковий документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні 1АА1 (лот №23235214) в США - витяг з аукціону від 07.11.2018, який проведено пізніше дати виставленого рахунку від 02.11.2018 А337792, у зв`язку із чим не може бути розглянутий, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість згідно рахунку, а також ненадання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно вартості імпортованого КТЗ; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка результати дослідження НДЕКЦ тощо); копію експортної декларації країни відправлення), митним органом, за результатом опрацювання наявних документів, було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей, які міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР, та електронного довідника www.nadaguides.com, із застосуванням другорядного (резервного) методу. При цьому, для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав, наказ ДФС «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» від 11.09.2015 №689, наказ МФУ «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» від 11.07.2015 №684, наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів» з урахуванням принципів Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №1074/2092 та довідкової інформації.

За наслідками чого прийнято рішення від 25.01.2019 № UA204000/2019/000168/2 про коригування митної вартості транспортного засобу із суми 5348 доларів США до суми 8525 доларів США (а.с.24-25).

Одночасно сформовано картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 25.01.2019 № UA204000/2019/00168 (а.с.16-17).

Не погоджуючись з таким рішенням та карткою відмови митного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до законодавства України в сфері здійснення державної митної справи, фактурна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України є складовою частиною митної вартості товарів.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно з п.1 ч.1 ст.51 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Так, митна вартість товару - легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 2500 см3, була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору продажу - 5348 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний автомобіль було придбано позивачем на аукціоні 1АА1 (лот №23235214) в США. Згідно з витягами з сайту https://autoastat.com/vehicle/, дата аукціону - 11.07.2018, кінцева вартість лоту № 23235214 становить 4750 доларів США та з урахуванням комісій та зборів – 5348 доларів США (а.с.46-47). Вказана сума визначена продавцем, ТОВ «W8 Шиппінг», у рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.11.2018 № А337792 (а.с.49-50), та була перерахована позивачем 02.11.2018 згідно з квитанцією № 12817584 у безготівковій формі (а.с.55-56).

Згідно з п.1 ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 4 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з ч.5 ст.53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.5 ст.57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 Митного кодексу України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Як вбачається з оспорюваного рішення від 25.01.2019 № UA204000/2019/000168/2, відповідач вважає, що вартість транспортного засобу не може бути визначена за вартістю заявленою декларантом у митній декларації, оскільки декларантом на вимогу митниці надано додатковий документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні 1АА1 (лот №23235214) в США - витяг з аукціону від 07.11.2018, який проведено пізніше дати виставленого рахунку від 02.11.2018 А337792, у зв`язку із чим не може бути розглянутий, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість згідно рахунку, а також ненадання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно вартості імпортованого КТЗ; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка результати дослідження НДЕКЦ тощо); копію експортної декларації країни відправлення). Відповідачем використано наступні джерела: стаття 31 Митного кодексу України; наказ Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів»; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів»; згенерована інформація АСАУР (ФМК 105-2, 106-2); інформація з електронного довідника www.nadaguides.com. Жодних інших підстав оспорюване рішення не містить.

Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки документи мають розбіжності, декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, яка міститься в формі митного контролю (ФМК)105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», 106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів», згенерованої автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 8525 доларів США, та інформацією з електронного довідника www.nadaguides.com, що слугувало підставою для застосування резервного методу визначення митної вартості такого транспортного засобу.

Суд критично оцінює такі твердження відповідача, з огляду на наступне.

Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.01.2019 №UA204020/2019/000203.

Так, декларантом було надано відповідачу, зокрема:

- рахунок-фактура (інвойс) від 02.11.2018 №А337792 (а.с.49-50), у якому крім іншого зазначено, що ціна товару 5348 доларів США;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.01.2019 №UА205010/2019/310131;

- сертифікат про списання транспортного засобу від 29.10.2018 №124433345 (а.с.52-53);

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 09.01.2019 №09/01/02 (а.с.80);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.01.2019 б/н (а.с.79);

- договір про надання послуг митного брокера;

- внутрішній договір (контракт) доручення;

- витяг з сайту carinfo.kiev.ua від 09.01.2019;

- довідка від 09.01.2019 №147;

- фото авто;

- паспортні документи та платіжні доручення, що підтверджують сплату митних та інших платежів.

Разом з тим, до прийняття оспорюваного рішення позивачем митному органу було надано витяг із сайту https://autoastat.com/vehicle/ (а.с.46-47), згідно з яким легковий автомобіль (бувший у використанні) марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_2 НОМЕР_3 та об`ємом двигуна 2500 см3, було продано з аукціону 1АА1 (лот №23235214) в США 11.07.2018, кінцева вартість лоту № 23235214 становить 4750 доларів США та з урахуванням комісій та зборів – 5348 доларів США.

Вказана сума визначена продавцем, ТОВ «W8 Шиппінг», у рахунку-фактуру (інвойсі) від 02.11.2018 №А337792 (а.с.49-50), який виписаний для ОСОБА_2 , та була перерахована позивачем 02.11.2018 згідно з квитанцією № 12817584 у безготівковій формі (а.с.55-56).

З витягу із сайту https://autoastat.com/vehicle/, рахунку-фактуру (інвойсу) від 02.11.2018 №А337792 та у квитанції від 02.11.2018 № 12817584 прослідковується номер лоту 23235214 за яким вище вказане авто брало участь у аукціоні та, зрештою, у оформленні продажу.

При цьому, посилання відповідача на те, що вартість транспортного засобу не може бути визначена за вартістю заявленою декларантом у митній декларації, оскільки декларантом на вимогу митниці надано додатковий документ, що містить відомості стосовно вартості покупки автомобіля на аукціоні 1АА1 (лот №23235214) в США - витяг з аукціону від 07.11.2018, який проведено пізніше дати виставленого рахунку від 02.11.2018 А337792, у зв`язку із чим не може бути розглянутий, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість згідно рахунку, суд вважає помилковим. Адже із зазначеного витягу чітко вбачається, що датою аукціону є саме 11.07.2018, а не, як стверджує відповідач - 07.11.2018.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача щодо інформації визначеної в сертифікаті про списання транспортного засобу від 29.10.2018 № 124433345 та щодо ненадання позивачем інших документів, які підтверджують транспортування до митної території України ввезеного товару, як на обставину правомірності оспорюваного рішення, оскільки така інформація не оцінювалася митним органом при прийнятті оспорюваного рішення, а тому не може бути предметом доказування у правомірності такого рішення.

Таким чином, Рівненською митницею не наведено обґрунтованих підстав для подання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно вартості імпортованого КТЗ; висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка результати дослідження НДЕКЦ тощо); копію експортної декларації країни відправлення), адже оплата товару за лотом №23235214 в сумі 5348 доларів США підтверджується як інвойсом, так і квитанцією до нього, а оплата транспортування товару до митного кордону України - документом, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.01.2019 б/н.

Відтак, позивачем було надано митному органу всі наявні у нього документи, які містять достатню інформацію про митну вартість автомобіля марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 2500 см3.

З огляду на викладене, відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст документів, долучених декларантом для митного оформлення легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 2500 см3.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойсу від 02.11.2018 № А337792, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Відтак, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а).

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості легкового автомобіля (бувший у використанні) марки «Toyota» моделі «Camry» типу «Седан» 2015 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 2500 см3, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за основним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі відомостей, які міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо можливості визначення відповідачем митної вартості за резервним методом на підставі електронного довідника www. ОСОБА_3 .com, то суд вважає за необхідне звернути увагу, що додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «N.A.D.A. Official used car guide» - N.A.D.A., США. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалася. Тому навіть якщо такий розрахунок і мав місце, то суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу. Водночас, за змістом інформації з витягу із сайту https://autoastat.com/vehicle/ вбачається, що вищевказаний автомобіль після ДТП з пошкодженнями задньої частини. Такий технічний стан автомобіля, що був у користуванні, безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.

З огляду на викладене відповідач при здійсненні митного контролю мав діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті ним відповідних рішень. Наведене не дає підстав вважати оспорювань рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, оскільки такі прийняті за відсутності у митного органу обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, а відтак, поза межами правового поля.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів, як орган державної влади, повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності свого рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 1536,80грн, що підтверджується квитанціями від 06.08.2019 №0.0.1428483323.1 на суму 768,40грн та №0.0.1428484391.1 на суму 768,40грн (а.с.45), а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають йому до відшкодування.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2019 року №UA204000/2019/000168/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00168, видану Рівненською митницею ДФС 25 січня 2019 року.

Стягнути із суб`єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача - ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1536,80грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 н АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

2) відповідач - Рівненська митниця ДФС (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104; код ЄДРПОУ 39420640).

Суддя Комшелюк Т.О.