Решение № 85201720, 24.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2019 року м. Рівне№460/1770/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд» (далі - відповідач) про стягнення коштів з відповідача, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу в розмірі 148167,66 грн. Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що станом на 28.06.2019 за ТОВ фірма «Рекорд» перед бюджетом рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб в сумі 148167,66 грн. Вказаний борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказав, що відповідачем було помилково нарахований земельний податок із юридичних осіб за 2017 та 2018 року, у зв`язку з чим 04.09.2019 року було подано відповідні уточнюючі розрахунки до податкових декларацій № 9018873308 від 14.02.2017 року та № 9010188530 від 01.02.2018 року, які прийняті ДФС України. Вказує, що податковий борг за податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9018873308 від 14.02.2017 року на суму 62 170,43 грн. та № 9010188530 від 01.02.2018 року на суму 67 570,43 грн. відсутній. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзиву у якому позивач посилається на узгодженість податкової заборгованості.

Ухвалою суду від 02.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.08.2019 від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.08.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено частково. Відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву в частині продовження такого строку на п`ятнадцять днів з дня вручення відповідної ухвали. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд» про розгляд адміністративної справи № 460/1770/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву та відзив відповідача, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» (код ЄДРПОУ 22570365) зареєстроване як юридична особа 26.04.1995 року. Платник взятий на облік Головного управління ДФС у Рівненській області, Сарненське управління, Дубровицька ДПІ (Дубровицький р-н) 04.10.1996 року. ТОВ фірма «Рекорд» є платником земельного податку.

За даними ГУ ДФС у Рівненській області за ТОВ фірма «Рекорд» рахується заборгованість із земельного податку з юридичних осіб в сумі 148167,66грн, що виникла на підставі:

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9018873308 від 14.02.2017 року на суму 62 170,43 грн.;

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9010188530 від 01.02.2018 року на суму 67 570,43 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 13.11.2017 року №0026215001 на суму штрафних санкцій 598.05 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017 року №0020625001 на суму штрафних санкцій 1162,87 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 28.09.2018 року №0321905012 на суму штрафних санкцій 8978,22 грн.;

нарахованої пені в розмірі 7687,66 грн.

З метою погашення податкового боргу, ГУ ДФС у Рівненській області для позивача було сформовано податкову вимогу № 30-17 від 12.05.2016 року на суму 3476,56грн, яку направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та яка у встановленому законом порядку ним не оскаржувалася.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення податкового боргу із земельного податку, який виник на підставі самостійно задекларованих відповідачем податкових зобов`язань із плати за землю за 2017 та 2018 роки на загальну суму 129740,86грн, відповідач вказує, що податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 та 2018 роки ним було нараховане помилково і вказану помилку відповідачем було виправлено у відповідності до п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України та п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкових декларацій.

Перевіряючи вказані обставини, судом встановлено та враховано наступне.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пп. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України - податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України - податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Судом встановлено, що податкове зобов`язання із земельного податку за 2017 та 2018 роки відповідачем нараховувалось за земельну ділянку площею 3,5га, яка розташована у селі Городок Рівненського району та була передана у користування ТОВ-фірмі «Рекорд» на підставі рішення Городоцької сільської ради від 25.10.2001 року № 240.

На вказаній земельній ділянці були розміщені об`єкти нерухомості, придбані відповідачем у ТОВ виробничо-торгівельної фірми «Корпо» на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрованого 10.12.1999 року в Рівненському міському БТІ за реєстровим номером №1-1-1.

Проте, як встановлено судом, 14 серпня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ-фірмою «Рекорд» та ТОВ «Наола», складові майнового комплексу, що знаходяться за адресою: в с. Городок АДРЕСА_1 по вул. Барона Штейнгеля, 1-в були відчужені відповідачем ТОВ «Наола».

Передача об`єктів нерухомості підтверджується актом приймання-передачі від 14.08.2002 року.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.01.2002 року), при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Таким чином, з 14.08.2002 року вказана земельна ділянка вибула з володіння та користування ТОВ-фірми «Рекорд», а тому судом встановлено, що відповідач не мав обов`язку подавати податкові декларації з плати за землю та нараховувати земельний податок, а тому вказані податкові декларації за 2017 та 2018 роки було подано помилково.

Дані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №151916672 від 04.01.2019 року згідно з якої у власності та/або користуванні відповідача відсутня земельна ділянка площею 3,50 га, що розташована в АДРЕСА_1 1-в.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2019 року відповідачем подано уточнюючі декларації про зміну об`єкта оподаткування з земельного податку за 2017 та 2018 рік. Уточнюючі розрахунки прийнято податковим органом, що підтверджується квитанціями № 2 від 04.09.2019 року № 9301173958 та № 9311809171.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно абз. 2 п. 286.4 ст. 286 Податкового кодексу України, у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування, платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до витягу з електронного кабінету платника податків ТОВ фірми «Рекорд», 30.09.2019 року позивачем в інтегрованій карті платника податків зменшено податкове зобов`язання з плати за землю на суму 129510,01грн та одночасно нарахована пеня в розмірі 29875,56грн.

Таким чином, з огляду на вказані обставини судом встановлено, що податковий борг із земельного податку, який обліковувався за ТОВ фірмою «Рекорд» на підставі податкових декларацій з плати за землю № 9018873308 від 14.02.2017 року та № 9010188530 від 01.02.2018 року на загальну суму 129740,86грн станом на момент розгляду даної справи відсутній.

Щодо тверджень ГУ ДФС у Рівненській області, викладених у відповіді на відзив, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, то суд не бере їх до уваги, оскільки, по-перше позивачем не надано суду доказів оскарження таких грошових зобов`язань зі сторони відповідача; по-друге, позивачем не спростовано у відповіді на відзив факту зменшення в інтегрованій картці платника податку податкового зобов`язання з земельного податку ТОВ фірми «Рекорд» у розмірі 129510,01грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ фірми «Рекорд» податкового боргу із земельного податку з юридичних осіб в сумі 129740,86грн, слід відмовити.

Також, судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 18426,80грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.11.2017 року № 0026215001 на суму штрафних санкцій 598,05грн; податкового повідомлення-рішення від 06.11.2017 року № 0020625001 на суму штрафних санкцій 1162,87грн; податкового повідомлення-рішення від 28.09.2018 року № 0321905012 на суму штрафних санкцій 8978,22грн та нарахованої пені в розмірі 7687,66грн.

Ці обставини підтверджені дослідженими доказами: розрахунком виникнення податкового боргу, обліковими картками платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ш» від 06.11.2017 № 0020625001, від 13.11.2017 № 0026215001, від 28.09.2018 № 0321905012, актами перевірок від 24.10.2017 № 246/17-00-30-01/22570365, від 18.09.2018 № 3063/17-00-30-01/22570365 та повідомленнями про вручення поштового відправлення, корінцем податкової вимоги форми «Ю» від 12.05.2016 № 30-17.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст.9 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Стаття 19-1 Податкового кодексу України визначає функції органів доходів і зборів, до яких зокрема відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.

За змістом п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом з причин, пов`язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, в силу вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки відповідач не оскаржував податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, то сума податкового боргу в розмірі 18426,80грн є узгодженою і підлягає сплаті.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів та митних платежів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі, податковий борг з земельного податку в сумі 18426,80грн відповідачем не погашений.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу із земельного податку в розмірі 18426,80грн підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення, а в частині стягнення 129740,86грн слід відмовити.

Підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» податковий борг із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 18426,80грн (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 80 коп.) з рахунків у банках обслуговуючих такого платника та перерахувати на рахунок 33216811017306, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ 38012756, одержувач, УК у Рівненському районі /с. Городок/18010500.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217);

2) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (34141, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Селець, вул. Молодіжна, 16; код ЄДРПОУ 22570365).

Суддя Комшелюк Т.О.