Решение № 85200532, 17.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р. Справа№200/10039/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.,

за участю:

представника відповідача Ярова С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень рішення № 0000481202 від 17.04.2019 року яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування та № 0000501202 від 17.04.2019 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 50 779,00 грн.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по господарським операціям щодо надання послуг з перевезення розкривних порід та глини на об`єкти позивача в ході перевірки були надані, при цьому будь яких недоліків в наданих документів податковим органом не встановлено. Зазначає, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням послуг, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.

Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Балтранс», оскільки фактичне виконання договору, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентами не може нести для нього жодних негативних наслідків. Крім того, отримані від контрагента податкові накладні були зареєстровані податковим органом, зазначені в них суми ПДВ сплачені, які позивач правомірно відніс до податкового кредиту.

Зазначає, що відмінність планових та фактичних показників діяльності це нормальна господарська практика, оскільки сторони домовили про це у зв`язку різними факторами, в тому числі погодними. Акти маркшейдерських вимірів, на підставі яких були складені акти виконаних робіт та оперативні дані про об`єми наданих послуг не надавались до перевірки, оскільки ці документи не є документами первинного бухгалтерського обліку та вони не запитувались у позивача. Крім того товарно-транспортні накладні не складались, оскільки перевозка здійснювалась не товарної продукції, а сировини у кар`єрі, який також не є складом готової продукції. Вартість дизельного палива не входило у вартість наданих послуг, тому товариство не надавала ці розрахунки, які не запитувались в ході перевірки. Також зазначає, що перевірка проводилась на підставі документів наданих позивачем на інформаційний запит щодо підтвердження бюджетного відшкодування.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що актом документальної позапланової невиїзної перевірки було встановлено порушення в результаті включення в податковий кредит вересня-грудня 2018 року податкових накладних від ТОВ «Балтранс» на загальну суму 356 685,84 грн. Так позивачем до перевірки надано акт № 1 від 14.03.30219 року сумісного виміру відстані від вскришного забою до відвалу, в якому не має реквізитів та печаток підприємство, дані відповідальних осіб та їх підписів, що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. До перевірки не надано оперативних даних про об`єми послуг, товарно-транспортні накладні,розрахунків норм витрат дизельного палива, відомостей витрат дизельного палива. Також, згідно фінансового звіту підприємства за 2018 рік контрагента позивача - ТОВ «Балтранс» відсутні основні засоби та працює 8 осіб. На підставі зазначеного в ході перевірки було зроблено висновок, що господарські відносини з надання послуг з перевезення грунту на відвал не мали реального характеру, у зв`язку з чим наявність у позивача документів, а також відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку - не є безумовним підтвердженням реальності наданих послуг.

З огляду на вищезазначене просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 19 серпня 2019 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 29 серпня 2019 року.

29 серпня 2019 року судове засідання було відкладено до 03 жовтня 2019 року.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 03.10.2019 року було прийнято рішення про перехід у загальне провадження та призначене підготовче засідання.

Ухвалою Донецького адміністративного суду від 03.10.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2019 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» (ЄДРПОУ 34850038; 84571, Донецька обл., Бахмутський район, с.Опитне, вул.Київська, 5), пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Головним управлінням ДФС Донецької області було проведено документальну позапланову невиїзна перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації за грудень 2018 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 15.03.2019 № 257 /05-99-12-02/34850038.

Згідно з висновками акту перевірки було встановлено порушення:

- пп.14.1.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту (рядок 17) та суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов’1язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) по взаєморозрахункам з підприємством ТОВ «Балтранс» та ТОВ «Редтраєр» (нерезидент) у розмірі 370 702 грн.

- п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2018 року у розмірі 8 646,29 грн. (платіжні доручення грудня 2018 року).

- відмова у наданні бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2018 року у відповідності з абз.10 п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України у зв`язку з наявністю податкового боргу 908,67 грн.

За результатами документальної позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» були прийняті повідомлення – рішення:

- № 0000481202 від 17.04.2019 року яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування на 319 923 грн. та нарахований штраф в сумі 159 961,50 грн.

- № 0000501202 від 17.04.2019 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 50 779,00 грн.

08.05.2019 року позивачем спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою 12.07.2019 року було прийнято рішення за № 3270 про залишення прийнятих податкових повідомлень-рішень без змін, а скаргу без задоволення.

Як було встановлено в ході розгляду справи, 31.01.2018 року між ТОВ «Евромінерал» (замовник) та ТОВ «Балтранс» (виконавець) було укладено договір № 31/01/18-03 про надання транспортних послуг з перевезення грунту на відвал.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем були надані до перевірки та суду наступні документи:

- податкові накладні № 1 від 28.12.2018 року, № 2 від 30.11.2018 року, № 7 від 31.10.2018 року, № 8 від 30.09.2018 року, № 1 від 01.09.2018 року;

- акти здачі - приймання робіт/послуг від 01.09.2018 року, від 30.09.2018 року, від 31.10.2018 року, 30.11.2018 року, від 28.12.2018 року:

- платіжні доручення № 3463 від 24.09.2018, № 4461 від 30.11.2018, №3893 від 29.10.2018, № 4632 від 13.12.2018, № 4125 від 08.11.2018, № 3296 від 06.09.2018, № 4328 від 22.11.2018, № 2985 від 20.08.2018, № 3103 від 28.08.2018, № 4261 від 13.11.2018, № 3347 від 13.09.2018, № 23.11.2018, № 4449 від 23.11.2018, № 3597 від 26.09.2018, № 4689 від 27.12.2018, № 3054 від 22.08.2018, № 3884 від 12.10.2018, № 2905 від 15.08.2018, № 2885 від 08.08.2018, № 3852 від 11.10.2018, № 3735 від 10.10.2018, № 4558 від 07.12.2018.

Предметом даної справи є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, а також застосовані штрафні фінансові санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто цей факт не є спірною обставиною.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став висновок про те, що господарські відносини з надання послуг з перевезення грунту на відвал з ТОВ «Балтранс» не мали реального характеру, оскільки :

- акт № 1 від 14.03.30219 року сумісного виміру відстані від вскришного забою до відвалу, в якому не має реквізитів та печаток підприємство, дані відповідальних осіб та їх підписів, що передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку;

- до перевірки не надано оперативних даних про об`єми послуг, товарно-транспортні накладні,розрахунки норм витрат дизельного палива, відомостей витрат дизельного палива;

- згідно фінансового звіту підприємства за 2018 рік контрагента позивача - ТОВ «Балтранс» відсутні основні засоби та працює 8 осіб.

При цьому, в Акті перевірки наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних транспортних послуг, платіжні документи.

Будь які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено. Також таких зауважень не було зазначено представником відповідача у судовому засіданні.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом раніше по всім господарським операціям були складені та зареєстровані податкові накладні, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, отже зазначена обставина не є спірною.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов`язань.

Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН. Зазначена обставина не є спірною.

Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу фінансового звіту контрагента є неприйнятними, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов`язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. м

Посилання відповідача на те, що позивач не надав товарно-транспортні накладні, оперативні дані про об`єми послуг, розрахунків та відомостей норм витрат дизельного палива є неспритними, оскільки зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що відповідачем не взято до уваги, що перевезення породи здійснювалось у кар`єрі, тому доводи про необхідність складання товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо ненадання розрахунків та відомостей норм витрат дизельного палива оскільки його вартість не входила у вартість наданих послуг.

Не надання вищезазначених документів, а також зазначені відповідачем недоліки при складанні акта № 1 від 14.03.2019 року сумісного виміру відстані від вскришного забою до відвалу не може бути підставами для висновку про нереальний характер господарських операцій, оскільки це спростовується наданими позивачем в ході перевірки первинними документами.

Отже, контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про те, що господарська операція по договору, що укладені між позивачем та ТОВ «Балтранс», не мали реального характеру, та про порушення позивачем податкового законодавства, в частині декларування податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих податних повідомлень № 0000481202 від 17.04.2019 року яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування на 319 923 грн. та нарахований штраф в сумі 159 961,50 грн. та № 0000501202 від 17.04.2019 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 50 779,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування та винесення за результатом таких порушень спірних податкових повідомлень-рішень не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість висновків відповідача та призвело до помилкового винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, які не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням № 2402 від 18 липня 2019 року позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7959,95 грн., який підлягає стягненню на його користь з рахунків відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000481202 від 17.04.2019 року яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування на 319 923 грн. та нарахований штраф в сумі 159 961,50 грн.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000501202 від 17.04.2019 року, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 50 779,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область м. Маріуполь, вул.130 Таганрогської дивізії, буд. 114) на Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромінерал» (ЄДРПОУ 34850038; 84571, Донецька обл., Бахмутський район, с.Опитне, вул.Київська, 5) судовий збір у розмірі 7959,95 грн. ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень) 95 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17.10.2019 року.

Повний текст рішення складено 25.10.2019 року.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка