Решение № 85144340, 23.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. Справа№200/11026/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 серпня 2019 року ним була отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-129690-56 від 13.08.2019 року в сумі 23 782,62 грн., оформлена Головним управлінням державної фіскальної служби у м. Києві.

З вказаним рішенням фіскального органу він не погоджується, вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-129690-56 від 13.08.2019 року такою, що порушує його законні права та інтереси, та зазначає наступне.

12.03.2013 року він був взятий на облік платником єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а саме як адвокат. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 3343 від 23.09.2009 року.

В розумінні чинного законодавства, в тому числі, законодавства про збір та облік єдиного внеску він є особою, на яку не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Внаслідок реформи порядку адміністрування єдиного внеску в середині 2013 року були прийняті зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші нормативно-правові документи, зокрема, Указ Президента України від 18.03.2013 року № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» відповідно до яких повноваження щодо обліку платників єдиного внеску передані органу доходів і зборів з 01.10.2013 року надані центральному органу виконавчої влади, що формує податкову і митну політику та його територіальним органам. В даний

момент адміністрування єдиного внеску здійснюється Державною податковою службою України та її територіальними органами.

Його місце проживання як фізичної особи з моменту взяття на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька не змінилося та зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно місце обліку як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (код 230), з 12.03.2013 року не змінювалось та станом на початок антитерористичної операції зареєстроване в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року місто Донецька всі інші населені пункти Донецької області знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Таким чином, на сьогоднішній день орган доходів і зборів, в якому я перебуваю на обліку як платник єдиного внеску, розташований на території проведення антитерористичної операції, тому я на підставі положень пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 вказаного Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Крім того, відповідно до абз. 4 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від ІЗ квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Позивач заявляє що він як адвокат, тобто як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, ніколи не перебував на обліку як платник єдиного внеску в ГУ ДФС України в Київській області, ГУ ДФС України в м. Києві та інших органах ДФС, крім правонаступників Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області, та жодним чином не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на рахунки даного органу ДФС.

З 11.12.2016 р., вже перебуваючи на обліку в якості платника єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, він був зареєстрований фізичною особою – підприємцем.

За період з 11.10.2016 р. по 29.03.2019 р. ним сплачувались всі необхідні платежі єдиного внеску, що підтверджується платіжними дорученнями, та подавалась відповідна звітність з єдиного внеску.

29.03.2019 року його підприємницьку діяльність було припинено

19.04.2019 року ним було сплачено єдиний внесок в якості фізичної особи - підприємця та подано ліквідаційну звітність. Отже, другою підставою для визнання вимоги протиправною є те, що ГУ ДФС у м. Києві нараховує йому єдиний внесок двічі: як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокату) і як фізичній особі - підприємцю, хоча не мала права, навіть, брати його вдруге на облік після державної реєстрації фізичною особою - підприємцем, у зв`язку із відсутністю такого законодавчого регулювання.

На цих підставах просить позов задовольнити та визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-129690-56 від 13.08.2019 року в сумі 23782,62 грн.

23.10. 2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464. або у частині, що не суперечить Закону № 2464 ( п. 1 ст. 2 Закону № 2464).

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464. або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина 1 ст. 2 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування (далі - ЄВ) відповідно до пп. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності.

Для фізичних осіб-підприємців. які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464. є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-V!II. який набрав чинності з 01.01.2015 року) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом № 2464 обоє 'язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою - підприємцем, зобов`язана сплачувати та подавати звітність з єдиного внеску окремо за кожним видом діяльності.

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року позовна заява була прийнята суддею ОСОБА_2 В. до свого провадження та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив до розгляду на 03 жовтня 2019 року.

03 жовтня в судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися. Були повідомлені належним чином про дату час та місце судового розгляду справи.

Судом розгляд справи був відкладений на 23 жовтня 2019 року.

21.10.2019 року від позивача надійшло клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відео конференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позивачу в цьому клопотанні було відмовлено.

23.10.2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відео конференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року відповідачу в цьому клопотанні було відмовлено.

23 жовтня в судове засідання позивач та представник відповідача не з`явилися. Були повідомлені належним чином про дату час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивачем є ОСОБА_1 які відповідно до паспорту серія НОМЕР_1 виданого Ворошиловським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 23.09.2003 року є громадянином України та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 а (а.с.10-11).

Відповідачем є Головне управління Державної фіскальної служби України в місті Києві яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 39439980 та суб`єктом владних повноважень.

Судом встановлено та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, що позивач на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.09.2009 року № 74 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3343 (а.с.14).

12.03.2013 року позивача ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного внеску в органі Пенсійного фонду України в управлінні ПФУ в Куйбишевському районі м.Донецька (а.с.13).

Заявою від 29.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області про звільнення від сплати єдиного внеску у зв`язку з тим, що він знаходиться на обліку у м.Донецьку, та відповідно це місто де провадиться антитерористична операція і відповідно до вимог закону він має бути звільненим від сплати єдиного внеску (а.с.17).

Листом № 36152/10/05-99-13-06-24 від 06.05.2019 року від Головного управління ДФС у Донецькій області позивачу було повідомлено, що оскільки він як фізична особа - підприємець зареєстрований у Шевченківському районі м. Києва та взятий на облік як платник єдиного внеску 11.10.2016 року то прийняття заяви стосовно звільнення від сплати єдиного внеску не відноситься до компетенції цього органу (а.с.21-22).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець 11.10.2016 року та взятий на облік у Вишгородський ОДПІ Головного управління ДФС у Київської області (а.с.23).

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 04.10.2017 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець обрав спрощену систему оподаткування з 01.11.2016 року (а.с.24).

Довідкою форми № 4-ОПП від 14.11.2016 року № 1610311400040 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець у Вишгородський ОДПІ Головного управління ДФС у Київської області (а.с.26).

Відповідно до платіжних доручень № 18 від 20.01.2017 року, № 5 від 19.04.2017 року, № 0.0.810741941.1 від 19.07.2017 року, № 100 від 29.12.2017 року, № 105 від 13.01.2018 року, № 119 від 12.04.2018 року, № 130 від 16.07.2018 року, № 144 від 17.10.2018 року, №; 156 від 12.02.2019 року, № 0.0.1331850035.1 від 19.04.2019 року позивач сплачував єдиний внесок (а.с.27-36).

Згідно з повідомленням від 29.03.2019 року б/н було внесено запис № 20740060007037708 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с.37).

12.05.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік за формою № Д5 в якому вказано що сума нарахованого єдиного внеску за 2019 рік становить 2754,18 грн. (а.с.38-39).

Про отримання вищевказаного звіту ГУ ДФС у м. Києві була надана квитанція № 2 від 13.05.2019 року (а.с.40).

Надаючи правову оцінку обставинам та вирішуючи справу по суті суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано ораганам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідноисин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 1 статті 25 Закону № 2464-VI яка регламентує заходи впливу та стягнення, передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

15 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1669-VII, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з п. 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати п. 94.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.

З урахуванням абз. 3 п. 93 (у подальшому п. 94) розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Таким чином, судом встановлено що позивач був взятий на облік 12.03. 2013 року як платник єдиного внеску в Управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а саме як адвокат, а з 11.10.2016 року по 29.03.2019 року як фізична особа підприємець та платник єдиного внеску перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Київської області.

При цьому, як адвокат позивач знаходячись на обліку в зоні АТО та не сплачував єдиний внесок, а як фізична особа підприємець, знаходячись на обліку на підконтрольною уряду території, сплачував єдиний внесок в розмірі передбаченому законодавством.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, протиправне нарахування відповідачем позивачу до сплати суми єдиного соціального внеску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року №Ф-129690-56 протиправною та її скасування.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду по справі № №520/3939/19 від 02 вересня 2019 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи квитанції № 64334 позивачем під час звернення з даним позовом до суду 05.09.2019 року сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-129690-56 від 13.08.2019 року в сумі 23782,62 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м.Київ, вул..Шолуденка, 33/19) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков