Постановление суда № 85101161, 16.10.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6506/15-к

Провадження №1-кп/265/207/19

УХВАЛА

16 жовтня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Вайновського А.М., суддів Шиян В.В., Копилової Л.В., за участю секретаря судового засідання Злидіної Г.В., прокурора Сластіна М.С., захисника обвинуваченого - адвоката Альбермах Н.М. розглянувши в місті Маріуполі Донецької області в залі суду клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону Сластіна М.С. в кримінальному провадженні №4201416130000067, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Немирів Немирівського району Вінницької області, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, працюючого приватним способом, раніш не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України, за участю прокурора Сластіна М.С., підозрюваної ОСОБА_1 та його захисника адвоката Альбермах Н.М.,

ВСТАНОВИВ

03 червня 2019 року до районного суду надійшло клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону Сластіна М.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України. Копія клопотання вручена підозрюваному та його захиснику завчасно.

В клопотанні детально викладено встановлені органом досудового розслідування на даний час обставини вчинення ОСОБА_1 ряду кримінальних правопорушень. Зазначено, що останній органами досудового слідства обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у своїй сукупності зокрема, протоколом допиту потерпілого, свідків, а також іншими протоколами слідчих дій.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України.

Прокурор вважає, що в ході судового слідства виникли достатні підстави щодо застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, адже ОСОБА_1 вчинив ряд злочинів за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення цього покарання підозрюваний імовірно може переховуватися, що підтверджується безпосередньо матеріалами провадження в якому ОСОБА_1 на численні виклики суду не з`являвся та був оголошений у розшук з одночасним наданням дозволу на його затримання; так само існують імовірні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 має можливість впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На думку прокурора більш м`які запобіжні заходи, до підозрюваного не можуть бути застосовані, в зв`язку з тим, що вони не забезпечать належної процесуальної поведінки останнього, який підтверджено переховувався від органів слідства та суду.

В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання, надавши обґрунтування необхідності його задоволення аналогічні тим, що викладені в клопотанні.

ОСОБА_1 свою причетність до вказаних злочинів в тому обсязі в якому вони викладені в обвинувальному акті заперечував, просив суд врахувати, що він має на утриманні неповнолітню дитину, цивільну дружину, в теперішній час працевлаштувався хоча і без офіційного оформлення трудових відносин, має наміри змінити своє життя та стати на шлях виправлення, щодо переховування від органів слідства та суду пояснив, що не зовсім відповідально поставився до своїх обов`язків, але саме наміру переховуватися від органів суду не мав та не має тепер, проти задоволення клопотання заперечував просив суд обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Альбермах Н.М. підтримала обґрунтування свого підзахисного та також заперечувала проти застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що органними досудового слідства на теперішній час достеменно не доведено обґрунтованість підозри у вчинені злочинів саме за ст.115 ч.2 та ст.406 ч.4 КК України, а наявні ризики на які посилається прокурор надають можливість суду застосувати до підозрюваного іншого запобіжного заходу, яким на її думку може бути домашній арешт.

Вислухавши сторони, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п.2 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалась від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 §1 (c) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Прокурором у клопотанні з достатньою на даній стадії кримінального провадження повнотою підтверджується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі у тому числі довічне.

При цьому приймаючи таке рішення, колегія суддів не вирішує питання, які повинен вирішувати безпосередньо під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема: оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише чи є причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, суд у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_1 , необґрунтованих чи недопустимих обставин не встановив.

Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 . виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних злочинів за викладених у клопотанні обставин.

Статтею 177 КПК визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Згідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд при вирішенні даного клопотання враховує, що підозрюваний працює приватним чином, раніш не судимий, має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітню дитину, підозрюється у вчиненні злочинів за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, та вважає, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ст.177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Таким чином, для розгляду справи існує необхідність в застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді.

Суд вирішуючи клопотання прокурора враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Москаленко проти України”, де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою, а тримання ОСОБА_1 під вартою протягом розгляду кримінального провадження в суді, не повинно свідчити про фактичне відбуття можливого покарання призначеного у майбутньому.

Суд має в своєму розпорядження належні та допустимі докази, щодо можливості обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що до ОСОБА_1 може бути застосований більш м`який запобіжний захід, як то домашній арешт, та відповідно до ч.1 ст. 181, ч.4 ст.194 КПК України забороняє останньому залишати своє житло у період часу з 21:00 години по 08-00 годину наступного дня та зобов`язує прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися з міста Немирів, Винницької області в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця мешкання, утриматися від спілкування зі свідками кримінального провадження.

Керуючись ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194 КПК України, суд

УХВАЛИВ

У задоволенні клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Маріупольського гарнізону Сластіна М.С. в кримінальному провадженні №4201416130000067 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.115, ч.3 ст.406 КК України – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Заборонити ОСОБА_1 , залишати своє житло ( АДРЕСА_1 ) у період часу з 21:00 години по 08:00 годину ранку наступного дня.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися з міста Немирів Вінницької області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця мешкання; утриматися від спілкування зі свідками кримінального провадження.

Вказані обов`язки покладаються на ОСОБА_1 строком на два місяці з дня винесення ухвали, тобто до 16 грудня 2019 року, включно. Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0.25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на Немирівський відділ поліції ГУНП у Вінницькій області, якому направити копію цієї ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького Апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору.

Головуючий суддя А.М. Вайновський

Судді

В.В. Шиян

Л.В. Копилова

Ухвала мені оголошена та вручена її копія “____” ____2019 року

______Р.О. Панасюк