Решение № 8508708, 01.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/5101.03.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Франчук Світлани Антонівни до Приватного акціонерного аграрного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана»

про стягнення 16824,06 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Зданевич Л.І.–представник за довіреністю від 01.02.2010р.

від відповідача: Колесник В.О.- представник по довіреності від 01.03.2010р.

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного аграрного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана» заборгованості за Договором транспортного перевезення в розмірі 16824,06 грн., в тому числі 15354,43 грн. основного боргу, 852,38 грн. пені, 386,93 грн. збитків від інфляції.

Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання Договору транспортного перевезення позивач надав послуги відповідачу, що підтверджує актом здачі-приймання робіт, а відповідач своє зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.10р. порушено провадження у справі № 53/51, розгляд справи призначено на 01.03.2010р.

Позивач в судовому засіданні 01.03.2010р. надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4033,06 грн., в тому числі 2854,43 грн. основного боргу, 791,70 грн. пені, 368,93 грн. збитків від інфляції. Також позивач надав суду документи на підтвердження часткової погашення заборгованості відповідачем по справі.

Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –4033,06 грн.

Представник відповідача в судове засідання 01.03.2010р. з’явився, відзиву на позовну заяву не надав, проти заявлених позовних вимог не заперечує.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.03.2010р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.11.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір транспортного перевезення, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (відповідач) зобов’язується надати Замовнику послуги з транспортного перевезення вантажу: зерно кукурудзи, сої, мін. добрив транспортом марки КАМАЗ в кількості 1 машина, на пальному Виконавця (п. 1.1 Договору).

          Факт надання послуг за Договором транспортного перевезення від 10.11.2008р. на суму 15354,43 грн. підтверджується належним чином завіреною копією акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 19.12.2008р.

          На оплату за надані послуги позивач надав відповідачу рахунок № 14 від 30.12.2008р.

          Оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Виконавця в термін не більш 7-и календарних місяців з дати підписання акту передачі-приймання наданих послуг (п. 2.4 Договору).

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 12 500 грн., про що свідчать платіжні доручення № 425 від 23.02.2010р. та № 355 від 15.02.2010р. (копії залучені д матеріалів справи).

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за надані послуги перевезення в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 2854,43 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі звертався до відповідача з претензію про оплату за надані послуги в розмірі 15354,43 грн.

          У відповідь на претензію відповідач запропонував підписати Додаткову угоду № 1 в якою продовжити строк оплати за надані послуги до 30.11.2009р. у зв’язку з важким фінансовим становищем.

          19.10.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості по Договору та відмовився від пропозиції укласти Додаткову угоду № 1.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2854,43 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 791,70 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.1 Договору, у випадку прострочення оплати послуг, що виконані Виконавцем, Замовник сплачує Виконавцю господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 791,70 грн. нараховану за період, який не перевищую 6 місяців.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 386,93 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 4033,06 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –4033,06 грн. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 40,33 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 127,91 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного аграрного товариства «Технологічна аграрна компанія об’єднана»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15-А, кв. 7; реєстраційний номер 33939991, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця Франчук Світлани Антонівни (31250, Хмельницька область, Волочиський район, с. Писарівка, вул. Першотравнева, 2; ідентифікаційний код 2126503924) основний борг в сумі 2854 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 43 коп., пеню в сумі 791 (сімсот дев’яносто одна) грн. 70 коп., збитки від інфляції в сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 93 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 33 коп. та 231 (двісті тридцять одна) грн. 92 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. На підставі даного рішення повернути Фізичній особі-підприємцю Франчук Світлані Антонівні (31250, Хмельницька область, Волочиський район, с. Писарівка, вул. Першотравнева, 2; ідентифікаційний код 2126503924) з Державного бюджету України державне мито в сумі 127,91 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1 від 28.01.2010р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.