Постановление суда № 85030833, 18.10.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5829/19

Провадження № 1-кс/206/1272/19

У Х В А Л А

18 жовтня 2019 року слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., при секретареві Савченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Страшко О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженця м. Дніпропетровська, маючого неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 15 липня 2015 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 296, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 місяць за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2013, до відбування – 4 роки 1 місяць позбавлення волі,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора Михновецького О.Ю.,

захисника Дяченка В.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернувся слідчий СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Страшко О.В. із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 .

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за скоєння злочинів та маючи ряд не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив корисливий злочин за наступних обставин.

03 липня 2019 року близько о 14:00 год., ОСОБА_1 , перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де під час виконання ремонтних робіт у раніше знайомої йому ОСОБА_2 , на другому поверсі вказаного будинку, у спальній кімнаті, у шафці письмового столу виявив ювелірні прикраси, виготовлені з металу жовтого кольору: один ланцюжок, один браслет, три каблучки, дві пари сережок, які визначив об`єктом свого злочинного посягання.

В цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на власне незаконне збагачення шляхом таємного викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, ОСОБА_1 , у той же день, близько о 15:00 год., знаходячись у будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливого мотиву, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди потерпілому та бажаючи її настання, впевнившись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, під час виконання ремонтних робіт, підійшов до письмового столу у спальній кімнаті на другому поверсі будинку, звідки шляхом вільного доступу взяв вищевказані ювелірні прикраси, що належать ОСОБА_2

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, у подальшому розпорядившись ним на власний розсуд.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 27179 гривень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

Слідчий зазначає, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та пояснив, що саме такий запобіжний захід зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки підозрюваний на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати до нього більш м`який запобіжній захід - домашній арешт у нічний час доби.

Вислухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові матеріали до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В провадженні слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 12019040700000770 від 04 серпня 2019 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

16 жовтня 2019 року слідчим СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Страшко О.В. за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Михновецьким О.Ю. повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із доданими матеріалами було вручено ОСОБА_1 та його захиснику 16 жовтня 2019 року о 16:00 годині.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У силу ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказує слідчий; а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначених у клопотанні ризиків.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від ОСОБА_2 від 03.08.2019; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.08.2019; протоколом огляду місця події від 03.08.2019; протоколом допиту свідка А ОСОБА_3 від 08.08.2019; протоколом огляду оригіналів договорів про надання фінансових кредитів та застави від 08.08.2019; протоколом допиту свідка П ОСОБА_3 від 02.09.2019; протоколом допиту свідка П ОСОБА_3 від 02.09.2019; протоколом допиту свідка Г ОСОБА_3 від 01.10.2019 та іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні, у їх сукупності.

Клопотання та матеріали, надані слідчим, дійсно свідчать про реальне існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язки з державою, у якій його переслідують. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи факт суворого покарання за вироком суду, може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про існування ризику, передбаченого у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_1 знаходячись на волі може незаконно впливати на потерпілого, свідків, оскільки він усвідомлює, що вручене йому письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, базується, у тому числі, на показаннях потерпілого, свідків, місця проживання яких йому відоме, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може впливати на них шляхом вмовляння, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою схилення їх до зміни показів, чим перешкоджатиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування у даному кримінальному провадженні.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 є особою раніше судимою, судимість не знята у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, скоїв новий умисний корисливий злочин, а тому перебуваючи на волі матиме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не працює, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення інших злочинів.

Вирішуючи подане клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Також при вирішенні клопотання враховую характеризуючи данні особи підозрюваного, який раніше судимий за скоєння злочинів та має ряд не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, на шлях виправлення не став, а тому викладене вище у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку та виключає об`єктивну можливості щодо застосування до підозрюваного більш м`якого виду запобіжного заходу, який він просив застосувати до нього у вигляді нічного домашнього арешту.

Крім того, такий забіжний захід, як домашній арешт за адресою АДРЕСА_1 , не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 вбачається, що у підозрюваного ОСОБА_1 та його дядька, в якого він проживає за вказаною вище адресою, виникали конфліктні ситуації, що на думку слідчого судді, у разі їх повторного виникнення, призведе до порушення умов альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

З урахуванням викладеного, застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти ризикам, встановленим під час досудового слідства.

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований та не має постійного доходу, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, та враховуючи той факт, що станом на дату звернення до суду з клопотанням до Самарського ВП ДВП ГУПН в Дніпропетровській області не надходили клопотання від близьких родичів про поруки підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В той же час слідчий суддя вважає необхідним визначити ОСОБА_1 розмір застави у кримінальному провадженні виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, визначається в межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене вважаю за необхідне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2019 року у розмірі 1921 гривень.

Враховуючи характеризуючи данні підозрюваного вважаю, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів, що складає 38420,00 гривень буде достатньою мірою, щоб гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

При визначенні саме такого розміру застави суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 р., відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь – яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 194 КПК України, на підозрюваного необхідно покласти обов`язки у разі внесення застави.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 237, 309, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Страшко О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 18 жовтня 2019 року до 16 грудня 2019 року включно.

Визначити розмір застави у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 38420,00 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок (банк отримувача ГУДКСУ в місті Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738, код отримувача (МФО) 820172, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, рахунок отримувача № 37312066017442, призначення платежу - застава, кримінальне провадження № 12019040700000770від 04 серпня 2019 року, підозрюваний (прізвище, ініціали), платник (прізвище, ініціали)

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні процесуальні обов`язки:

- прибувати за кожним викликом прокурора, слідчого та суду;

- не відлучатися з міста свого проживання: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора, слідчого та суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали та контроль за її виконанням покласти на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області Михновецького О.Ю.

Строк дії ухвали визначити до 16 грудня 2019 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Р.О. Кушнірчук