Решение № 84949666, 15.10.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2019 року м. РівнеСправа №460/1912/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доЗдолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Здолбунівський РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області), в якому позивач просить суд скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №47035806 від 18.06.2018 та зобов`язати внести запис про скасування постанови ВП №47035806 від 18.06.2018 до Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виносячи постанови про стягнення виконавчого збору, державний виконавець порушив вимоги чинного законодавства, оскільки ним не було проведено жодних виконавчих дій, а сам виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Відтак, оскаржувана постанова є неправомірною, оскільки відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Крім того, така постанова винесена через 4 місяці після смерті самого боржника. Більше того, така порушує права та інтереси малолітнього сина позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 Просила позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву не надано. Не надано також інших заяв по суті.

Ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені вказаною ухвалою.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

У провадженні Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області перебувало виконавче провадження №47035806 з виконання виконавчого листа №2-20/11, виданого 07.08.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області, про стягнення, зокрема, із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСибБанк» заборгованості.

Згідно з листом Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 15.04.2019 №9185, вказане виконавче провадження завершено 15.06.2015, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 16.02.2018 серії НОМЕР_1 .

Однак, 18.06.2018 старшим державним виконавцем Здолбунівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області винесено постанову у виконавчому провадженні №47035806 про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_3 в сумі 62054,39грн.

Вважаючи таку постанову державного виконавця протиправною та такою, що порушує права та інтереси її малолітнього сина, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016, визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом №1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №47035806 відкрите 24.03.2015, тобто до набрання чинності Законом №1404-VIII (05.10.2016).

Пунктом 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відтак, примусове виконання виконавчого листа №2-20/11, виданого 07.08.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області, здійснювалося державним виконавцем за нормами, які діяли до набрання чинності Законом №1404-VIII. Тобто за нормами Закону №606-XIV, статтею 1 якого було передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону №606-XIV було передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов`язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Положеннями ст.27 Закону №606-XIV було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження до початку його примусового виконання в порядку, встановленому цим законом, виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №47035806 завершено 15.06.2015, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів вчинення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання судового рішення, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є необґрунтованим, та таким, що суперечить положенням Закону №606-XIV, зокрема статті 11, якою встановлювалося, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1).

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону №606-XIV).

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.07.2015 у справі №6-785цс15.

З 05.10.2016 ці ж норми передбачені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), зокрема, статтею 27.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц (№61-1788св17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання виконавчого листа №2-20/11, виданого 07.08.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області, не відбулося, зазначена у такому виконавчому документі сума заборгованості з боржника не стягувалася в будь-якому еквіваленті, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання не здійснювалося, відтак, винесення оспорюваної постанови є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, є незрозумілими та необґрунтованими підстави винесення оспорюваної постанови через 3 роки після завершення виконавчого провадження та через 4 місяці після смерті самого боржника.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ні Закону №606-XIV, який був чинним на час відкриття виконавчого провадження №47035806, ні Закону №1404-VIII, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, суд зазначає, що скасування постанови державного виконавця від 18.06.2018 ВП №47035806 про стягнення виконавчого збору є достатнім для захисту порушених прав, свобод та інтересів неповнолітнього сина позивача, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача внесення запису про скасування постанови ВП №47035806 від 18.06.2018 до Автоматизованої системи виконавчих проваджень задоволенню не підлягають. Крім того, такий спосіб відновлення порушеного права не відповідає положенням статті 5 КАС України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3). При цьому, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (вул. В. Жука, 1-А, м.Здолбунів, Рівненська обл., 35705; код ЄДРПОУ 34970716) про скасування постанови та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 18.06.2018 (ВП №47035806) про стягнення виконавчого збору.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області внести запис про скасування постанови ВП №47035806 від 18.06.2018 до Автоматизованої системи виконавчих проваджень - відмовити.

Стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Здолбунівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, судовий збір в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (ч.6 ст.287, пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков В.В.