Решение № 84925549, 15.10.2019, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1127/19

номер провадження 2-о/546/58/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої - судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі цивільну справу №546/1127/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Решетилівський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, про встановлення факту смерті особи в певний час,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із вказаною вище заявою, у якій просила встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ Луганської області, Україна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, так як Решетилівським РВ ДРАЦС відмовлено у реєстрації його смерті у зв`язку з відсутністю лікарського свідоцтва про смерть, виданого повноважною установою України. Встановлення цього факту їй необхідно для реалізації права на спадщину.

15.10.2019 відкрито провадження у справі.

Заявниця до суду не з`явилась, у заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, у письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 315 ч. 1 п. 8 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

У судовому засіданні встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тарасовичи Климовичського району Могильовської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копії паспорта (а.с.2-3, 7, 8).

Заявниця позбавлена можливості зареєструвати смерть батька у передбаченому законодавством порядку через відсутність лікарського свідоцтва про смерть, виданого повноважними медичними установами України, що підтверджується письмовою відмовою відділу ДРАЦС (а.с.6).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Первомайськ Луганської області.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №123 від 11.09.2019, виданого Первомайською центральною міською багатопрофільною лікарнею, тобто медичною установою, що діє на тимчасово окупованій території. З лікарського свідоцтва вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 є «Злоякісне утворення сигмовидної кишки».

При цьому, суд зазначає, що це лікарське свідоцтво не є документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті особи з наведених вище підстав.

Разом з тим, суд вважає можливим врахувати лікарське свідоцтво як доказ факту смерті батька заявниці у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, враховуючи вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, аналізуючи та оцінюючи наведені вище докази, суд доходить висновку про підтвердження факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Первомайськ Луганської області. Встановлення факту смерті необхідно заявниці для реалізації права на спадщину.

На підставі викладеного, керуючись ст. 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Решетилівський районний відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (місцезнаходження: Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Покровська, 9; код ЄДРПОУ 22548098), про встановлення факту смерті особи в певний час задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ Луганської області, Україна, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тарасовичи Климовичського району Могильовської області, громадянина України, зареєстроване постійне місце проживання: АДРЕСА_3 , причина смерті: «Злоякісне утворення сигмовидної кишки».

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Копію рішення негайно після проголошення видати заявниці.

Суддя І.В.Лизенко