Постановление суда № 84635394, 30.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9279/19

Провадження № 2-з/201/275/2019

УХВАЛА

30 вересня 2019 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 13 серпня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2019 року було відкрито провадження у вищевказаній справі.

Позивачем 27 вересня 2019 року до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій Оксані Олександрівні та іншим органам державної виконавчої служби та іншим приватним виконавцям вчиняти дії, спрямовані на накладення арешту, звернення стягнення, реалізацію (продаж) автомобілів: марки «BMW», модель Е60/ НОМЕР_1 і, рік випуску 2008, VIN: НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , та марки «VOLKSWAGEN», модель TOUAREG, рік випуску 2007, VIN: НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .

В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що якщо спірне майно буде реалізовано до закінчення розгляду справи, це унеможливить виконання рішення суду та призведе до порушення прав позивача.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно (в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

В даному випадку заявник фактично просить зупинити виконавче провадження у іншій справі. Однак зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України можливе лише у разі оскарження в судовому порядку такого документа боржником.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд звертає увагу на права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» За змістом цієї норми державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Заборона приватному виконавцю, іншим органам державної виконавчої служби та іншим приватним виконавцям вчиняти дії, спрямовані на накладення арешту, звернення стягнення, реалізацію (продаж) автомобілів, які предметом розгляду цивільної справи № 201/9279/19 по суті є зупиненням виконання рішення суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

Аналогічної позиції дійшов Верховний суд у своїй постанові від 03 квітня 2019 року у цивільній справі № 211/129/18-ц, провадження № 61-45969св18.

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити, оскільки обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев