Решение № 84616127, 30.09.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2019 року м. Рівне №460/1377/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивачі просять суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9901грн.; зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Рівне подання про повернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна з Договором купівлі-продажу квартири від 10 грудня 2018 року у розмірі 9 901 грн., сплаченого згідно з квитанціями від 10 грудня 2018 року № 72, 73, 74.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10.12.2018 позивачі придбали квартиру на підставі договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивачі сплатили збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, в розмірі 9901,00 грн. Наголосили, що придбали житло вперше, а тому вважають, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» сплатив такий збір безпідставно. 18.04.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області подано заяву про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, проте позивачі отримали відмову у поверненні вказаних коштів. Позивачі вважають таку відмову необґрунтованою та просять зобов`язати відповідача сформувати та подати до казначейського органу подання про повернення їм сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9901,00грн. Позивачі просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу управлінням Пенсійного фонду України. Відсутні не лише норми, які б врегулювали даний аспект, а й чіткий перелік документів, що підлягають аналізу для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості. Поміж тим, відповідач вказує, що договір-купівлі продажу позивачем житла укладено 10.12.2018, позовна заява подана 12.06.2019, а тому позивачами пропущено строк звернення до суду. З наведених підстав, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 01.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.07.2019.

У підготовчому засіданні 23.07.2019 оголошено перерву до 13.08.2019.

Ухвалою суду від 13.08.2019 закрито підготовче провадження та суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10.12.2018 придбали житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 10.12.2018 (а.с.15-16).

Факт належності позивачам вказаної квартири на праві приватної власності також підтверджується долученою до матеріалів справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.17-19).

З метою укладення вказаного договору сплачено до бюджету збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості житла, в розмірі 9901 грн. 20 коп., що підтверджується копіями квитанцій від 10.12.2018 №№72, 73 та 74 (а.с.20-22).

18.04.2019 позивачі звернулися до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 9901,00грн. на підставі приписів Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.23-24).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у своїй відповіді від 24.04.2019 за №5578/10 зазначило, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, які придбавають його вперше, то для повернення позивачам сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування підстави відсутні (а.с.25).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон України від 26.06.1997 №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР (в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

В обґрунтування заперечень на позов відповідач зазначає, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу управлінням Пенсійного фонду України. Відсутні не лише норми, які б врегулювали даний аспект, а й чіткий перелік документів, що підлягають аналізу для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості.

Суд дійшов висновку, що підставою для обмеження права позивачів бути звільненими від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР, не може бути, неврегулювання на законодавчому рівні механізму повернення даного платежу та визначення переліку документів, що підлягають аналізу, для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості.

Тобто, вказаний Закон не пов`язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального механізму чи реєстру, який би фіксував придбання житла вперше. Не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.

Суд зазначає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитися в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм, не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Оскільки, власне, держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачам в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна - є необґрунтованими.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №819/1553/17, від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17) та 31.01.2018 (справа №819/1667/17), від 28.11.2018 (справа № 813/1126/17), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу позивачами укладено 10.12.2018. Позовна заява датована 12.06.2019. Тож позивачами пропущено строк звернення до суду. Також позивачами не подано заяви про поновлення строку на звернення до суду з обґрунтованими причинами його пропуску. Отже даний позов, на думку, відповідача не підлягає до розгляду.

Однак, з наведеними твердженнями суд не погоджується з наступних мотивів.

За приписами частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк, встановлений статтею 122 КАС України, звернення до суду, який, як вважає відповідач, повинен обраховуватись з моменту укладення договору купівлі-продажу чи сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а не з моменту отримання відповіді від управління Пенсійного фонду у листі про відмову у поверненні сплачених коштів, є безпідставними. Оскільки, позивачі дізналися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту відмови відповідача у поверненні відповідного збору (24.04.2019), тобто з моменту незгоди добровільно повернути збір.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам зробленим у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 813/1126/17 провадження № К/9901/34538/18, де колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебіг строку звернення до суду у вказаних правовідносинах розпочався після отримання позивачем відмови у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а не з моменту його сплати. Натомість, посилання відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №127/23012/17 в адміністративному провадженні №К/9901/47757/18 та від 25.09.2018 у справі №404/1029/17 в адміністративному провадженні №К/9901/5415/17, є безпідставними, оскільки зміст постанов жодним чином не стосується вказаних правовідносин, а стосуються перерахунку пенсії.

А тому, звернувшись до суду 12.06.2019, позивачами дотримано встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду.

В обґрунтування відзиву управлінням зазначено, що позивачами сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості. Враховуючи це, зазначені кошти не відносяться до помилково або надмірно зарахованих до державного бюджету, а отже не підпадають під дію Порядку №787. Позивачі добровільно сплатили збір.

Відтак, позивачі на момент вчинення правочину володіли достатнім обсягом інформації для прийняття рішення щодо сплати даного збору чи відмови у такій, вважаючи, що їхні права порушено, мали можливість оскарження дій нотаріуса із подальшим зобов`язанням останнього зареєструвати договір купівлі-продажу без сплати збору. Проте жодних дій по захисту своїх прав позивачами не вчинялося.

Однак, з наведеними твердженням Головного управління Пенсійного України в Рівненській області, суд не погоджується також, враховуючи наступне.

За приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Аналогічні приписи також закріплені у пункті 15-1 Порядку.

З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що законодавцем визначено те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється виключно за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, в силу вимог Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР, для оформлення договору купівлі-продажу, позивачі змушені були сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі звільнені від сплати збору у відповідності до Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР, як такі, що придбали житло вперше.

Доказів того, що позивачами також придбавалося інше житло - відповідачем суду не надано.

Однак суд зазначає, що згідно з квитанціями від 10.12.2018 №№72, 73 та 74 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості житла, сплачено ОСОБА_1 , призначення платежу у квитанціях зазначено: "операція з придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна ОСОБА_1 ". Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості житла, підлягає поверненню ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню частково.

Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивачів з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то суд вважає за необхідне прийняти рішення про зобов`язання вчинення певних дій.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, сплаченого згідно з квитанцією №24 від 12.06.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9901грн. 20 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9901 (дев`ять тисяч дев`ятсот одна) грн. 20 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 9901грн. та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3300 (три тисячі триста) грн. 40 коп. та ОСОБА_3 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3300 (три тисячі триста) грн. 40 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 вересня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.