Решение № 84543166, 26.07.2019, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/477/19

Номер провадження 2/739/273/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іващенка А.І.

при секретарі - Неживець К.В. позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів адвоката Костюченка В.К., представника відповідача Новгород-Сіверської міської ради Петренка І.М. представника відповідача Східного регіонального управління Державної прикордонної служби Брижко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новгород-Сіверський справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до суду із позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка була надана у користування їм згідно спеціального ордеру на житлове приміщення №541 від 06 травня 2006 року виданим виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради, в порядку набувальної давності, відповідно до ст. 344 ЦК України, оскільки вони безперервно та відкрито, на протязі більше ніж 10 років, володіють даною квартирою, утримують її у придатному для проживання стані, сплачують комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог зазначають, що під час проходження служби, у військовій частині 2253 (Чернігівський прикордонний загін)» на посаді водія відділення прикордонного контролю «Новгород-Сіверський - авто», вони, згідно з спеціальним ордером на житлове приміщення № 541 від 06 травня 2006 року, виданим виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради, були вселені в двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Договір найму службового житла не укладався.

Наказом командира військової частини № 38-ос від 24 лютого 2007 року позивач був звільнений зі служби в запас (виключений зі списків частини) згідно з ст. 26 п. 6 закону України «Про військовий обов`язок та військову службу згідно з підпунктом «а» у зв`язку закінченням строку контракту. Вислуга років ОСОБА_1 становить 22 роки 11 місяців 01 день. Позивач ОСОБА_1 перебував, на квартирному обліку для отримання житлової площі в Чернігівської прикордонному загоні, отже, мав право на надання йому жилого приміщення для постійного користування.

Як з`ясовано, квартира, надана позивачам в користування Новгород-Сіверською міською радою в якості службової, належала Державному підприємству «Відділ будівництва та розквартирування Південно-східного напряму Прикордонних військ України», юридична адреса м. Харків, вул. Свердлова. 192. Право власності на квартиру зареєстроване Новгород-Сіверським МБТІ 28.01.2002 року

Право власності зареєстровано на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 15 листопада 2001 року, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1627.

Зазначена юридична особа - державне підприємство Відділ будівництва та розквартирування Південно-Східного напряму Прикордонних військ України - припинена .

В реєстрі відсутні відомості про правонаступників зазначеного державного підприємства. Вважають, що оскільки вони вселились у квартиру на законних підставах та проживають більше 10 років, то вони набули право власності на це майно. Ухвалою суду від 24.04.2019 року в якості співвідповідача залучено Східне регіональне управління Державної прикордонної служби. Позивачі та їх представник позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі. Представник відповідача Новгород-Сіверської міської ради Петренко І.М. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Представник відповідача Східного регіонального управління Державної прикордонної служби Брижко О.В. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, зазначивши про відсутність правових підстав.

Суд, з`ясувавши позицію сторін по суті заявлених позовних вимог та заслухавши пояснення представника позивача з цього приводу, дослідивши в судовому засіданні усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом встановлено, що згідно Договору купівлі продажу від 15.11.2001 року укладеного між сторонами з однієї сторони продавець ОСОБА_3 та з іншої сторони покупець Державне підприємство «Відділ будівництва та розквартирування Південно-Східного напрямку» було придбано квартиру АДРЕСА_1 . З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано. Згідно довідки МБТІ КП Новгород-Сіверське від 04.02.2019 року, вбачається що по даним МБТІ станом на 31.12.2012 року, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за Державним підприємством «Відділ будівництва та розквартирування Південно-східного напряму Прикордонних військ України», на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2001р.. Дата реєстрації книга №1 Р№534 28.01.2002р. (а.с.9) . Згідно листа від 08 жовтня 2018 року №721/3682 «про надання інформації» наданим начальником Чернігівського прикордонного загону вбачається, що з отримання дозволу на заселення ОСОБА_1 до службового приміщення за адресою квартира АДРЕСА_1 житлову справу було передано до Новгород-Сіверської міської ради для отримання дозволу. У зв`язку з заселенням ОСОБА_1 до службового приміщення договір найму житлового приміщення не укладався.

Згідно витягу с з протоколу №46 від 12.08.2002 року засідання житлової комісії Чернігівського прикордонного загону, зараховано на квартирний облік для отримання житлової площі в Чернігівському прикордонному загоні до загальної черги, як безквартирного військовослужбовця рядового ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи.

Згідно з спеціальним ордером на житлове приміщення № 541 від 06 травня 2006 року, виданим виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради, були вселені в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.12) .

Згідно рішення виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 04 травня 2006 року №70 «Про надання квартирі статусу службової та видачу ордера на службове житло» вирішено: - двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 надати статус службового приміщення;

- ОСОБА_1 видати спеціальний ордер на вселення у житлове приміщення по АДРЕСА_3 . (а.с.12) . Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивачі за власним розсудом обирають спосіб захисту. Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 способом захисту права обрано визнання права власності за набувальною давністю, а відтак в силу ст. 13 ЦПК України зобов`язані довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Частиною ч.1 ст.19 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Тобто, виходячи зі змісту вищевказаної норми закону, особи, що мають право на визнання за ними права власності на майно за набувальною давністю, мають бути законними добросовісними володільцями цього майна протягом установленого законом строку. Володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що ця річ належить іншій особі.

Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне заволодіння чужим майном та володіння чужим майном протягом певного строку.

У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

Виходячи зі наведеного, обставинами, які мають істотне значення для справи, і які у відповідності до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння, тобто той факт, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність, тобто конкретний строк володіння. Покликання позивачів на добросовісність, відкритість, давність володіння цим приміщенням та можливість визнання за ним права власності як на будинок за набувальною давністю в порядку, визначеному ст. 344 ЦК України є неаргументованими, оскільки поселення в службове приміщення та подальше проживання в ньому позивачів відбулося в порядку, встановленому ЖК України що, в свою чергу, не породжує підстав для набуття позивачем права власності на нерухоме майно, незалежно від давності користування ним.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позивачами не був доведений факт, що вони, при заволодінні чужим майном не знали і не могли знати про відсутність в них підстав для набуття права власності, оскільки позивачам достеменно було відомо, що квартира АДРЕСА_1 , їм надається в якості службового житла.

Оскільки позивачам було відомо про відсутність у них законних підстав для набуття права власності на спірне майно, то їх володіння частиною спірного житлового приміщення не можна в контексті вимог закону вважати добросовісним і правовий механізм, передбачений ст. 344 ЦК України, для набуття у власність такого майна, не може бути застосований, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову. Матеріали справи не містять інших доказів в спростування даного рішення суду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 82, 141, 246, 264, 265, 266 ЦПК України, суд, В И Р I Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю-відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.І.Іващенко

Рішення суду в повному обсязі виготовлене 05 серпня 2019 року.