Решение № 84457944, 19.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/886/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Угніч І.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0284 (військова частина-польова пошта ВЗ720) про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0284 (військова частина-польова пошта ВЗ720) з урахування збільшених позовних вимог просить суд:

визнати незаконними дії Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) зі звільнення ОСОБА_1 з військової служби наказом командира (по особовому складу) від 27.11.2015 № 82-РС;

визнати незаконними дії Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) із виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини наказом командира (по стройовій частині) від 01.12.2015 № 263;

скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (по особовому складу) від 27.11.2015 № 82-РС;

скасувати в частині, що стосується ОСОБА_1 , наказ командира Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (по стройовій частині) від 01.12.2015 № 263;

поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 27 листопада 2015 року на посаді командира 2 відділення зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки 2 аербмобільно-десантного батальйону Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) з військовим званням старшого сержанта;

включити ОСОБА_1 у списки та на всі види забезпечення Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) з 01 грудня 2015 року;

стягнути з Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) на користь ОСОБА_1 матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2015 року по день поновлення на військовій службі у Військовій частині А0284 (Військовій частині-польова пошта В3720) з урахуванням складу грошового забезпечення, що ОСОБА_1 отримував до моменту звільнення з військової служби;

стягнути з Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 11.10.2018 задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

22.03.2019 справа надіслана Верховним Судом до Львівського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 08.04.2019, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №813/886/16 передано на розгляд головуючому судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

10.04.2019 ухвалою суду справу прийнято до провадження.

07.05.2019 за вх. № 15513 від відповідача на адресу суду надійшли заперечення.

02.07.2019 в судовому засіданні представником позивача надано письмові пояснення по справі № 823/886/16.

16.07.2019 постановлено ухвалу про витребування доказів у Військової частини А 0284 (Військова частина -польова пошта В 3720) (79026, м. Львів, вул. Стрийська,88), а саме:

- відомості про розмір грошового забезпечення за листопад, грудень 2015 ОСОБА_1 (а також складові грошового забезпечення ОСОБА_1 );

- відомості про розмір матеріального забезпечення за період: листопад, грудень 2015 року ОСОБА_1 ;

- відомості про сплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад, грудень 2015;

За клопотанням сторін розгляд справи було зупинено ухвалою суду від 16.07.2019 до 09.09.2019 для надання часу сторонам для примирення. Примирення сторони не досягли.

10.09.2019 в судовому засіданні представником позивача надано додаткові пояснення.

18.09.2019 за вх.№ 33546 через канцелярію суду представником відповідача надано заперечення на додаткові посненння позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено з військової служби у грудні 2015 року, що виходить за межі строків, визначених Указом Президента України від 21.07.2014 №607. Позивач вважає, що він мав бути звільнений згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час. У зв`язку з тим, що відповідачем допущено порушення процедури звільнення позивача, наприклад не проведено з ним бесіди перед направленням документів на звільнення, відповідачем не встановлено, що позивач на момент його звільнення вже був направлений на проходження військово-лікарської комісії (далі- ВЛК) і навіть після його звільнення проходив медичний огляд. Позивач зазначає, що рапорт про здачу справ і посади від 01.12.2015 вх. № 12404, копія якого була долучена відповідачем до матеріалів справи № 813/886/16 та на підставі якого відповідачем було видано наказ від 01.12.2015 № 263, позивачем не подавався, оскільки в цей час він був направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією та був відсутній у Військовій частині.

Позивач наголошує, що у висновку комісійно криміналістичної експертизи №1232/1233/6/134 від 11.05.2017 зазначено про неможливість проведення почеркознавчої експертизи через ненадання оригіналу досліджуваного документу, тому, він не спростовує наданого позивачу висновку почеркознавчого дослідження №2-31/07 від 31.07.2017. Позивач та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях, додаткових поясненнях, просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Свою позицію виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов від 07.05.2019, суть яких зводиться до наступного. Представник відповідача зазначив, що з боку військової частини А0284 ( тимчасова назва - військова частина-польова пошта В3720) не було вчинено жодних незаконних дій відносно ОСОБА_1 адже його було звільнено з військової служби відповідно до Указу Президента України від 12.06.2015 року №328/2015 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", а виключено з списків на підставі особистого рапорта позивача про здачу справ та посади. Таким чином, у військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) не було законних підстав для залишення позивача на військовій службі. Крім того, представник відповідача наголосив, що проходження чи не проходження медичного огляду ВЛК під час проходження військової служби є диспозитивним правом військовослужбовця, яке ОСОБА_1 після отримання направлення не використав, оскільки в період з 23.11.2015 по 01.12.2015 за медичною допомогою не звертався та лікарями клініки амбулаторно поліклінічної допомоги не оглядався. Водночас, після звільнення позивач не був позбавлений права на проходження ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК № 1391 від 27.07.2016, виданою Буським районним військовим комісаріатом. Щодо вимоги про стягнення з військової частини А0284 (військова частина польова пошта В3720) моральної шкоди, то представник відповідача зазначив, що зі сторони військової частини не вчинялося жодних дій, які б мали причиновий зв`язок з моральними стражданнями позивача та надавали позивачу право на відшкодування моральної шкоди. Враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає, що жодних підстав для задоволення позовних вимог немає, відтак, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 "Про часткову мобілізацію".

Згідно довідки Військової частини - польова пошта В3720 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, старший сержант ОСОБА_1 з 11.11.2014 по 10.08.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією в амбулаторії у Клініці амбуларно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (направлення адресоване начальнику КАПД ВМКЦ Західного регіону) позивача скеровано направленням від 23.11.2015 за № 5210 виданим ТВО командира Військової частини, підполковником ОСОБА_3 .

З 07 грудня по 08 грудня 2015 року позивач пройшов медичний огляд, зокрема, у хірурга, офтальмолога, дерматовенеролога, психіатра, стоматолога, що підтверджується відповідними довідками та записами у картці обстеження та медичного огляду (а.с.26-34).

27.11.2015 наказом командира 80 окремої аеромобільної бригади № 82-РС, відповідно до пункту 17 частини 1 статті 106 Конституції України, керуючись підпунктом "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу"під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року №607 "Про часткову мобілізацію" старшого сержанта ОСОБА_1 . командира зенітного артилерійського відділення зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки аеромобільно - десантного батальйону було звільнено з військової служби у запас.

Наказом Військової частини - польова пошта В3720 (по стройовій частині) № 263 від 01.12.2015 старшого сержанта ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, командира зенітного артилерійського відділення зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки 2 аеромобільно - десантного батальйону Військової частини - польова пошта В3720, який вислужив встановлений строк військової служби, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12.06.2015 №328/2015 "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року №607 "Про часткову мобілізацію", звільненого з військової служби у запас на підставі підпункту "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (зі змінами), вважати таким, що 01.12.2014 справи і посаду здав, з 01.12.2015 виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Бродівського ОРВК Львівської області, виплативши вихідну допомогу, премію, щомісячну додаткову грошову винагороду та компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Листом-відповіддю Військової частини від 29.03.2016 № 1031 відповідач наголошує, що оскільки позивач на час звільнення не перебував ні в закладах охорони здоров`я, ні у полоні, то його звільнення за підпунктом «є» пункту 1 частини 8 у зв`язку з вислугою встановленого строку військової служби статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є законним.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 27.07.2016 № 1391, виданою Буським районним військовим комісаріатом, позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно статті з 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2232-ХІІ) є такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ч.13 ст.2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 8 Статті 26 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України".

Відповідно до частини 9 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення).

Згідно п. 225 Положення звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами шостою, сьомою і восьмою статті Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється: у військових званнях до старшого сержанта (головного старшини) включно за всіма підставами - командирами окремих батальйонів (кораблів 2 рангу) та посадовими особами, які мають рівні або вищі з ними права щодо видання наказів по особовому складу.

Пунктом 233 Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби (п.234 Положення).

Пунктом 242 Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно п. 243 Положення після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов`язані зі звільненням".

Відповідно до Указу Президента України "Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року №607 "Про часткову мобілізацію" від 12.06.2015 №328/2015 (надалі - Указ №328/2015): провести у липні - вересні 2015 року звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України" від 21 липня 2014 року № 607 "Про часткову мобілізацію", крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу".

Проаналізувавши підпункт "є" пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на період дії особливого періоду допускається у разі прийняття Президентом України відповідного рішення.

При цьому, звільнення військовослужбовця з військової служби з цих підстав повинно відбуватись у строки визначені рішенням Президента України.

Як слідує з Указу №328/2015, ним передбачено звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу згідно Указу Президента України від 21.07.2014 № 607, проведення якого слід було здійснити протягом липня - вересня 2015 року.

У той же час, судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі наказу від 27.11.2015 №82-РС, тобто, поза межами строків, визначених Указом №328/2015, а відтак, не у спосіб, передбачений підпунктом "є" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону №328/2015.

Проте, як вбачається, звільнення позивача з військової служби відбулося з порушенням строків, визначених Указом №328/2015.

Враховуючи норми пунктів 233, 242 Положення, звільненню військовослужбовця з військової служби передує подання ним відповідного рапорту. Також, лише за умови висловлення військовослужбовцем згоди, у тому числі у формі рапорту, він може бути виключений зі списків особового складу військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, рапорт про здачу справ і посади від 01.12.2015 вх. № 12404, копія якого була долучена відповідачем до матеріалів справи № 813/886/16 та на підставі якого відповідачем було видано наказ від 01.12.2015 № 263, позивачем не подавався, оскільки в цей час він був направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією та був відсутній у Військовій частині.

25 квітня 2016 року за заявою позивача у Єдиний реєстр досудових розслідувань були внесені відомості за фактом службового підроблення посадовими особами Військової частини згаданого рапорта. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.04.2019 по справі № 465/5880/18 позивача визнали потерпілим у кримінальному провадженні № 4201640410000099 від 25.04.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем оригіналу згаданого рапорта суду не надано, лише копія. Відповідно до ст. 94 КАС України такий доказ не береться судом до уваги, оскільки оригінал відсутній.

Згідно з пунктом 12.7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція 170) бесіда з питань звільнення проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником. Бесіда проводиться перед направленням документів на звільнення військовослужбовця. До участі в бесіді з військовослужбовцем, який звільняється з військової служби, за потреби залучаються безпосередні командири, фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів тощо. Під час бесіди з військовослужбовцем посадова особа роз`яснює йому, які пільги та переваги він має з працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення, доводить військовослужбовцю рішення щодо рекомендацій для військового комісаріату стосовно можливості проходження ним служби у військовому резерві Збройних Сил України, водночас з`ясовує про місце проживання після звільнення військовослужбовця та військовий комісаріат для направлення його на військовий облік. При цьому враховуються прохання та побажання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди. Аркуш бесіди зберігається у першому примірнику особової справи військовослужбовця.

Суд зазначає, що така бесіда з позивачем не проводилася. Відповідачем у листі-відповіді від 29.03.2016 № 1031, визнано, що такий аркуш безпосереднім командиром не був наданий (а.с.91).

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 27.07.2016 № 1391, виданою Буським районним військовим комісаріатом, позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час (а.с.75).

Відповідно до пункту «б» пункту 20.3 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4.08.2008 № 402 (надалі - Положення про військово-лікарську експертизу), при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту - "Непридатний", зокрема, до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби").

Отже, враховуючи згадану вище довідку військово-лікарської комісії від 27.07.2016 № 1391, виданою Буським районним військовим комісаріатом, та положення пункту «б» пункту 20.3 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу, позивач є придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначено пунктами 2 (оголошення воєнного часу) або 3 (прийняття рішення про всезагальну- демобілізацію) цієї частини, зокрема, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби - мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Згідно з пунктом 240 Положення, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнене - з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Відповідно до пункту 12.6 Інструкції № 170, посадова особа, у підпорядкуванні якої є військовослужбовці, які виявили бажання звільнитись чи підлягають звільненню з військової служби, не пізніше ніж за чотири місяці до досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту, зобов`язана здійснити заходи щодо розрахунку вислуги років військової служби військовослужбовців та обстеження військово- лікарською комісією військовослужбовців.

Направленням, виданим ТВО командира Військової частини, підполковником ОСОБА_3 23.11.2015 за № 5210, з наданням позивачу усіх передбачених пунктом 6.2 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу документів, позивач був направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, а в службовій характеристиці на позивача від 23.11.2015 ТВО командира 2 аеромобільно-десантного батальйону Військової частини капітан ОСОБА_4 зазначив, що позивач за станом здоров`я займаній посаді не відповідає.

Суд зазначає, що відповідач здійснив заходи щодо направлення позивача на обстеження військово-лікарською комісією та, відповідно, визнав свої наміри та можливість звільнити позивача з військової служби за станом здоров`я, але в подальшому порушив норми законодавства України та з порушенням встановленого порядку, звільнив позивача з військової служби з іншої підстави - за підпунктом «є» пункту 1 частини 8 (у зв`язку з вислугою встановленого строку військової служби) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згадане вище направлення від 23.11.2015 за № 5210 було видане ТВО командира Військової частини, підполковником ОСОБА_3 , для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією в амбулаторії у Клініці амбуларно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (направлення адресоване начальнику КАПД ВМКЦ Західного регіону), де позивач з 07 грудня по 08 грудня 2015 року пройшов медичний огляд, зокрема, у хірурга, офтальмолога, дерматовенеролога, психіатра, стоматолога, що підтверджується відповідними довідками та записами у картці обстеження та медичного огляду .

Листом-відповіддю Військової частини від 29.03.2016 № 1031 відповідач наголошує, що оскільки позивач на час звільнення не перебував ні в закладах охорони здоров`я, ні у полоні, то його звільнення за підпунктом «є» пункту 1 частини 8 (у зв`язку з вислугою встановленого строку військової служби) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є законним.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки, як зазначає відповідач у згаданому вище листі-відповіді від 29.03.2016 № 1031, військовослужбовці, які внаслідок поранення або хвороби перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я, звільняються з військової служби після закінчення їх лікування.

З положень Основ законодавства України про охорону здоров`я та інших положень чинного законодавства України випливає, що лікування може бути як амбулаторним, так і стаціонарним.

Згідно з статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами. Відповідно до статті 8 цього Закону видами медичної допомоги є, зокрема, первинна, вторинна та третинна. Вони, в свою чергу згідно з статтями 35і, 352 та 353 цього Закону, можуть надаватися як в амбулаторних, так і стаціонарних умовах.

Положення про військово-лікарську експертизу передбачає можливість медичного огляду військово-лікарською комісією в амбулаторних умовах. Так, згідно з пунтком 6.8 Розділу II цього Положення на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду (яка була заведена на позивача ), при стаціонарному огляді - історія хвороби. Згідно з пунктом 6.5 Положення для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Відповідно до пункту 1.1 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Оскільки, як згадувалося вище, згідно з Основами законодавства України про охорону здоров`я медична допомога спрямована, в тому числі, на профілактику, діагностику, лікування, частиною чого є медичний огляд, а медичний огляд військово-лікарською комісією, згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу, включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, а отже, й в цілях профілактики, діагностики та лікування хвороб потенційних військовослужбовців, військовослужбовців та колишніх військовослужбовців, усунення можливості отримання ними під час проходження військової служби захворювань та/чи розвитку існуючих.

Направлення позивача на медичний огляд військово-лікарською комісією 23 листопада 2015 року та проходження ним такого медичного огляду амбулаторно вважається отриманням ним медичної допомоги в амбулаторних умовах. Крім цього, перед отриманням цього направлення з часу звільнення його з полону та повернення у Військову частину позивач постійно перебував на лікуванні або у відпустці за станом здоров`я, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії документів. Про це не могло не бути відомо відповідачу, оскільки саме він направляв позивача на це лікування та видавав накази про відпустки.

Також згідно з пунктом 6.28 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу у разі коли ВЛК після амбулаторного обстеження не може прийняти остаточної постанови, вона направляє військовослужбовця на стаціонарне обстеження у військовий лікувальний заклад з подальшим оглядом його госпітальною ВЛК.

Рекомендації для такого стаціонарного обстеження були отримані позивачем від ЛОРа та психіатра, про що свідчать відповідні записи у картці обстеження та медичного огляду та довідці психіатра від 08.12.2015. Після цього позивач звернувся у Військову частину для отримання відповідного направлення у Військово- медичний клінічний центр Західного регіону, але отримав відмову, оскільки йому повідомили, що він вже звільнений з військової служби 27 листопада 2015 року та виключений зі списків особового складу Військової частини 01 грудня 2015 року (згідно з підпунктом «б» пункту 6.1 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами).

Відповідно до статті 352 Основ законодавства України про охорону здоров`я вторинна (спеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров`я: в стаціонарних умовах - багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, лікарні відновного (реабілітаційного), планового лікування, хоспіси, спеціалізовані медичні центри; в амбулаторних умовах - консультативно-діагностичні підрозділи лікарень, центри з медичних консультацій та діагностики (консультативно-діагностичні центри).

Як вбачається, залежно від суб`єктного складу, що його проводить, медичний огляд військово-лікарською комісією належить до вторинної медичної допомоги. Оскільки Положення про військово-лікарську експертизу не передбачає конкретного строку проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, то згідно з пунктом 1.7 Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 05.10.2011 № 646, направлення пацієнта до закладу ВМД чи ТМД у плановому порядку передбачає попереднє узгодження дати і часу проведення обстеження, консультації чи госпіталізації, що здійснюється лікуючим лікарем. Максимальний узгоджений термін проведення обстеження, консультації чи госпіталізації не може перевищувати одного місяця з дати заповнення направлення на обстеження, консультацію чи госпіталізацію у плановому порядку, а для онкологічних хворих - десяти днів.

Суд приходить до переконання, що видавши позивачу 23 листопада 2015 року направлення на медичний огляд, відповідач був свідомий того, що такий медичний огляд позивач може проходити не менше одного місяця.

Зазначенне відповідачем у листі-відповіді від 29.03.2016 № 1031, що після звільнення зазначених в абзаці другому пункту 235 Положення військовий комісаріат, де вони перебувають на військовому обліку, направляє їх для проходження медичного обстеження з метою визначення придатності до військової служби, не заслуговує на увагу, оскільки у згаданому пункті йдеться про звільнюваних за підставами, передбаченими підпунктами "б", "г" пункту 2 частини третьої, пунктами "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої, пунктами "е", "є", "ж", "з" частини сьомої, підпунктами "в", "г", "е" пункту 1 та підпунктом "в" пункту 2 частини восьмої (крім звільнення за станом здоров`я) статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", які не направляються на обстеження військово-лікарською комісією і не підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я. А ОСОБА_1 відповідач звільнив за підпунктом «є» пункту 1 частини 8 (у зв`язку з вислугою встановленого строку військової служби). Тобто, на обстеження військово-лікарською комісією він підлягав направленню та міг бути звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивача звільнено протиправно, з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправними дій Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) та скасувати наказ Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (по особовому складу) від 27.11.2015 № 82-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби, наказ від 01.12.2015 № 263 в частині, що стосуються позивача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Посада вважається нижчою, якщо за цією посадою штатним розписом передбачено нижче військове звання, а за умови рівних звань - менший посадовий оклад. У разі якщо штатним розписом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або вищий посадовий оклад. У разі заподіяння йому таким звільненням (переміщенням) моральної шкоди вона може бути відшкодована за рішенням суду. У разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до частини 2 цієї статті до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з частиною 3 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з розрахунком грошового забезпечення при звільненні позивача до складу грошового забезпечення позивача на день звільнення входили: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія та щомісячна додаткова грошова винагорода (а.с.92).

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) на користь ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2015 року по день поновлення на військовій службі у Військовій частині А0284 (Військовій частині-польова пошта В3720) з урахуванням складу виплачених сум грошового забезпечення, що ОСОБА_1 отримував до моменту звільнення з військової служби, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі- Порядок). Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч.2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює іншу систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

01 грудня 2015 року позивача наказом командира військової частини було виключено зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до відомостей довідки про доходи позивача, середньомісячна заробітна плата (з врахуванням індексу інфляції) становить 4851,90 грн., середньоденна 231,04 грн. 9703,80 грн./ 42 робочих дня).

Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з першого дня після звільнення 2 грудня 2015 року та по день постановления рішення суду. Робочі дні 2015 - 22; робочі дні 2016 -251; робочі дні 2017 - 248; робочі дні 2018 - 250; робочі дні 2019 - 179; З 02.12.2015 по 19.09.2019 включно = 950

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 219 488 грн. (950днів*231,04 грн./день).

Відповідно до ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.ст. 22, 23 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих та ділових стосунках позивача, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та з`ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі й обов`язку її відшкодування, суд, вважає вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень непідтвердженою належними та допустимими доказами і такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити частково.

Щодо судових витрат, то такі стягненню зі сторін не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А0284 (військова частина-польова пошта ВЗ720) про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,- задоволити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) та скасувати наказ Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (по особовому складу) від 27.11.2015 № 82-РС в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби .

Визнати протиправними дії Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) та скасувати наказ командира Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (по стройовій частині) від 01.12.2015 № 263 із виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини наказом командира (по стройовій частині) від 01.12.2015 № 263.

Поновити ОСОБА_1 на військовій службі з 28 листопада 2015 року на посаді командира 2 відділення зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки 2 аеромобільно-десантного батальйону Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) з військовим званням старшого сержанта.

Стягнути з Військової частини А0284 (Військової частини-польова пошта В3720) (79026, м. Львів, вул. Стрийська,88; код ЄДРПОУ 08474967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальне та грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2015 по 19.09.2019 у розмірі 219488 грн. з врахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць виконується негайно.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 вересня 2019 року