Решение № 84424338, 23.09.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 р. Справа№200/9619/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецького відділення фонду соціального захисту інвалідів (за місцезнаходженням: 87528, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ СЕРОВА, будинок 1А, код ЄДРПОУ 13492430), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Костянтинівський міський центр зайнятості (за місцезнаходженням: 85110, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПЛОЩА ПЕРЕМОГИ, будинок 8, код ЄДРПОУ 23119554) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не перерахування грошових коштів за компенсацію оплати праці найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за жовтень 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, квітень 2019 року;

- зобов`язати перерахувати грошові кошти за компенсацію оплати праці найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за жовтень 2018 року, за грудень 2018 року, за лютий 2019 року та за квітень 2019 року.

В обґрунтування позову зазначила, що у лютому 2018 року на умовах строкового договору вона за направленням Костянтинівського міського центру зайнятості Донецької області прийняла на роботу трьох осіб, які мають статус внутрішньо переміщених осіб і які є інвалідами та були зареєстровані в установленому порядку як безробітні. На підставі чого, з Костянтинівським міським центром зайнятості Донецької області був укладений договір про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи із числа внутрішньо переміщених, щодо компенсації роботодавцю витрат на оплату праці за працевлаштування особи з інвалідністю. Позивач зазначає, що вона своєчасно направляла відомості до про виплату заробітної плати найманим працівникам, а Костянтинівський міський центр зайнятості вказані відомості до Фонду соціального захисту інвалідів в Донецькій області. Однак, за жовтень 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, та квітень 2019 року, відповідач жодного разу не виплатив їй компенсацію на оплату праці. Вважає, бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплата грошових коштів по компенсації оплати праці , у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06 серпня 2019 року позовна заява залишена без руху, для усунення виявлених недоліків.

12 серпня 2019 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви шляхом направлення копії квитанції про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., та надана копія витягу з Реєстру фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання (арк. справи 1-2).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив відповідача на позовну вимогу.

Третьою особою на стороні відповідача: Костянтинівський міський центр зайнятості 28 серпня 2019 року надані документи на вимогу суду. Письмових пояснень від Костянтинівського міського центру зайнятості до вимог КАСУ - не надані.

06 вересня 2019 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та зазначив що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України», яким 100 % фінансування відділення Фонду є з державного бюджету України, затверджуються паспорт бюджетної програми на відповідний рік та має цільове спрямування. Паспортами бюджетної програми 2507030 «заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» на 2018 та 2019 роки не було передбачено фінансування компенсаційних виплат. У зв`язку із відсутністю встановленого механізму для здійснення обумовлених виплат, позивачу не виплачувалась відповідна компенсація. Відповідачем вживались заходи щодо виплати позивачу відповідної компенсації. Також відповідач зазначив, що Наказом Міністерства соціальної політики України від 13 серпня 2019 року № 1240 внесені зміни до паспорта бюджетної програми на 2019 рік Міністерства соціальної політики України в частині напрямів використання бюджетних коштів, доповнено графою «фінансування заходів сприяння зайнятості осіб з інвалідністю, визначених статтями 24,26 частиною 2 статті 27 закону України «Про зайнятість населення», яким з 13 серпня 2019 року відділення Фонду отримало можливість компенсувати витрати роботодавцям на оплату праці. У зв`язку з чим, вважає що наведеними обставинами доведено відсутність провини відповідача щодо не перерахування грошових коштів на компенсацію оплати праці найманих працівників позивачу. У зв`язку з чим, просить в у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 13 квітня 2016 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за місце проживанням: АДРЕСА_1 (арк. справи 22-23).

У судовому рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року встановлені обставини працевлаштування ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Так, відповідно трудового договору від 08 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 була працевлаштована внутрішньо переміщена особа, інвалід ОСОБА_2 на посаду молодшої медичної сестри, з посадовим окладом 3723 грн. та премією 8000 грн. (за умови сумлінного виконання своїх посадових обов`язків).

На підставі трудового договору від 21 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 була працевлаштована внутрішньо переміщена особа, інвалід ОСОБА_3 на посаду прибиральника службових приміщень, з окладом 3723 грн. та премією 8000 грн. (за умови сумлінного виконання своїх посадових обов`язків).

На підставі трудового договору від 05 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 була працевлаштована внутрішньо переміщена особа, інвалід ОСОБА_4 на посаду майстра, з окладом 3723 грн. та премією 8000 грн. (за умови сумлінного виконання своїх посадових обов`язків).

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08 травня 2018 року між позивачем та Костянтинівським міським центром зайнятості укладено договір № 052318052200011 про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи із числа внутрішньо переміщених, щодо компенсації роботодавцю витрат на оплату праці за працевлаштування особи з інвалідністю із числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_2 . Пунктом 4.1 договору передбачено, що компенсація витрат роботодавцю виплачується в межах коштів фонду соціального захисту інвалідів.

08 травня 2018 року між позивачем та Костянтинівським міським центром зайнятості укладено договір № 052318052200012 про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи із числа внутрішньо переміщених, щодо компенсації роботодавцю витрат на оплату праці за працевлаштування особи з інвалідністю із числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_3 . Пунктом 4.1 договору передбачено, що компенсація витрат роботодавцю виплачується в межах коштів фонду соціального захисту інвалідів.

08 травня 2018 року між позивачем та Костянтинівським міським центром зайнятості укладено договір № 052318052200013 про компенсацію витрат роботодавця на оплату праці працевлаштованої особи із числа внутрішньо переміщених, щодо компенсації роботодавцю витрат на оплату праці за працевлаштування особи з інвалідністю із числа внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_4 . Пунктом 4.1 договору передбачено, що компенсація витрат роботодавцю виплачується в межах коштів фонду соціального захисту інвалідів.

Між сторонами не має спору про те, що позивач своєчасно надала до Костянтинівського міського центру зайнятості відомості про виплату заробітної плати вказаним працівникам з метою компенсації заробітної плати працевлаштованим інвалідам - внутрішньо переміщеним особам за жовтень, грудень 2018 року та за лютий 2019 року і квітень 2019 року. В подальшому Костянтинівський міський центр зайнятості направляв вказані відомості до Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом від 05 липня 2018 року за № 03-31/700 звернулось до Фонду соціального захисту інвалідів за роз`ясненням щодо порядку отримання відділенням Фонду коштів на виплату компенсації витрат на оплату праці роботодавцям, які працевлаштовували зареєстрованого безробітного з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням центру зайнятості на умовах строкового трудового договору.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом від 12 вересня 2018 року № 01-03/99 повідомило Фонд соціального захисту інвалідів про те, що на адресу Фонду надійшли відомості про виплату компенсації витрат роботодавцю ОСОБА_1 на оплату праці за рахунок коштів Фонду у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 696 від 09 вересня 2015 року для здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів. Пункт 6 зазначеного порядку визначає, що регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці, проте Порядок не містить жодного положення щодо механізму здійснення територіальним відділенням Фонду таких виплат на підставі отриманих відомостей.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, листом від 21 листопада 2018 року за № 01-03/1264 повідомило Фонд соціального захисту інвалідів про надходження від Донецького обласного центру зайнятості чергової відомості за серпень 2018 року про виплату компенсації роботодавцю ФОП ОСОБА_1 у розмірі 29 280,00 грн.

З пред`явленої відповідачем загальної відомості вбачається, що ФОП ОСОБА_1 включена на виплату компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок коштів за лютий 2019 року, а саме: сума компенсації за працівника ОСОБА_3 складає у сумі 10044,26 грн., за ОСОБА_2 складає у сумі 10044,26 грн., за ОСОБА_4 складає у сумі 10044,26 грн.

З пред`явленої відповідачем відомості про виплату роботодавцям компенсації витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів за березень - квітень 2019 року вбачається, що ФОБ ОСОБА_1 включена на виплату компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок коштів, а саме: сума компенсації за працівника ОСОБА_3 складає у сумі 7576,41 грн., за ОСОБА_2 складає у сумі 11364,62 грн., за ОСОБА_4 складає у сумі 11364,62 грн.

Позивач, вважає, що їй безпідставно не відшкодовано компенсацію заробітної плати, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 24-1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що заходи сприяння зайнятості запроваджуються для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних.

До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, зазначених у частині першій цієї статті, належать, зокрема: компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 №696 затверджено Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб (далі по тексту - Порядок).

Згідно з п.6 вказаного Порядку, компенсація витрат роботодавцю на оплату праці виплачується в межах коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний, якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття") після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням базових центрів зайнятості.

Для компенсації витрат роботодавцю на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів:

- роботодавець подає базовому центру зайнятості відомість за формою згідно з додатком 1 (не пізніше ніж через п`ять днів після виплати працівникові заробітної плати);

- базовий центр зайнятості складає відомість за формою згідно з додатком 2 та передає регіональному центру зайнятості (до 10 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності територіальним органам ДФС, передбаченої статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці (до 15 числа місяця, що настає за місяцем подання звітності).

Таким чином, для виплати компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, регіональний центр зайнятості передає узагальнені відомості територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів отримувало від Донецького обласного центру зайнятості відомості про виплату компенсації роботодавцям витрат на оплату праці за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів щодо ФОП ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на відсутність коштів у паспорті бюджетної програми на 2019 рік на вказані виплати, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання компенсації витрат на оплату праці за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, що є предметом спору у цій справі.

Окрім того посилання відповідача на те, що лише з 13 серпня 2019 року відділення Фонду отримало можливість компенсувати витрати роботодавцям на оплату праці на підставі змін до паспорту бюджетної програми на 2019 рік, зазначеному у Наказі Міністерства соціальної політики України від 13 серпня 2019 року № 1240 судом також не приймаються, як виключні обставини для невиплати визначеної Порядком компенсації.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Європейський суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" у рішенні від 08 листопада 2005 року зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Зазначену позицію висловив Верховний Суд України також у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не може прийнято судом до уваги, оскільки відповідачем не виконуються покладені на нього законом обов`язок.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (арк. справи 21).

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (87528, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ СЕРОВА, будинок 1А, ЄДРПОУ 13492430), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Костянтинівський міський центр зайнятості (85110, Донецька обл., місто Костянтинівка, ПЛОЩА ПЕРЕМОГИ, будинок 8, код в ЄДРПОУ 23119554) про визнання бездіяльності щодо не перерахування грошових коштів на компенсацію оплати праці найманих працівників, зобов`язання перерахувати грошові кошти за компенсацію оплати праці найманих працівників - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо не відшкодування фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 компенсації оплати праці найманим працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за жовтень 2018 року, за грудень 2018 року, за лютий 2019 року, за квітень 2019 року.

Зобов`язати Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відшкодувати ОСОБА_1 компенсацію оплати праці найманим працівникам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за жовтень 2018 року, за грудень 2018 року, за лютий 2019 року, за квітень 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 23 вересня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко