Решение № 84384470, 16.09.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1365/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липа

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (вул. Бугаївська, 21, оф. 508/2, Одеса, Одеська область, 65005) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ" (вул. Центральна, буд. 111, Кам`янка, Ізмаїльський район,Одеська область, 68643) про стягнення 4 017 474,11 грн.;

за участю представників:

від позивача: Тельпіс Ф.А. - директор;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ", в якому просить господарський суд: про стягнення 4017474,11 грн., з яких 2271908,06 грн.- основний борг, 1078502,74грн.- пеня, 346693,16грн. – індекс інфляції, 93179,35грн. – 3% річних та 227190,80грн. - штраф. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 60262,11грн.- судового збору.

Обгрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на неналежне виконання відповідачнм умов договору поставки №17041701 від 17.04.2017р.

Ухвалою від 21.05.2019р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

23.05.2019р. до господарського суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/995/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2019р. продовжено строк підготовчого засідання до 27.08.2019р.

Ухвалою суду від 15.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019р.

У зв`язку з тим, що Господарським судом Одеської області 19.08.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву на 16.09.2019р., про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою від 19.08.2019р. повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ" про дату та час судового засідання.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 16.09.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (далі — постачальник або Позивач), та ТОВ «Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ» ( далі – покупець або відповідач)укладений договір поставки № 17041701 від 17.04.2017 (далі - Договір ).

Відповідно до п.1.1. Договору – постачальник зобов`язується передати а покупець прийняти та оплатити продукцію (надалі Товар).

Асортимент, кількість та ціна Товару зазначена у рахунках на оплату, специфікаціях, додаткових угодах або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. покупець здійснює оплату товару зазначеного у п. 1.2. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після отримання рахунку.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та дає до 31.12.2017р., а в частині зобов`язань що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами, у разі відсутності заяв про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на тій самий строк.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Позивачем був посталений товар на загальну суму в розмірі 2271908,06грн., що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, загальна сума поставленого Відповідачу тоуару за Договором зберігання та відповідно Акту взаєморозрахунків складає 2271908,06 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору, не сплатив за поставлений товар,

Також, позивач зазначає, що згідно з пунктами 4.2. та 4.3. Договору - У випадку порушення термінів оплати, обумовлених у договорі, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Якщо продавець буде вимушений звернутись до суду з позовом, щодо стягнення заборгованості за даним договором, покупець, окрім пені передбаченої п. 4.2. даного договору, сплачує продавцю штраф у сумі 10% від загальної суми Договору.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ", в якому просить господарський суд стягнути 4017474,11 грн., з яких 2271908,06 грн.- основний борг, 1078502,74грн.- пеня, 346693,16грн. – індекс інфляції, 93179,35грн. – 3% річних та 227190,80грн. - штраф.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 2271908,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 1078502,74грн.- пеня, 346693,16грн. – індекс інфляції, 93179,35грн. – 3% річних.

Відповідно до п. 3.1. покупець здійснює оплату товару зазначеного у п. 1.2. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів після отримання рахунку.

Позивачем не надано суду рахунків та не надано доказів виставлення рахунків як це передбачено п. 3.1. Договору тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 93179,35 грн., індексу інфляції в розмірі 346693,16грн. та пені в розмірі 1078502,74грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 10% від загальної суми Договору в розмірі 227190,80грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 4.3. договору, якщо продавець буде вимушений звернутись до суду з позовом, щодо стягнення заборгованості за даним договором, покупець, окрім пені передбаченої п. 4.2. даного договору, сплачує продавцю штраф у сумі 10% від загальної суми Договору.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару, відповідачу позивачем нараховано штраф в розмірі 227190,80грн., який підлягає судом задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині основного боргу в розмірі 2271908,06 грн. та штрафу в розмірі 227190,80 В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 37 486,48 грн. покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.Д.-АГРОКОПИТАЛ" (вул. Центральна, буд. 111, Кам`янка, Ізмаїльський район,Одеська область, 68643, код ЄДРПОУ 32543814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (вул. Бугаївська, 21, оф. 508/2, Одеса, Одеська область, 65005, код ЄДРПОУ 40111231) заборгованість у розмірі 2 271 908грн. 06 коп. (два мільйони двісті сімдесят одна тисяча дев`ятсот вісім грн. 06 коп.), штраф у розмірі 227 190грн. 80 коп. (двісті двадцять сім тисяч сто дев`яносто грн. 80 коп.) та 37 486грн. 48 коп. (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 48 коп.)) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20 вересня 2019 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов