Постановление суда № 84186344, 06.09.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"06" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 15-25/17-1006-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Савченко А.В.,

представники сторін в судове засідання не з`явились.

Розглянувши скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ВТБ Банк” на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В.

по справі № 15-25/17-1006-2011

за позовом публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” (01004, м.Київ, б-р Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд.8/26, код ЄДРПОУ 14359319)

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” (65026, м.Одеса, вул.Приморська,49, код ЄДРПОУ 33812782),

до відповідача 2- товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” (65026, м.Одеса, вул.Приморська,49, код ЄДРПОУ 31502358)

до відповідача 3 - товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” (65026, м.Одеса, вул.Приморська,49, код ЄДРПОУ 33312704)

про стягнення 45 735 014,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2011р. (суддя Петров В.С.) у справі №15-25/17-1006-2011, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р., позовну заяву публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська регіональна дирекція” до товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест”, товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” про стягнення 45 735 014,97 грн. задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест” , товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” заборгованість за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. в сумі 45 735 014,97грн., що еквівалентно 5 739 980, 29доларів США за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р.; витрати по держмиту в сумі 25500грн., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

28.10.2011р. на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011р. видано відповідний наказ.

29.08.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ВТБ Банк” надійшла скарга на рішення державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 09.09.2019 №59770081 неправомірними.

- скасувати повідомлення Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 09.08.2019 р №59770081 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-1006-2011, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 року у справі №15-25/17-1006-2011.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.08.2019 р. № 401, приймаючи до уваги перебування судді Петрова В.С. з 15.08.2019р. по 30.08.2019р. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл скарги на дії державного виконавця (вх.№2-4066/19 від 29.08.2019р.), за результатами проведення якого дану скаргу по справі № 15-25/17-1006-2011 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.

Ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою Господарського суду від 30.08.2019 скаргу акціонерного товариства “ВТБ Банк” на дії державного виконавця (вх.№2-4066/19 від 29.08.2019р.) призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.09.2019р.

В судове засідання 06.09.2019р. представники скаржника, відповідачів та органу ДВС не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких письмових пояснень по суті скарги, яка розглядається, до суду не надіслали.

Враховуючи те, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов`язком учасника процесу, суд вважає, що неявка сторін та органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними матеріалами.

Дослідивши і перевіривши подані в підтвердження обґрунтування скарги докази, судом встановлено.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно з ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв`язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник (Акціонерне товариство «ВТБ Банк») звернувся до господарського суду Одесьської області зі скаргою на дії органу ДВС при виконанні рішення суду від 09.09.2011р. у справі № 15-25/17-1006-2011 (наказ від 28.10.2011р.).

Як зазначалося раніше, рішенням Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2011р. (суддя Петров В.С.) у справі №15-25/17-1006-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р., позовну заяву публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення банку „Одеська задоволено у повному обсязі, стягнуто: солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд-Інвест”, товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” та товариства з обмеженою відповідальністю „Прогресбуд” на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Відділення „Одеська регіональна дирекція” ПАТ „ВТБ Банк” заборгованість за кредитним договором № 13/07 від 10.08.2007 р. в сумі 45 735 014,97грн., що еквівалентно 5 739 980, 29 доларів США за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 05.05.2011 р.; витрати по держмиту в сумі 25500грн., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Згідно п. 1.1 Статуту Акціонерного товариства «ВТБ Банк», затвердженого в новій редакції позачерговими загальними зборами акціонерів протоколом № 76 від 20.08.2018р. та погодженого Національним банком України 01.10.2018р., Акціонерне товариство «ВТБ Банк» є правонаступником усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія» (свідоцтво про реєстрацію банку № 128), створеного рішенням установчих зборів учасників Банку (протокол № 1 від 18.09.1992), перейменованого у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) Банку від 25.01.2007, перейменованого в Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) Банку від 16.07.2010 (протокол № 54), перейменованого в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВТБ БАНК» відповідно до рішення позачергових Загальних зборів акціонерів Банку від 24.04.2018 (протокол №74), а також правонаступником усіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «Внєшторгбанк (Україна)» (свідоцтво про реєстрацію Банку №299), приєднаного до Банку відповідно до Угоди про приєднання ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)» до ВАТ ВТБ Банк на умовах філії, затвердженої рішенням позачергових Загальних Зборів Акціонерів ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)» від 17.08.2007 (протокол № 9) і рішенням позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) ВАТ ВТБ Банк від 17.08.2007 (протокол № 44).

Судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року №3180 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», розпочато процедуру виведення АТ «ВТБ БАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 по 27.12.2018. На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ БАНК» строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ «ВТБ БАНК».

01.08.2019р. АТ „ВТБ Банк” було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України заяву про примусове виконання рішення (вих. № 4426/1-2), відповідно до якої Банк просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011р. по справі №15-25/17-1006-2011 та провести всі необхідні дії, передбачені ЗУ “Про виконавче провадження”; одночасно із відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне боржникові та оголосити заборону на його відчуження.

19.08.2019р. на адресу АТ „ВТБ Банк” від органу ДВС надійшов лист № 20.1/59770081/8 від 09.08.2019р., до якого додано повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. № 59770081 від 09.08.2019р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 10 ч. 4ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Ч. 1 ст. 13 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу МЮУ 29.09.2016р. № 2832/5), органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Відповідно до п. 4 розділу І вказаної Інструкції, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими, зокрема, сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 59770081 від 09.08.2019р. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вбачається, що виконавчий документ пред`явлено не за підвідомчістю, з огляду на що, у наказі Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-1006-2011 загальна сума, що підлягає стягненню становить 45 735 014,97 грн., тому, керуючись п.4 р. І «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р. та п. 10. ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем прийняте рішення повернути наказ Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-1006- 2011 про стягнення заборгованості без прийняття до виконання.

Скаржник (стягувач) АТ «ВТБ Банк» з цим не погоджується, оскільки у рішенні суду та у наказі зазначено гривневий еквівалент станом на 05.05.2011р. сум в доларах США, які підлягають стягненню, тому АТ «ВТБ Банк» вважає, що зобов`язання по вказаному рішенню становить 143 614 306,86 грн., з урахуванням офіційного курсу валют, визначеного НБУ станом на день подання заяви – 01.08.2019р. (гривні до долару США: 2502,0755грн. за 100 доларів США) – що більше 50 мільйонів гривнів, та виконання наказу про стягнення даної суми підвідомче саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Положеннями ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Проте, частиною 2 тієї ж статті встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Це в свою чергу надає сторонам (учасникам цивільного обороту) змогу поряд із застосуванням індексації суми зобовязання можливість уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобовязань.

Також, ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тобто, якщо сторонами визначено виконання зобовязання у іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті з рахунку у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти саме на день проведення платежу.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті.

Так, у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.

У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті.

У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Як встановлено судом, у рішенні Господарського суду Одеської області від 09.09.2011р. по справі № 15-25/17-1006-2011 між позивачем та ТОВ „Прогресбуд-Інвест” виникли взаємні зобов`язання щодо надання позивачем та повернення ТОВ „Прогресбуд-Інвест” кредиту в іноземній валюті (доларах США), у зв`язку з чим, на підставі договорів поруки, заборгованість за: кредитом в іноземній валюті, процентами за користування кредитними коштами в іноземній валюті, річні, пеня та інфляційні за прострочення повернення кредиту в іноземній валюті, було стягнуто з відповідачів солідарно.

Тобто, спірне зобов`язання було визначено в іноземній валюті (доларах США) та саме у такій валюті за договором відповідачем ТОВ „Прогресбуд-Інвест” отримувались кредитні кошти та було взято на себе зобов`язання з їх повернення і сплати відсотків за користування ними.

При цьому, визначення в резолютивній частині судового рішення еквіваленту спірного зобов`язання в гривні за курсом до відповідної іноземної валюти, діючим на момент прийняття такого рішення, не змінює суті встановленого судом в мотивувальній частині такого рішення існуючого обов`язку відповідачів по сплаті заборгованості в іноземній валюті (валюті зобов`язання).

При виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-006-2011 про стягнення заборгованості в іноземній валюті та здійсненні купівлі відповідної валюти, як передбачено ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження”, мають застосовуватись курси валют на момент здійснення платежу.

Разом з тим, на момент подання АТ „ВТБ Банк” заяви від 01.08.2019 про примусове виконання рішення, офіційний курс НБУ гривні до 100 доларів США складав 2502.0755.

Таким чином, еквівалент грошового зобов`язання відповідачів по сплаті заборгованості у гривні станом на 01.08.2019р. становив 143 614 306,86грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. неправомірно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання, оскільки сума, яка підлягає стягненню за наказом Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. № 15-25/17-1006-2011, в гривневому еквіваленті перевищує п`ятдесят мільйонів гривень.

З огляду на встановлення судом неправомірності дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, суд вважає, що вимоги про скасування повідомлення Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. (від 09.08.2019 р №59770081) про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання також підлягають задоволенню.

Як зазначено в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Підсумовуючи все вищезазначене, Господарський суд Одеської області визнає доводи акціонерного товариства “ВТБ Банк” в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ВТБ Банк” обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними матеріалами скарги, у зв`язку з чим доходить висновку, що зазначена скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства “ВТБ Банк” (вх.№ 2-4066/19 від 29.08.2019р.) – задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. в частині винесення повідомлення №59770081 від 09.08.2019 р про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-1006-2011.

3. Скасувати повідомлення Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 09.08.2019 р №59770081 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. №15-25/17-1006-2011, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2011 року у справі №15-25/17-1006-2011.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухва

Повний текст ухвали складено „10”вересня 2019 року.

Суддя Ю.І. Мостепаненко