Постановление суда № 84127175, 06.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 вересня 2019 року Справа 160/8473/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озернської С.І. розглянувши матеріали адміністративної справи № 160/8473/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Луганська правозахисна група» про встановлення наявності чи відсутності компетенції, визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Луганська правозахисна група» з вимогами: встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) Дніпровської міської ради, визнати дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії у відповідності до Конституції та законів України.

Розглянувши зміст позовних вимог адміністративного позову, суд вважає за необхідне частково відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.

За змістом підпунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За змістом наведених правових норм, компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 820/3713/17.

В даному випадку позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є суб`єктами владних повноважень, а отже, не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 року у справі № 820/3713/17 зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних позовних вимог слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції.».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи зазначене, адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Луганська правозахисна група» в частині позовних вимог щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) Дніпровської міської ради не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і не може бути вирішений в жодній юрисдикції.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у адміністративній справі № 160/8473/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, третя особа: Громадська організація «Луганська правозахисна група» в частині позовних вимог щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) Дніпровської міської ради – відмовити.

Роз`яснити позивачам, що згідно частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали направити особам, що звернулися із адміністративним позовом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська