Решение № 84099536, 04.09.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/6186/14-ц

провадження № 2/0274/69/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.19 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення,-

в с т а н о в и в:

10.11.2014 ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Бердичівської міської ради № 230 від 04.05.2006 йому з фонду Міністерства оборони України, відповідно до рішення житлової комісії в/ч А3091 № 25 від 27.02.2006, як учаснику війни в республіці Афганістан, було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 02.12.2006 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , та зареєстрував її та її сина, за вказаною адресою. Після приватизації 5.11.2008 квартиру АДРЕСА_1 , йому стало відомо, що відповідачі в лютому 2008 року вже приватизували на двох квартиру АДРЕСА_2 . З того часу відповідачка заявила, що проживати з ним не буде, своєї мети, а саме приватизації вона досягла. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.10.2014 визнано незаконним та скасовано розпорядження управління ЖКГ та з питань НС виконкому Бердичівської міської ради від 20.10.2008 № 19607. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.11.2008, видане Управлінням ЖКГ та з питань НС виконавчого комітету Бердичівської міської ради, яке посвідчувало право приватної часткової власності його та відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 проживав у спірній квартирі лише один місяць 2009 року, коли в квартирі по АДРЕСА_3 проводились ремонтні роботи. Решту часу проживав по АДРЕСА_3 . Відповідачка ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з літа 2009 року, вивезла свої речі. З осені 2009 року вона проживає в АДРЕСА_3 . Її особистих речей в квартирі не має. 20.08.2012 шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 04.12.2013 між ними розділено спільнонажите майно.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку з реєстрації не знімаються, комунальних витрат не несуть, змушений звернутись до суду.

12.02.2015 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про вселення, в подальшому уточнивши свої вимоги просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 79, 87-88).

В обгрунтування своїх вимог вказав, що він зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 , проживали із відповідачем у спірній квартирі з 2008 року. В 2011 відповідач став пиячити, систематично скандалити, що призвело до розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. 20.08.2012 після чергового скандалу, він вигнав їх із квартири, і вони вимушено пішли. Через день вони повернулись, проте, замки вхідних дверей були змінені. Ще кілька разів приходили, проте до квартири не потрапили. Вперше звернулись в міліцію 25.08.2012, виїзджала патрульна служба та МНС.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник не з"явилися. Позивач надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вселення не визнав, в позові просив залишити без розгляду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ЦПК України. Заяви про розгляд справи в її відсутності суду на надала.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи є його заява в якій він просив розглядати справу в його відсутності(т.1 а.с.129)

Представник третьої особи - МК ВЖРЕП № 7, в наданій суду заяві просив розглянути справу в його відсутності(т. 2 а.с. 141).

Представник третьої особи - УДМС України в Житомирській області, в наданій суду заяві просив розглянути справу в його відсутності(т. 2 а.с. 42).

Відповідно до вимог ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч.ч. 4, 5 ст. 9 ЖК Української РСР).

За змістом ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 65 ЖК Української РСР передбачено право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що в 2006 році з фонду Міністерства оборони України ОСОБА_1 на склад сім`ї 1 чоловік була надана 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 14.46 м2, зі зняттям з квартирного обліку в Бердичівському гарнізоні. Дана квартира була розподілена відповідно до рішення житлової комісії військової частини А 3091 № 25 від 27.02.2006, згідно першочергової черги як учаснику війни в РА. рішенням виконкому Бердичівської міської ради № 230 від 04.05.2006 було затверджено рішення щодо надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та виданий ордер(т. 1 а.с. 7).

Як вбачається з ордеру на житлове приміщення АДРЕСА_1 , квартира видавалась ОСОБА_4 на одну особу(т. 1 а.с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 122 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

02.12.2006 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 20.08.2012 розірвано. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 04.12.2013 між ними розділено спільно нажите майно(т. 1 а.с.12, 15).

За вказаною адресою 30.09.2008 були зареєстровані ОСОБА_2 - як дружина та ОСОБА_3 - як син дружини, про що свідчить довідка МК ВЖРЕП №7 від 05.11.2014(т. 1 а.с. 14).

З акту МК ВЖРЕП №7 від 03.11.2014 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 не проживають з 2009 року(т. 1 а.с .4).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.10.2014 визнано незаконним та скасовано розпорядження управління ЖКГ та з питань НС виконкому Бердичівської міської ради від 20.10.2008 № 19607. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.11.2008, видане Управлінням ЖКГ та з питань НС виконавчого комітету Бердичівської міської ради, яке посвідчувало право приватної часткової власності його та відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 22.08.2015, рішення апеляційного суду Житомирської області від 20.10.2014 залишено без змін(т. 1 а.с. 13-14, 127-128).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 63).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бердичівського МРУЮ Житомирської області за №17550630 від 27.11.2014, вирішено провести скасування державної реєстрації права власності на підставі рішення апеляційного суду Житомирської області від 20.10.2014, на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини, ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини, ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини(т. 1 а.с.64).

Як свідчить довідка Бердичівського МВ УМВС В Житомирській області від 12.11.2014 за № 11696, в період з 2009 по вересень 2014 року в журналах реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що вчинені або готуються та в журнал єдиного обліку заяв та повідомлень від громадян ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з приводу вселення до квартири АДРЕСА_1 не надходило(т. 1 а.с. 65).

Довідкою Бердичівського МВ УМВС В Житомирській області від 05.03.2015 № Я-60, стверджується, що ОСОБА_2 зверталась до працівників міліції з приводу неправомірних дій зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_1 20.02.2013, 10.12.2013, 03.03.2014, 02.11.2014, 09.02.2015(т. 1 а.с. 66).

Бердичівський відділ поліції 28.04.2016 надав довідку за №3167/203/01-2016 про те, що згідно бази даних АІІСП "Амор", за період часу з 2009 по 01.01.2015 звернень ОСОБА_5 на неправомірні дії ОСОБА_1 не надходило(т. 1 а.с. 233).

З довідки міської комунальної аварійно-рятувальної служби м. Бердичіва, за № 11 від 19.01.2016, та № 127 від 27.04.2016 вбачається, що 09.09.2012, було здійснено виїзд по відкриттю дверей за адресою: АДРЕСА_4 за зверненням ОСОБА_6 Двері відкрито не було, так як присутні працівники міліції не дали згоди на відкриття дверей. Чоловік з дружиною розлучені та змінив вхідні замки. (т.1 а.с.213, 231)

Згідно довідки ТОВ "Домофон.Інжиніринг.охорона" вбачається, що за техобслуговування домофона 15.02.2012 та 30.10.2013 сплатив ОСОБА_1 , 16.12.2010 та 17.01.2012 сплатила ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 214).

В матеріалах справи є протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.02.2015, згідно якої звернулась ОСОБА_2 з приводу того, що колишній чоловік не впускає її до квартири. З цього приводу вона пояснила, що в квартирі прописана, і там знаходяться її речі(т. 1 а.с. 245, 246).

З постанови Бердичівського МВ від 22.09.2012, про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до відділу міліції із заявою з приводу прийняття мір до колишньої дружини ОСОБА_2 , яка забрала речі з його квартири. Цьмох пояснював, що 30.08.2012 він виїхав на роботу, а повернувшись через два тижні, виявив, що серцевина замка у вхідних дверях змінена. Відчинивши двері виявив відсутність своїх речей, серед яких меблі, та його особисті речі. Опитана ОСОБА_2 пояснила, що вона забрала з квартири зазначене ОСОБА_1 належне їй майно, так як вона його купувала за позичені кошти матері, а також за кредитні кошти(т. 1 а.с.230).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 20.08.2012 яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано встановлено, що сторони разом не проживають останні три роки. ОСОБА_2 доказів протилежного не надала(т. 1 а.с. 12). Рішення з даних підстав не оскаржувалось, набрало чинності 30.08.2012.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках встановлених ст. 71 ЖК. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .. ОСОБА_5 не проживає за адресою АДРЕСА_4 з 2009 року, а після розірвання шлюбу в 2012 році вона самостійно, безперешкодно і навідь без згоди ОСОБА_1 вивезла з квартири, як вона вважає, належні саме їй речі. ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживав взагалі. Доказів зворотнього сторонами не надано. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як члени сім`ї наймача були відсутні без поважних причин понад шість місяців у спірному житлі, принаймні з 2009 року по 20.08.2012, що беззаперечно встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 20.08.2012, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. З пояснень самої ОСОБА_2 доступу до квартири вони досі не мають. За час перебування у шлюбі перешкод в користуванні квартирою не здійснювалось. Доказів протилежного суду не надано. Замок на вхідних дверях ОСОБА_1 змінив вже після розірвання шлюбу, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 , яка саме через таку перешкоду потрапити до квартири не змогла, і вперше звернулись в міліцію 25.08.2012. Віддтак позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання їх втратившими право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення задоволенню не підлягають оскільки вони втратили статус члена наймача, та право користування житловим приміщенням.

Системний аналіз ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» статті дає підстави для висновку про те, що зняття з реєстрації можливе при винесенні судом рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Відповідно, на підставі рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідач має бути знятий з реєстраційного обліку. А тому в задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПЦ України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним судові витрати при сплаті судового збору. (т.1 а.с.1, 2)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 258-259, 263 -265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_5 , 1955 р.н., ідн.номер не встановлено, такою, що втратила право користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , 1994 р.н., ідн.номер не встановлено, таким, що втратив право користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 243,60 грн. понесених ним судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення, відмовити.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Житомирської області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ідн.номер НОМЕР_1 , проживає та зареєстрований в АДРЕСА_4 .

Відповідачка: ОСОБА_5 , 1955 р.н., ідн.номер не встановлено, зареєстрована: АДРЕСА_4 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , 1994 р.н., ідн.номер не встановлено, тзареєстрований: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя О.В.Замега