Решение № 83985659, 28.08.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1689/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Толіман", 61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 4; ідент. код 32761575

до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", 61023, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, 132

про стягнення 76335,24 грн.

за участю представників:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Ситнік О.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Толіман", 03.06.2019 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", про стягнення заборгованості у розмірі 196260,40 грн., з яких: 132144,00 грн. основний борг; 41479,36 грн. пеня, 9250,08 грн. штраф; 9920,07 грн. інфляційні втрати; 3466,89 грн. - 3 % річних. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3097,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10221,25 грн. позивач, також, просить покласти на відповідача. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 137-І/18-205 від 19.09.2018 року в частинні здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2019 року прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Толіман" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1689/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.07.2019 на адресу суду позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 17937), в якій позивач повідомляє, що відповідачем 18.07.2019 року, після відкриття судом провадження у даній справі, було погашено частину основної суми заборгованості за спірним договором у розмірі 20000,00 грн., у зв`язку з чим позивач зменшує розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача з 186260,40 грн. до 174248,70 грн., які включають в себе: 102144,00 грн. основний борг; 47983,93 грн. пені за період з 04.10.2018 р. по 23.07.2019 р. включно, 9250,08 грн. штрафу; 10845,07 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 по червень 2019 р.; 4025,62 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2018 р. по 23.07.2019 р. включно.

У підготовчому засіданні 24.07.2019 у справі було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 05.09.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 20 серпня 2019 року о 10:30 год. Одночасно було постановлено, що заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. 17937) буде розглянута у наступному підготовчому засіданні.

20.08.2019 на адресу суду позивачем надано наступну заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була зареєстрована за вх. № 20075, в якій позивач повідомив, що відповідачем 08.08.2019 року, після відкриття судом провадження у даній справі, було погашено частину основної суми заборгованості за спірним договором у розмірі 100140,00 грн., у зв`язку з чим позивач зменшує розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача з 174248,70 грн. до 76335,24 грн., які включають в себе: 2004,00 грн. основний борг; 49420,48 грн. пені за період з 04.10.2018 р. по 12.08.2019 р. включно, 9250,08 грн. штрафу; 10845,07 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 по червень 2019 р.; 4815,61 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2018 р. по 12.08.2019 р. включно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, продовжено розгляд справи з їх урахуванням та визначено предмет спору і ціну позову з її урахуванням, а саме ціна позову дорівнює 76335,24 грн., і включає в себе: 2004,00 грн. основний борг; 49420,48 грн. пені за період з 04.10.2018 р. по 12.08.2019 р. включно, 9250,08 грн. штрафу; 10845,07 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 по червень 2019 р.; 4815,61 грн. - 3 % річних за період з 04.10.2018 р. по 12.08.2019 р. включно. Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача всієї суму судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10221,25 грн.

Крім того, у підготовчому засіданні 20.08.2019 року було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/1689/19 та призначення справу до судового розгляду по суті на "28" серпня 2019 р. об 11:45.

Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2019 р. підтримує зменшені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу та нарахувань здійснених в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві на позов заперечує проти нарахування пені за період більше ніж 6 місяців, як то передбачають приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто вказує на безпідставність нарахування пені за період з 04.04.2019 по 29.05.2019. Також не визнає застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 231 ГК України, та вимог про стягнення штрафу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Толіман" (позивач, продавець) та Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (відповідач, покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №137-І/18-205, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали (далі Товар) в номенклатурі, кількості та ціни згідно Специфікації №1 (Додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару.

Загальна сума договору, згідно п. 2.1. договору, становить 264460,00 грн.

Крім того, вартість товару обумовлена сторонами в Специфікації №1, яка є Додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України з відтермінуванням оплати рахунків строком - 14 календарних днів.

Відповідно до п. 3.1. Договору Продавець здійснює поставку Товару на умовах ЕХW (самовивоз) відповідно до правил Інкотермс 2010, протягом 1 календарного дня з моменту заявки покупця.

Місце поставки Товару - склад Продавця (п.3.2. Договору).

Відповідальність сторін обумовлена у розділі 7 договору, зокрема, п. 7.8 якого узгоджено, що у випадку порушення терміну оплати, передбаченого розділом 2 Договору, за умови отримання покупцем товару від продавця, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.7. Договору строк дії Договору до 31.12.2019р. (п. 10.7 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар, визначений договором, на суму 202144,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 994 від 01.10.2018 р. та № 1026 від 04.10.2018р., підписані між сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару. Отже, товар був прийнятий відповідачем без зауважень і заперечень.

При цьому, рахунок на оплату товару № 608 від 19.09.2019р. на суму 202144,00 грн. було виставлено відповідачу 19 вересня 2019р., тобто враховуючи умови п. 2.3. договору, обов`язок сплатити вартість отриманого товару виник у відповідача до 04 жовтня 2018 р.

Як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за спірним договором товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, у останнього станом на 03.06.2019 р. виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу №137-І/18-205 від 19 вересня 2018 року товар у розмірі 132 144,00 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 132 144,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню в порядку приписів п. 7.8 договору, штраф з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України, 3% річних та інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання за період з 01.10.2018 р. по 04.10.2018 р. від позивача за спірним договором товару за загальну суму 202144,00 грн. не заперечується відповідачем.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України з відтермінуванням оплати рахунків строком - 14 календарних днів. (п. 2.3 договору).

Таким чином, сторонами момент виконання зобов`язання в частині оплати за отриманий товар пов`язано з виставленням рахунку та відтермінуванням строку оплати на 14 банківських днів.

Позивачем надані до матеріалів справи рахунок на оплату № 608 від 19.09.2018 р. Дата виставлення вказаного рахунку не заперечується відповідачем.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких підстав, керуючись ч. 1 ст. 530 ЦК України, та враховуючи обумовлені сторонами у договорі умови щодо порядку здійснення оплати за поставлений товар, суд погоджується з твердженнями позивача, що строк належного виконання грошового зобов`язання зі сторони покупця сплив 04 жовтня 2018 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого ТОВ "Толіман" за договором купівлі-продажу №137-І/18-205 від 19 вересня 2018 року товар у розмірі 132 144,00 грн. з 04.10.2018 року.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи основний борг відповідачем був частково погашений, а саме протягом проведення підготовчого провадження позивачем повідомлено про перерахування відповідачем на користь позивача частини боргу, у зв`язку з чим в цій частині подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом та розгляд справи та було продовжено з її урахуванням, зокрема в сумі заборгованості з основного боргу у розмірі 2004,00 грн.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у повному обсязі, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 2004,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 47983,93 грн. за прострочення строків виконання зобов`язання за період з 04.10.2018 р. по 23.07.2019 р. в порядку п. 7.8 договору та штрафу у розмірі 9250,08 грн. з посиланням на приписи частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору, а саме п. 7.8 спірного договору сторони визначили, що у випадку порушення терміну оплати, передбаченого розділом 2 Договору, за умови отримання покупцем товару від продавця, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором сторін не було обумовлено збільшення терміну нарахування пені.

Позивач, відповідно до п. 7.8 спірного договору за порушення строків виконання зобов`язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі 47983,93 грн. тобто за період більший ніж 6 місяців, що не відповідає приписам ч. 6 ст.232 ГК України. Провівши розрахунок пені наступним чином:

- на суму боргу в розмірі 202144,00 грн. за період з 04.10.2018 по 25.10.2018 р.;

- на суму боргу в розмірі 192144,00 грн. за період з 26.10.2018 по 14.01.2019 р.;

- на суму боргу в розмірі 182144,00 грн. за період з 15.01.2018 по 04.04.2019 р.,

суд, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.8 договору вважає, що підставна та підлягає до стягнення з відповідача пеня у загальному розмірі 34108 грн. 62 коп., що нарахована за період з 04.10.2018 по 04.04.2019.

У позові на суму 15311 грн. 86 коп. пені, нарахованої за період з 05.04.2018 по 23.07.2019 р. слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України стягнути з відповідача за прострочення понад 30 днів виконання грошового зобов`язання штраф у розмірі 9250,08 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну.

Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 по справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 по справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 по справі № 3-11гс11, від 04.02.2014 по справі № 903/610/13.

Відповідно до частини третьої статті 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами у справі, що розглядається, виник спір щодо неоплати відповідачем поставленого позивачем товару за Договором.

Таким чином, між сторонами у цієї справі виникло грошове зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже, враховуючи те, що позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як передбачений ч. 2 ст. 231 ГК України штраф стягується за прострочення виконання негрошового зобов`язання та розраховується виходячи із вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, а не з суми боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача - 9250,08 грн. штрафу не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем за період з листопада 2018 р. по червень 2019 року зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 10845,07 грн., та 3% річних за період з 04.10.2018 по 23.07.2019 р., сума яких складає 4025,62 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки, судом встановлено, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, здійснені арифметично вірно, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України)

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського об`єднання "Ястребова, Кузьмін і партнери", з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір № 54 про надання правничої допомоги у господарському провадженні від 20.05.2019 р.

Факт надання юридичних послуг адвокатом Кандибою Тетяною Олександрівною підтверджується наявним в матеріалах справи: ордером ХВ № 000579 від 21.05.2019 р. (копія), попереднім розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу (вих. № 606 від 28.05.2019), актом приймання-передачі наданих послуг (вих. № 607 від 28.05.2019), платіжним дорученням № 7057 від 30.05.2019 р. про сплату позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 10221,00 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, шляхом стягнення з останнього на користь позивача 10221,25 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", 61023, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, 132; ідент. код 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Толіман" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, 4; ідент. код 32761575) 2004,00 грн. основного боргу, 10845,07 грн. інфляційних втрат, 4815,61 грн. - 3% річних, 34108,62 грн. пені та 1921,00 грн. судового збору, 10221,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 15311,86 грн. та штрафу у розмірі 9250,08 грн. – в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" серпня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков