Решение № 83967310, 06.05.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/10393/16-ц

Провадження № 2/643/691/19

06.05.2019 року Московський районний суд м. Харкова у складі : головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря - Постульга О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійним підпунктів 2.3.5,2.3.6 пункту 2.3 частини 2 частини 3 та частини 4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС від 01.02.2012 року та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат , пов`язаних з утриманням в розмірі 33504,21 гривен .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України з 13.08.2012 року по 19.07.2016 року. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) від 10.08.2012 року № 319 5 о/с року відповідача ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 13.08.2012 року та присвоєно звання «рядовий міліції».

Наказом ХНУВС від 20.06.2015 № 84о/с ОСОБА_1 відрахували зі скалу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Харківській області для подальшого проходження служби.

Відповідно до розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 з 07.11.2015 року переведено до Національної поліції та присвоєно спеціальне звання «лейтенанта поліції».

Наказом ГУ національної поліції в Харківській області від 19.07.2016 року № 237 о/с» ОСОБА_1 звільнено відповідно до ст. 77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію » (за власним бажанням).

01.09.2012 року на виконання вимог Закону України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС.

Пунктом 2.3.6 Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 Договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС, проведеного згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», їх сума складає 33 504,21 гривен . Згідно з п. 4.4 Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійним підпунктів 2.3.5,2.3.6 пункту 2.3 частини 2 частини 3 та частини 4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС від 01.02.2012 року та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 гривен та судового збору в розмірі 704 ,80 гривен .

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 посилається ,що при потраплянні до навчального закладу Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 . користувалась певними пільгами, що наділяє держава сиріт, які не мають а ні батька, ані матері.

Відтак Харківський національний університет внутрішніх справ обізнаний щодо сирітства ОСОБА_1 крім того отримував дотації та відрахування зі скарбниці держави для утримання пільгового контингенту, тобто сиріт, адже укладання додаткових угод щодо працевлаштування та відшкодування за навчання сироти з сироти є протиправним.

Відповідно до змісту підпункту 2.3.6 пункту 2.3. частини 2 Договору навчання визначається, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими пунктом 3 цього договору, особа забов`язана відшкодувати фактичні витрати , пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розорядком. У частині 3 та частині 4 Договору навчання визначаються підстави відшкодування та порядок відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначається статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Згідно ч.1 ст. 251 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилається на те,що Харківський національний університет внутрішніх справ перетнувши межу своїх повноважень, скориставшись необізнаністю сироти, змусив підписати ОСОБА_1 ніікчемну угоду, з корисливою метою для подальшого за допомогою нікчемної угоди стягнення 33 504 грн., з сироти, тобто кошти, шо виділені зі скарбниці держави на навчання та утримання сироти, у відповідності до законодавства України, які не підлягають відшкодуванню з дитини- сироти.

Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача Харківського ціонального університету внутрішніх справ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривен та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривен 80 копійок

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , представник позивача-адвокат Ульяницька Л.Ю. підтримали зустрічну позовну заяву, просили її задовольнити, в позові Харківського національного університету внутрішніх справ про стягнення суми витрат , пов`язаних з утриманням в розмірі 33504,21 гривен.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача , судом було встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України з 13.08.2012 року по 19.07.2016 року. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) від 10.08.2012 року № 319 5 о/с року відповідача ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 13.08.2012 року та присвоєно звання «рядовий міліції».

Наказом ХНУВС від 20.06.2015 № 84о/с ОСОБА_1 відрахували зі скалу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Харківській області для подальшого проходження служби.

Відповідно до розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 з 07.11.2015 року переведено до Національної поліції та присвоєно спеціальне звання «лейтенанта поліції».

Наказом ГУ національної поліції в Харківській області від 19.07.2016 року № 237 о/с» ОСОБА_1 звільнено відповідно до ст. 77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію » (за власним бажанням).

01.09.2012 року на виконання вимог Закону України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14.05.2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між ОСОБА_1 , ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС.

Пунктом 2.3.6 Договору передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 Договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС, проведеного згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», їх сума складає 33 504,21 гривен . Згідно з п. 4.4 Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

01 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та Харківським національним університетом внутрішніх справ укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до змісту підпункту 2.3.5 Договору навчання після закінчення навчання зобов`язана прибути до місця проживання в термін , визначений у направленні на роботу ,приступити до виконання службових обов`язків за посадою,на яку призначена замовником і відпрацювати не менше трьох років.

Відповідно до змісту підпункту 2.3.6 пункту 2.3. частини 2 Договору навчання визначається, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими пунктом 3 цього договору, особа забов`язана відшкодувати фактичні витрати , пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розорядком. У частині 3 та частині 4 Договору навчання визначаються підстави відшкодування та порядок відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачено, що діти - сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, зараховуються на повне державне утримання у навчальних закладах до яких вони вступили, до виповнення 23 років або до закінчення цих навчальних закладів.

Статтею 4 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Діти-сироти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, які вступили на навчання в заклад вищої освіти на денну форму навчання за кошти державного або місцевого бюджету, зараховуються на повне державне утримання. Крім повного державного утримання, студентам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особам з їх числа, які здобувають освіту на денній формі навчання за кошти державного або місцевого бюджету виплачується соціальна стипендія у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2342-1V "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" особами із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є особи віком від 18-23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до Роз`яснень Міністерства Юстиції України від 13.07.2011 року щодо соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування визначається , що однією з найвищою соціальною цінністю держави є соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Конституцією України на державу покладається обов`язок утримання та виховання длей сиріт. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей сиріт. Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" , який набув чинності 13 січня 2005 року і є складовою законодавства про охорону дитинства. Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено статтею 1. Так. дитина-сирота це дитина, в якої померли чи загинули батьки: діти, позбавленні батьківського піклування, це діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов`язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Статтею 8 Закону України « Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних в у відповідних бюджетах. При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування . Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі ,необхідному для придбання одягу і взуття. Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи зазпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Крім цього, положення статті 25 Закону України "Про охорону дитинства" також спрямовані на соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до зазначеної статті Закону України "Про охорону дитинства" діти, які внаслідок смерті батьків,позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, . а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затерджуються відповідно до законодавства.

Крім цього, положення статті 25 Закону України "Про охорону дитинства" також спрямовані на соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до зазначеної статті Закону України "Про охорону дитинства" діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначається статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Відповідно до Роз`яснення МОН № 119-216 від 28.04.2015 року, згідно з Постановою КМУ від 15.04.2015 року визначається зміни до Постанови КМУ від 22.07.1996 року № 992 та скасовано норми щодо обов`язковості відпрацювання випускниками ВУЗ та вання ними вартості навчання, крім осіб, що навчались за спеціальністю медичного профілю. Зазначена Постанова прийнята за основу реалізацію основних положень Закону України «Про вищу освіту».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при потраплянні до навчального закладу Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_1 користувалась певними пільгами, що наділяє держава сиріт, які не мають ані батька, ані матері, що підтверджується Рішенням від 04.10.2005 року №389/20 про встановлення опіки та призначення опікуна ОСОБА_3 , 1965 року народження над малолітньою ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;довідкою Відділу РАЦС Московського районного управлання юстиції від 29.09.2005 року № 2973/3.64 щодо реєстрації батька ОСОБА_1 зі слів матері у порядку приписів ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого Міським відділом РАЦС №4-2 Харківського обласного управління юстиції 06.06.2005 року про смерть ОСОБА_4 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1534, перебувала на повному державному забезпечення і отримала передбачені законодавством пільги , які підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не мала батьківського піклування, у звязку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійним підпунктів 2.3.5,2.3.6 пункту 2.3 частини 2 частини 3 та частини 4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС від 01.02.2012 року та стягнення суми підлягають частковому задоволенню.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилається на те,що Харківський ціональний університет внутрішніх справ перетнувши межу своїх повноважень, скориставшись необізнаністю сироти, змусив підписати ОСОБА_1 ніікчемну угоду, з корисливою метою для подальшого за допомогою нікчемної угоди стягнення 33 504 грн., з сироти, тобто кошти, шо виділені зі скарбниці Держави на навчання та утримання сироти, у відповідності до Законодавства України, які не підлягають відшкодуванню з дитини- сироти.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 626 ЦК України встановлено,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правилами ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні (частина перша статті 221 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом про визнання недійним підпунктів 2.3.5,2.3.6 пункту 2.3 частини 2 частини 3 та частини 4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС від 01.02.2012 року недоведені та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим відмовляє в їх задоволенні в цій частині..

Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача Харківського ціонального університету внутрішніх справ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривен та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривен 80 копійок.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, на відповідача - у разі задоволення позову. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. ст. 15, .58 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, втому числі гонорар адвоката за лредставництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи лідготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги :а на підставі відповідних їх доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договор}' про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Рішенням Ради Адвокатів Харківської області № 7 від 21.03.2018 року,затверджено рекомендований мінімум щодо вартості адвокатського гонорару, де зокрема визначається вартість участі адвоката у цивільному процесі майнового характеру, що становить - 6 000.00 грн.

ОСОБА_1 уклала Договір від 14 червня 2018 року № 53/2018 щодо надання правової допомоги адвокатом - Ульяницькою Л.Ю . ( свідоцтво № 1972 від 10 лютого 2016 року Рада адвокаті в Харківської області, ордер Серії ХВ № 000053 від 14 червня 2018 року.

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, участь представника позивача в судових засіданнях, їх кількість та час, підстави відкладення судових засідань та приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 гривен.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету внутрішніх справ про визнання недійним підпунктів 2.3.5,2.3.6 пункту 2.3 частини 2 частини 3 та частини 4 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС від 01.02.2012 року та стягнення суми - частково задовольнити.

Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривен та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири ) гривен 80 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Майстренко О.М.