Решение № 83875841, 19.08.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1666/18

За позовом: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ - 00034022)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 28-А, код ЄДРПОУ - 33689922) в особі філії "Одеське управління військової торгівлі "Концерну "Військторгсервіс" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, б. 10-А, код ЄДРПОУ - 35123222).

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Канигіної Лариси Федорівни ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 )

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Потребенко О .М .

Представники:

Від позивача: Кравчук М.О. - на підставі довіреності №220/432/д від 19.07.2018р., Дідух С.П. - на підставі довіреності №220/411/Д від 26.06.2018р., № 220/526/Д від 03.12.2018 р.

Від третьої особи: не з`явився;

Від відповідача : Гоцуленко С.В.- на підставі ордеру серія ОД №333762 від 28.09.2018р. , Бандура Б.Ю. - на підставі ордеру ОД №378414 від 10.07.2019р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Дідух С.П. - на підставі довіреності № 220/526/Д від 03.12.2018 р.

Від третьої особи: не з`явився ;

Від відповідача : Бандура Б.Ю. - на підставі ордеру ОД №378414 від 10.07.2019р.

Суть спору: Позивач - Міністерство оборони України звернуся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Канигіної Лариси Федорівни (далі- ФОП Канигіна Л.Ф.) про зобов`язання Канигіної Лариси Федорівни та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ " Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул . Базова , б . 20 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 р. (суддя Щавинська Ю.М.) відкрито провадження у справі № 916/1666/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2018р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовну заяву Міністерства оборони України залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2018р. (суддя Щавинська Ю.М.) зустрічну позовну заяву ФОП Канигіної Л.Ф . до Міністерства оборони України про визнання частково недійсним договору повернуто заявнику.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018р. у справі №916/1666/18 ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.10.2018р. скасовано, справу направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018р., справу №916/1666/18 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2018р. суддя Рога Н.В. прийняла справу №916/1666/18 до свого провадження. Крім того, залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» . Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2019р. задоволено клопотання Міністерства оборони України та зупинено провадження у справі №916/1666/18 до винесення правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2649/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. поновлено провадження у справі №916/1666/18 та призначено підготовче засідання.

10 липня 2019р. від позивача у справі - Міністерства оборони України до суду надійшла заява про зміну підстав позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/1666/18 на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі №916/1666/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.08.2019р.

З урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову, 22 липня 2019р. від відповідача у справі до суду надійшов відзив.

09 серпня 2019р. до суду від Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник позивача позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову підтримує, наполягає на задоволенні позову. Представник відповідача проти позову заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві, що надійшов до суду 22.07.2019р.

Представник третьої особи у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився. Позиція третьої особи у даній справі викладена у поясненнях, що надійшли до суду 28.12.2018р.

Позивач у справі - Міністерство оброни України, зазначив, що 21.02.2000р. між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" укладено договір №181/9-83р, відповідно до п. 5.1 якого Міністерство має право протягом 99 років з дня підписання цього договору безкоштовно користуватися на власний розсуд 50-ма торговельними місцями під 20-футові контейнери по вулиці Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок".

25 квітня 2000р. було складено Акт інвентаризації земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на 7 км Овідіопольського шляху , затверджений заступником Міністра оборони України, а також Акт прийому-передачі земельної ділянки з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком, розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на 7 км Овідіопольського шляху.

У подальшому, 14 червня 2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн "Військторгсервіс" уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов`язаних з виконанням умов цього договору.

Пунктом 2.3 договору доручення передбачено, що за виконання доручення за цим договором Концерн з коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб на виконання умов укладених угод щомісячно отримує винагороду, яка складає 8% (з ПДВ) від загальної суми коштів, отриманих Концерном від фізичних та/або юридичних осіб у відповідному місяці.

Позивач зазначає, що 01.08.2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн «Військторгсервіс» відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016р., в особі начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Короля Сергія Миколайовича, який діяв на підставі Положення та довіреності №92/1 від 01.07.2016р. та ФОП Канигіною Ларисою Федорівною був укладений Договір №ВКС -1256 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів , згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП Канигіній Л.Ф . право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а ФОП Канигіна Л.Ф. зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію , яка розташована за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, смт.Авангард, територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул. Рожева, торгове місце НОМЕР_2, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною Договору (додаток №1) ( п.1.2 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Згідно п.7.3 Договору його дія припиняється у випадках: -закінчення терміну, на який він був укладений; -за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Позивач зазначив, що з 01.06.2019р. Договір №ВКС-1256 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016р. є припиненим, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для подальшого використання ФОП Канигіною Л.Ф. місця для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а саме- торгового місця № НОМЕР_2 . Але, ФОП Канигіна Л.Ф. продовжує користування торговим місцем НОМЕР_2 чим порушує права та інтереси позивача у справі.

Будь-які додаткові угоди до Договору №ВКС -1256 щодо зміни (продовження) терміну його дії сторонами не укладалися. Натомість , 22.02.2019р. за вих.№228/10 філією «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» на адресу ФОП Канигіної Л.Ф. направлено лист-повідомлення про закінчення терміну дії Договору №ВКС -1256 31.05.2019р. та відсутність наміру Міністерства оборони України на продовження договірних відносин щодо надання ФОП Канигіній Л.Ф. права платного користування торгівельним місцем, а також про необхідність звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від свого майна.

В обґрунтування позову представник позивача в ході розгляду справи по суті зазначив, що відповідно до ч.1 ст.759 та ст.761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає такий правовий механізм , як поновлення договору найму, який по суті зводиться до автоматичного продовження договірних відносин на той самий строк та на тих самих умовах без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та якщо відсутні заперечення наймодавця.

Але, позивач вважає, що ФОП Канигіна Л.Ф. не виконує належним чином прийняті на себе зобов`язання, що було підставою для направлення на її адресу філією «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» листа-повідомлення від 04.06.2018р. (№747/4) щодо припинення Договору за ініціативою однієї сторони, та направлення листа-повідомлення від 22.02.2019р. (№228/10) щодо припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням строку дії Договору.

При цьому, відповідно до п.2.4.7 Договору ФОП Канигіна Л.Ф . зобов`язалася при припиненні дії Договору або його розірванні звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній. Але, прийняті на себе зобов`язання не виконала, що є порушенням ст.ст.525 , 526 Цивільного кодексу України.

Позивач також зазначив, що згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням зазначеного, та із посиланням на ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ч.2 п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», позивач вважає, що у даному випадку ним обрано належний спосіб захисту порушеного права та інтересу, який забезпечить їх відновлення.

За таких обставин, позивач просить суд зобов`язати Канигіну Ларису Федорівну та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул . Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район , смт. Авангард, вул. Базова, б. 20 .

Третя особа на стороні позивача- Концерн «Військторгсервіс» в особі філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» у письмових поясненнях повністю підтримує позицію позивача, викладену у позовній заяві та додатково зазначає, що 14.06.2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн "Військторгсервіс" уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов`язаних з виконанням умов цього договору.

В подальшому, 06.03.2018 р. до вказаного договору доручення укладено додаткову угоду № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, який становить 16925,40 грн. (з ПДВ) в місяць, визначено типові умови договору про надання права платного користування, та внесено ряд інших змін.

Пунктом 2.3 договору доручення передбачено, що за виконання доручення за цим договором Концерн з коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб на виконання умов укладених угод щомісячно отримує винагороду, яка складає 8% (з ПДВ) від загальної суми коштів, отриманих Концерном від фізичних та/або юридичних осіб у відповідному місяці.

При цьому , Міністерство оброни України уповноважило Соловйову О.Є. - начальника філії "Одеське управління військової торгівлі", довіреністю від 23.03.2018 р. № 220/254/д на виконання умов договору доручення. Крім цього, довіреністю від 26.04.2018 р. № 220/337/д начальнику філії "Одеське управління військової торгівлі" надано повноваження на представництво інтересів Міністерства оборони України в судових установах та інших юрисдикційних органах із питань пов`язаних з виконанням умов договору доручення.

01 серпня 2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн «Військторгсервіс» відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016р., в особі начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Короля Сергія Миколайовича , який діяв на підставі Положення та довіреності №92/1 від 01.07.2016р. та ФОП Канигіною Ларисою Федорівною був укладений Договір №ВКС -1256 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП Канигіній Л.Ф . право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території, а ФОП Канигіна Л.Ф. зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно.

З огляду на викладене, листом від 22.02.2019р. за вих.№228/10 філією «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» на адресу ФОП Канигіної Л.Ф. направлено лист-повідомлення про закінчення терміну дії Договору №ВКС -1256 31.05.2019р. та відсутність наміру Міністерства оборони України на продовження договірних відносин щодо надання ФОП Канигіній Л.Ф. права платного користування торгівельним місцем, а також про необхідність звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від свого майна.

Третя особа зазначає, що відмова відповідача звільнити торговельне місце є перешкоджанням Концерну «Військторгсервіс» належним чином виконувати договірні зобов`язання .

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, та зазначає, що Договір №ВКС-1256 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів від 01.08.2016р. за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно п.7.1 Договору він набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що його дія припиняється у випадках: -закінчення терміну, на який він був укладений; - за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

Водночас, як зазначає відповідач, п.7.3 Договору не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який його було укладено) , ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання договорів, встановленого ст.188 Господарського кодексу України. За таких обставин, на думку відповідача, сама по собі ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків як дострокове припинення договору.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що Договір не припинив свою дію у зв`язку із лише тільки ініціативою позивача щодо такого припинення відповідно до п.7.3 Договору.

Крім того, відповідач зазначив, що ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. За приписами ч.4 ст.291 зазначеного Кодексу правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно ж до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З урахуванням зазначених положень законодавства відповідач вважає, що після закінчення строку договору оренди він продовжується на такий самий строк, на який цей договір укладався раніше, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Але, протягом місяця після 31.05.2019р. позивач не звертався до ФОП Канигіної Л.Ф. із запереченнями проти продовження строку дії договору.

Відповідач також зазначив, що позивач, виступаючи орендодавцем майна, фактично займається підприємницькою діяльністю та відповідно до вимог закону повинен діяти на власний ризик, проявляти ініціативу та додержуватися вимог законодавства. За таких обставин, відповідач вважає, що свідома або необережна відсутність реалізації позивачем своїх прав у спосіб, встановлений законом, не призводить до їх порушення та не потребує захисту. Тобто, не здійснюючі повідомлення ФОП Канигіної Л. Ф . про заперечення щодо поновлення Договору саме у встановлений законом період, позивач повинен і далі виконувати права та обов`язки за Договором, адже, цей Договір поновлений у спосіб, прямо встановлений законом, та діє до 31.03.2022р.

За таких обставин, відповідач вважає, що станом на даний час відсутні парові підстави для задоволення позову Міністерства оборони України та зобов`язання Канигіної Лариси Федорівни звільняти торговельне місце НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ " Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул . Базова , б. 20 .

Виходячи з матеріалів справи, пояснень представників сторін, положень чинного законодавства України, судом встановлено, що 14 червня 2016 р. між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1 якого Концерн "Військторгсервіс" уповноважений діяти від імені Міністерства, а саме: вчиняти юридичні дії пов`язані з укладанням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вулиці Рожевій, у тому числі з правом звернення до суду з позовами з питань пов`язаних з виконанням умов цього договору.

За приписами ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ст.1003 Кодексу у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

При цьому, матеріали справи містять копію договору № 181/9-83р від 21.02.2000р., з якого вбачається виникнення у позивача права безкоштовного користування протягом 99 років 50-ма місцями під 20-ти футові контейнери за вищевказаною адресою. Позивач у позовній заяві посилається на цей договір як на один з доказів наявності у нього відповідного права. Надана позивачем до справи фотокопія з копії цього договору не є , ані оригіналом, ані належним чином засвідченою копією, та взагалі не містить доказів підписання цього Договору сторонами . Частина 2 ст.91 ГПК України встановлює, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Надана позивачем ксерокопія договору не відповідає вимогам п.5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, тому не може розглядатися судом як доказ у розумінні ст. 91 ГПК України.

Одночасно, суд звертає увагу на положення ст. 204 Цивільного кодексу України , якою встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням того, що правомірність договору № 181/9-83р від 21.02.2000р. не є предметом розгляду у даній справі, та судом не досліджується правомірність укладання Договору доручення №1 від 14 червня 2016 р., суд приймає до уваги інформацію позивача щодо існування договору № 181/9-83р від 21.02.2000р, укладеного між Міністерством оборони України, ТОВ «Промтоварний ринок» та Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області.

Судом встановлено, що 01.08.2016р. між Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн «Військторгсервіс» відповідно до договору доручення №1 від 14.06.2016р., в особі начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Короля Сергія Миколайовича, який діяв на підставі Положення та довіреності №92/1 від 01.07.2016р. та ФОП Хутак Канигіною Ларисою Федорівною був укладений Договір №ВКС -1256 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, згідно п.1.1. якого Міністерство оборони України надає ФОП Канигіній Л.Ф . право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на спеціально визначеній для цієї мети відритій території , а ФОП Канигіна Л.Ф. зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього Договору. Для встановлення майна Міністерство оборони України виділяє відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард , територія ТОВ «Промтоварний ринок», вул.Рожева, торгове місце НОМЕР_2, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною Договору (додаток №1) ( п.1.2 Договору).

За приписами ст.177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як вже зазначалося вище, предметом Договору №ВКС -1256 від 01.08.2016р. є надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами ст.628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

При цьому, як зазначено у ч. 1 ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В правовому полі передача прав користування майном може здійснюватись за договором оренди (ст. 760 Цивільного кодексу України та § 5 гл. 30 Господарського кодексу України).

Представники сторін у справі вважають, що Договір №ВКС -1256 від 01.08.2016р. є договором найму (оренди) .

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 7.1 Договору сторони домовилися, що Договір набуває чинності з 01.08.2016р. і діє до 31.05.2019р. включно. Згідно п.7.3 Договору його дія припиняється у випадках:-закінчення терміну, на який він був укладений; -за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою щодо припинення договору повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

За приписами ч.2 , ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п.2.4.7 Договору ФОП Канигіна Л , Ф. зобов`язалася при припиненні дії Договору або його розірванні звільнити виділену територію від майна, розміщеному на ній.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи положення законодавства та прийняті на себе за умовами Договору зобов`язання ФОП Канигіна Л.Ф. мала після спливу терміну Договору №ВКС-1256 від 01.08.2016р. негайно звільнити торгове місце НОМЕР_2 від свого майна.

Слід зауважити, що матеріали справи не містять будь-якої додаткової угоди до Договору №ВКС -1256 від 01.08.2016р. щодо продовження строку дії цього Договору, іншого Договору щодо права користування ФОП Канигіною Л.Ф. торговим місцем НОМЕР_2.

Посилання відповідача у якості заперечень на положення ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст.764 Цивільного кодексу України щодо автоматичного поновлення договору на строк, який був раніше встановлений договором якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, у даному випадку, на думку суду, є безпідставними, адже, умови Договору №ВКС -1256 від 01.08.2016р. не передбачають можливості автоматичного продовження цього Договору. Навпаки, згідно п.6.1 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути оформлені письмово в двосторонньому порядку. Крім того, 22.02.2019р. за вих.№228/10 філією «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» на адресу ФОП Канигіної Л.Ф. направлено лист-повідомлення про закінчення терміну дії Договору №ВКС-1256 31.05.2019р. та відсутність наміру Міністерства оборони України на продовження договірних відносин щодо надання ФОП Канигіній Л.Ф. права платного користування торгівельним місцем , а також про необхідність звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від свого майна. Будь-якої відповіді на це повідомлення, у тому числі і щодо наміру продовжити договірні відносини, від ФОП Канигіної Л.Ф. на адресу ані Міністерства оборони України, ані філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» не направлялося, що свідчить про відсутність наміру продовжувати договірні відносини. Посилання відповідача на неотримання ФОП Канигіною Л.Ф . зазначеного листа-повідомлення сприймаються судом критично, адже, згідно наявної у справі інформації, вона відмовилася від отримання поштової кореспонденції.

Посилання відповідача на те, що заперечення наймодавця щодо продовження строку дії договору мають бути подані саме протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а не раніше, судом сприймаються критично, адже, встановлений законодавцем строк - протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, є присічним строком, протягом якого сторонами мають бути вирішені питання щодо продовження договірних відносин. У даному ж випадку, як вже зазначалося вище, ФОП Канигіна Л.Ф. навість не було висловлено позицію щодо наміру продовжувати договірні відносини.

Відтак, суд доходить висновку , що Договір №ВКС -1256 від 01.08.2016р. припинився з 01.06.2019р. , а тому, виходячи з положень законодавства та умов Договору, після цієї дати у ФОП Канигіної Л.Ф . відсутні правові підстави для користування торговим місцем НОМЕР_2, та відповідно до положень Договору у неї виникло зобов`язання звільнити виділену територію від майна, розміщеного на ній.

За положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина перша ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним прав користування суд зазначає наступне.

Завдяки негаторному позову, яким у даному випадку є заявлений позивачем позов, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов`язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15, де зазначено, що передбачений ст.391 Цивільного кодексу України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 918/317/17.

Таким чином, право на негаторний позов має лише власник або титульний володілець речі, права та законні інтереси якого можуть бути порушені або не визнаються іншою особою (особами), які перешкоджають у здійсненні власником або титульним володільцем законного права власності в контексті розпорядження та користування річчю. Вказаний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 922/3408/15.

Згідно висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 23.10.2018 р. по справі № 914/2728/17 , положення ст. 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

Водночас , як вище встановлено судом, позивачу на підставі Договору № 148/19 від 21.02.2000 р., який укладено між Міністерством оборони України, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Промтоварний ринок", належить право безкоштовного користування торговельним місцем НОМЕР_2, тобто титульним володільцем спірного майна є саме позивач.

За наявними у справі матеріалами ФОП Канигіна Л.Ф. на даний час користується спірним торговим місцем.

Отже, враховуючи, що Договір № ВКС-1256 від 01.08.2016 р. припинив свою дію у зв`язку з закінченням терміну, на який він був укладений, а інших доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не надано, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем вказане майно використовується за відсутності будь-яких правових підстав, що в свою чергу є підставою для застосування правової конструкції, передбаченої ст.391 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул . Рожевій на території ТОВ "Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова , б. 20 , то у цій частині суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та безпідставними, адже, вказана позовна вимога поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано, та яких не зазначено позивачем в якості відповідачів за його позовом, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у частині зобов`язання Фізичної особи-підприємця Канигіної Лариси Федорівни усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ " Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул . Базова , б. 20 .

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Міністерства оборони України до Фізичної особи - підприємця Канигіної Лариси Федорівни про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Канигіної Лариси Федорівни та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ " Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, б. 20 - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Канигіну Ларису Федорівну ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) у користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця № НОМЕР_2 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території ТОВ " Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул . Базова , б . 20 .

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 серпня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога