Решение № 83753318, 08.08.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2019 року м. Рівне №460/1208/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник Голос С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування Наказу про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №540 від 01.04.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.04.2019 року начальником Управління Держпраці в Рівненській області було прийнято Наказ про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №540 від 01.04.2019 року. Вважає, що наказ Управління Держпраці є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки станом на момент призначення інспекційного відвідування в Управління Держпраці у Рівненській області не було обґрунтованої інформації про порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю, а нормативні положення, на які посилався відповідач в наказі, не підлягали застосуванню. Зазначав, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, натомість спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно вважав, що відсутня не лише фактична, а і правова підстава для видання наказу, а тому такий наказ підлягає скасуванню судом. Також позивач доводив, що відсутні були підстави призначати інспекційне відвідування за адресою, вказаною в наказі.

Ухвалою суду від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У встановленні судом строки відповідачем - Управлінням Держпраці у Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що наказ є законним, відповідачем обрано належну форму позапланового заходу, яка передбачена пунктом 2 Порядку №295, обґрунтовував наявність підстав для призначення інспекційного відвідування саме за адресою, зазначеною в наказі, відомостями про місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 та відомостями Протоколу відібрання пояснень у ОСОБА_3 від 23.04.2018 року. Наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положень Порядку №295 та обґрунтовував наявність правових підстав для призначення позапланового заходу положеннями підпункту 3 пункту 5 цього Порядку. З огляду на зазначене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача було надано суду Відповідь на відзив від 04.07.2019 року, в яких наполягав на застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в повному обсязі, а не лише в частині окремих норм.

Підготовче засідання по справі проведено 09.07.2019 року. Розгляд справи по суті здійснювався 25.07.2019 року та 08.08.2019 року.

В судовому засіданні 25.07.2019 представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 25.07.2019 представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

05.08.2019 року Позивачем було подано до суду клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 08.08.2019 рок судом було досліджено письмові докази та заслухано дебати сторін; проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Заслухавши вступні слова представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.04.2019 року начальником Управління Держпраці в Рівненській області було прийнято Наказ про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №540 від 01.04.2019 року. Нормативна підстава проведення інспекційного відвідування - підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, інспектори, яких направляють для здійснення заходу: ОСОБА_5, ОСОБА_6, , строк здійснення заходу: з 01.04.2019 року по 02.04.2019 року, предмет: додержання законодавства про працю, місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1, ковбасний цех, підстава: службова записка начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 від 01.04.2019 року.

Видаючи наказ, відповідач керувався підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ №295 та відомостями, зазначеними в службовій записці ОСОБА_7 від 01.04.2019 року.

На підставі зазначеного Наказу 01 квітня 2019 року відповідачем було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1. У зв’язку з не допуском позивачем інспекторів Управління Держпраці в Рівненській області до проведення інспекційного відвідування, було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № РВ423/953/НП від 01.04.2019 року.

Надаючи оцінку наявності правових та фактичних підстав призначення позапланового контрольного заходу з питань додержання законодавства про працю, суд зазначає наступне.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

З аналізу приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон) вбачається наступне.

Приписами частини 2 статті 2 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, дія Закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

Приписами частин 4 та 5 цієї ж норми Закону визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, Управління може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності.

На даний час законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону №877.

Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

У даному випадку Управління Держпраці у Рівненській області Рівненській областіпризначило позапланову перевірку на підставі службової записки ОСОБА_7 від 01.04.2019 року.

Приписами частини 1 статті 6 Закону встановлено підстави здійснення позапланових заходів.

Ними є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта.

Судом встановлено, що в службовій записці ОСОБА_7 від 01.04.2019 року міститься інформація згідно Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця. Разом з тим, будь-якої інформації про фактичні обставини, наявність в діях ФОП ОСОБА_3 ознак порушень або інших дій, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону, які могли стати підставою для прийняття рішення про здійснення позапланового контрольного заходу, зазначена службова записка не містить.

Підсумовуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що Управлінням прийнято наказ про проведення позапланової перевірки за відсутності правових підстав, які встановлені Законом.

Приписами частини 2 статті 6 Закону встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Ця норма права відсилає до іншої норми Закону, яка надавала б право Управлінню призначати перевірки і з підстав, які встановленні спеціальним законом.

Однак, судом вже встановлено, що такий спеціальний закон не прийнято.

Тому, Управління призначило і провело перевірку позивача, нехтуючи законодавчою забороною.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ №295, то суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначалася постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Відповідно до п. 27 - 29 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи про притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 2 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( Закон №877), його дія поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

З огляду на ч. 4 та 5 ст. 2 Закону №877, Управління Держпраці може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Уряду від 26.04.2017 р. №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

Як зазначив у своїй постанові від 31.01.2019 року Верховний Суд (справа №809/799/17), тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п'ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V. Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Таким чином, що при наявності колізії між нормами Закону Украйни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та приписами Порядку № 295 варто виходити із частини 3 статті 7 КАС України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Так, згідно частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У роз`ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав доля призначення позапланового заходу контролю начальник Управління Держпраці у Рівненській області повинен в першу чергу керуватися вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарською діяльністю», який містить перелік підстав для призначення позапланового заходу контролю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як зазначав у своєму відзиві відповідач, підставою для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 був аналіз інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

Разом з тим, відповідна інформація з відкритих джерел чи засобів масової інформації Відповідачем до відзиву не долучалась, посилання на наявність у відповідача такої інформації ні у самому відзиві, ні в службовій записці ОСОБА_7 від 01.04.2019 року не міститься. Тому суд приходить до висновку, що рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 було прийняте за відсутності підстав, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ №295.

Щодо визначення Управлінням Держпраці у Рівненській області місця здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Статтею 73 КАС України закріплена вимога належності доказів, що подаються до суду. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що на момент призначення інспекційного відвідування було достатньо підстав стверджувати, що саме за адресою 35708, Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 28, ковбасний цех здійснює підприємницьку діяльність фізична особа – підприємець ОСОБА_4. Водночас, відповідач не надає суду жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини. Більше того, інформація про місце провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_8 не стосується діяльності ФОП ОСОБА_3 як окремого суб’єкта господарювання, а тому суд не приймає такі доводи Відповідача як належні.

Також суд зауважує, що ч. 2 ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно, суд вважає що відповідач, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення ФОП ОСОБА_3 господарської діяльності за адресою 35708, Рівненська область, Здолбунівський район, смт. Мізоч, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 28, ковбасний цех.

Щодо підтвердження факті місця здійснення господарської діяльності відомостями протоколу відібрання пояснень у ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи те, що протокол відібрання пояснень у ОСОБА_3 датований 23.04.2018 року, суд вважає, що відповідач не може посилатись на нього як на доказ, оскільки відомості такого протоколу не могли бути покладені в основу прийняття Наказу №540 від 01.04.2019 року.

За наслідками аналізу вищезазначеного, суд приходить до висновку, що наказ про призначення інспекційного відвідування є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню в повному обсязі.

Відповідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 143 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 143 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.143 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 15.04.2019, укладеного між Адвокатським бюро "Миколи Бляшина" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Згідно з умовами вказаного договору, адвокатське бюро зобов`язується здійснювати захист, представництво та надавати іншу правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах вказаних в цьому договорі та додатках до нього (пп.1.1). Вартість правової допомоги визначається із врахуванням складності справи, кваліфікації захисника, витраченого захисником часу на виконання доручення і вказується в додатку чи рахунку. Сума гонорару є розумною та може бути змінена у разі зміни ставок захисника та/або обсягу правової допомоги. Оплата гонорару здійснюється відповідно до законодавства (пп.2.1).

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.05.2019 сторонами з урахуванням принципу свободи договору погоджено, що розмір гонорару за Договором про надання правової допомоги від 15.04.2019 за представництво в суді та професійну правничу допомогу щодо захисту прав клієнта, пов`язану зі справою за адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу № 551 від 01.04.2019, включаючи підготовку позовної заяви, збір доказів, складання та оформлення відповіді на відзив, представництво у суді першої інстанції до завершення вирішення судової справи в суді цієї інстанції по суті, становить 4000,00 грн. без ПДВ.

Як встановлено судом з матеріалів справи, адвокатським бюро за надані правові послуги виставлено позивачу рахунок на оплату від 17.07.2019 № 01/19 на загальну суму 4000,00 грн., який сформовано на підставі договору про надання правової допомоги від 15.04.2019 та додатку № 1 від 15.05.2019.

Крім того, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та адвокатським бюро "Миколи Бляшина" було підписано Акт прийому-передачі наданої правової допомоги № 01/19-АНЄ від 05.08.2019 до якого долучено Звіт про розмір витрат на правову допомогу, у якому викладено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст.134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, однак твердження відповідача щодо не співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг, обґрунтовані неналежністю доказів та певних нормативно-правових актів, жодним чином не спростовує клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Лермонтова, буд.7; РНОКПП 39780243) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Держпраці у Рівненській області "Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3" №540 від 01.04.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 серпня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.