№ 8375298, 09.02.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р.15:00Справа № 7/409

м.Миколаїв

За позовом: Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-Машпроект”, 54018, м. Миколаїв, пр.Жовтневий, 42

до 1-го відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, 54017, м. Миколаїв, вул.Чкалова, 20

до 2-го відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, 54055, м. Миколаїв, пр.Леніна, 141

про: стягнення з державного бюджету 1785325,74 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.

Представники:

Від позивача: Кошева А.В, довіреність № 34/9948 від 23.11.2009р.

Від 1-го відповідача: Мезінов О.Г., довіреність № 15248/9/10-016 від 09.06.2009р.

Від 2-го відповідача: Коваленко І.В., довіреність № 100/14-22 від 05.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-Машпроект” звернулось до господарського суду з позовними вимогами (заява про уточнення позовних вимог від 15.12.2009р.) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області 1 785 325,74 грн.

          В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003р. № 0000142201/1 скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 7/208/05-н.р., яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2009 року та посилається на норми Бюджетного кодексу України та Положення «Про Державне казначейство України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005 року.

          Перший відповідач в запереченнях від 08.02.2010 року, зазначає, що оскільки позовна вимога його не стосується, пред’явлені до нього вимоги є необґрунтованими то підстав для задоволення позову немає.

В запереченнях за № 1165/14-13/1 від 08.02.2010 року на уточнення до позовної заяви другий відповідач вказує на те, що відсутні правові підстави для стягнення коштів з державного бюджету, оскільки доказів про звернення у встановленому законодавством порядку до органу Державного казначейства із заявою про повернення помилково зарахованих до державного бюджету коштів позивач не надав.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення коштів з Державного бюджету України, а відповідачами у справі є суб’єкти владних повноважень то суд керується приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

встановив:

Позивач, на протязі судового розгляду справи неодноразово змінював позовні вимоги та згідно заяви від 15.12.2009 року просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області 1 785 325,74 грн.

03.06.2003р. ДПІ у місті Миколаєві була здійснена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства „Науково-виробничий комплекс газотурбобудування” „Зоря-Машпроект” за період з 01.01.2001р. по 01.01.2003р., про що було складено акт від 03.06.2003р. № 182/23-121/31821381. Перевіркою встановлені порушення підприємством ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (Далі - Декрет КМУ № 15-93), а саме: отримання валютної виручки в сумі 9999376,48 рос. руб. (1768325,74 грн.) через касу нерезидента та на рахунки фізичних осіб, відкриті в банках-нерезидентах для виплати витрат на відрядження фахівцям ДП НВКГ „Зоря-Машпроект”, а не через уповноважений банк на рахунок підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93 та п. 2.2 ст. 2 „Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, затвердженого Наказом ДПАУ від 04.10.1999р. № 542, ДПІ в м. Миколаєві до ДП НВКГ „Зоря-Машпроект” були застосовані штрафні санкції та надіслано податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003р. № 0000142201/1 на суму 1768325,74 грн.

08.01.2004р. ДПІ в м. Миколаєві прийнято і направлено підприємству першу податкову вимогу № 1/1/332 з посиланням на те, що податкове зобов’язання узгоджено, всі активи підприємства знаходяться у податковій заставі, а підприємство повинно заплатити суму штрафу – 1768325,74 грн. і нараховану на цю суму пеню.

Так, 31.01.2004 року підприємством було здійснено перерахування до бюджету України штрафної санкції в сумі 1768325,74 грн. та пені в сумі 17000,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 522, 523 від 31.01.2004 року, що не заперечується представниками відповідачів в судових засіданнях.

Разом з тим не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням підприємство звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про його скасування.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006 року по справі № 7/208/05-н.р. за позовом ДП НВКГ „Зоря-Машпроект” до СДПІ з ВПП у м.Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2003р. № 0000142201/1 у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 7/208/05-н.р., податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003р. № 0000142201/1 скасоване, постанова господарського суду Миколаївської області від 11.10.2006 року по даній справі скасована.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 08.09.2009 року залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 7/208/05-н.р.

Частиною першою ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 7/208/05-н.р. встановлено, що: «СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві необґрунтовано застосувала до Підприємства відповідальність за те, що припинення зобов'язань за контрактами між Підприємством та нерезидентами було здійснено способом, відмінним ніж отримання Підприємством розрахунку за надані послуги грошовими коштами (валютної виручки), лише при проведенні якого і передбачено зарахування коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку. Порушення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” відсутнє, а тому у податкового органу не було підстав для нарахування штрафної санкції».

Отже обставини щодо необґрунтованого застосування до підприємства відповідальності та обставини щодо безпідставності нарахування штрафної санкції встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року у справі № 7/208/05-н.р., яка залишена без змін ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 08.09.2009 року та не потребують доказуванню при розгляді даної справи відповідно до ст. 72 КАС України.

Частиною 2 статті 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

В розумінні приписів статті 50 Бюджетного кодексу України, кошти що були помилково або надмірно зараховані до Державного бюджету України підлягають поверненню. Повернення надмірно чи помилково зарахованих коштів здійснюється органами Державного казначейства України.

Враховуючи, що позивачем було перераховано до Державного бюджету України суму коштів в розмірі 1 785 325,74 грн., які в силу наведених судових рішень сплаті не підлягали, то суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог про стягнення 1 785 325,74 грн. з Державного бюджету на користь позивача.

Заперечення відповідачів судом відхиляються оскільки є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167, 254 КАС України господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, пр.Леніна, 141, код ЄДРПОУ 23613047) на користь Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр.Жовтневий, 42, р/р 2600701623 в ФВАТ «Державний Експортно-імпортний банк України»в м.Миколаєві, МФО 326739, код ЄДРПОУ 31821381) 1 785 325,74 грн. та судові витрати в розмірі 1700,00 грн.

Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя