Постановление суда № 83723921, 15.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/10454/19Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖ СЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД»

про стягнення 298 878,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖ СЕРВІС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІСЖИТЛОБУД» про стягнення 298 878,78 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд відзначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 реквізит платіжного доручення "Проведено банком" засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Натомість, квитанція, яка додана до позовної заяви у якості доказу сплати судового збору, не є оригіналом, не засвідчена підписом відповідального виконавця та не містить відбитку штампа банку, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Так, судом здійснено перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за допомогою реєстру підтверджень оплат із Державної казначейської служби України у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", однак за результатами пошуку не знайдено підтвердження оплати судового збору.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Вказаною нормою Закону встановлюється можливість здійснення оплати судового збору іншою особою, але платником має бути особа, яка звертається до суду, що обумовлено необхідністю дотримання платіжної дисципліни платниками судового збору, недопущення безпідставного повернення коштів з державного бюджету та здійснення правильного розподілу судових витрат між учасниками справи за результатами розгляду справи.

Отже, особи, які сплачують судовий збір - це ті особи, які звертаються до суду або стосовно яких ухвалене судове рішення.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті листа Державної судової адміністрації України від 14.09.2018 вих. № 6-17517/18 "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору", суд при розгляді як позовних заяв, так і заяв на повернення помилково сплачених до бюджету коштів має перевіряти чи є заявник (позивач) платником судового збору відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Натомість, як встановлено судом, копія квитанції, яка додана до позовної заяви у якості доказу сплати судового збору, містить відомості щодо платника - ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи положення статті 2 Закону України "Про судовий збір", окремою підставою вважати надану до суду квитанцію неналежним та недопустимим доказом оплати судового збору є той факт, що платник - ОСОБА_1 не є особою, яка звертається до суду з даним позовом (позивачем).

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 910/23408/17, від 17.01.2019 у справі № 922/4734/16.

Частиною другою статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Судом також встановлено, що надані до позовної заяви докази (копії актів, договірних цін до договору) є нечитабельними, оскільки аркуші, на яких зроблені такі копії, містять лише частину документу.

Частинами 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, судом встановлено, що позовна заява підписана представником - ОСОБА_1 який зазначає, що у правовідносинах з позивачем діє на підставі договору про надання правової допомоги № 31. Разом з цим, копії самого договору до матеріалів позовної заяви не надано.

Частинами 1, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків у визначений судом спосіб.

Керуючись ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖ СЕРВІС».

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання:

- доказів оплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, сплаченого безпосередньо позивачем по справі;

- читабельних копій доказів, доданих до позовної заяви (актів, договірних цін до договору);

- копію договору про надання правової допомоги № 31, укладеного між позивачем та представником - ОСОБА_1 .

4. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В. Приходько