Постановление суда № 83549762, 09.08.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5011/18

Провадження № 2/346/318/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Гайової Г.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід, заявлеинй 09.08.2019 року головуючим суддею Калинюком О.П. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та права власності на 1/2 частину майна,-

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду 07.08.2019 року мені розподілено вказану цивільну справу, в якій судді П`ятковський В.І. та Веселов В.М. 05.08. та 07.08.2019 року відповідно заявили самовідводи в зв`язку з тим, що вони знайомі з учасниками справи і, зокрема, з представником позивача адвокатом Васильковським В.М.

Згідно з ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.3 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

У відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини в справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 09.11.2006 року, «Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, які є остаточними відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції, відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача є адвокат Васильковський В.М., з яким я знайомий особисто. Крім того, його син ОСОБА_3 також працює на посаді судді Коломийського міськрайонного суду, ми з ним призначені на посади одночасно, а саме 24.04.2012 року, і з того часу перебуваєм у дружніх стосунках.

Таким чином, розглядаючи дану цивільну справу, я не зможу бути неупередженим як того вимагає чинне цивільне процесуальне законодавство України.

Вищенаведені дані дають мені підстави і право, керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41 ЦПК України, задовольнити подану заяву про самовідвід в даній справі, оскільки подальший розгляд справи може викликати сумнів в моїй об`єктивності та неупередженості щодо відповідача.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б жодних сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову) та уникнення будь-якого конфлікту інтересів,заяву про самовідвід головуючого від 09.08.2019 року слід задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та, керуючись ст.126 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2004 від 01.12.2004 року, ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішеннями Європейського Суду з прав людини в справах "Білуха проти України" (заява №33949/02) від 09.11.2006 року, «Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № 4785/02,-

ухвалив:

заяву про самовідвід головуючого судді Калинюка О.П., подану 09.08.2019 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю після розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та права власності на 1/2 частину майна, задовольнити.

Справу передати до канцелярії Коломийського міськрайонного суду на повторний автоматизований розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Калинюк О. П.