Постановление суда № 83420352, 01.08.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8689/18

н/п 1-кс/640/9590/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Пругло А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.190, ч.3 ст.190 КК України,-

в с т а н о в и в:

31.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, у якому просила скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 .

На обґрунтування клопотання зазначила, що 29.07.2019 року вона дізналася, що на її квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , ухвалою Київського районного суду, накладено арешт (справа № 640/8689/18). Вважає, що арешт, накладений на зазначену квартиру підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000000452 від 05.05.2018 за ч.3 ст. 190 КК України, що, нібито, невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належала померлій.

Арешт на майно накладено судом враховуючи те, що зазначене майно може використовуватись як доказ у даному кримінальному провадженні і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Посилаючись на ст..174 КПК України вказала, що вона є добросовісним набувачем зазначеної квартири та ніяких шахрайських дій відносно неї чи попередніх власників не вчиняла, оскільки отримала у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 згідно договору дарування квартири від 17.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левченко В.Г.

Сторонами договору були вона, як обдарована та ОСОБА_2 , як дарувальник. На час укладання зазначеного договору ОСОБА_2 одноособово володіла зазначеною квартирою, що було підтверджено її правовстановлюючими документами на квартиру, а саме свідоцтвом право власності на житло від 13.01.1999 року, № НОМЕР_1 , виданого УКМ та П Ц(В)ПДЖФ, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 20.01.1999 року за реєстровим № В-12159, згідно якого остання отримала квартиру АДРЕСА_1 . Зазначені документи були перевірені нотаріусом та не викликали жодних сумнівів, в зв`язку з чим було посвідчено вищезазначений договір дарування квартири.

Із наведеного виходить, що вона отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 за законним нотаріально посвідченим договором та будь-якого складу злочину в цьому не має. Таким чином, вона - ОСОБА_1 є добросовісним набувачем арештованого судом майна, оскільки набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійснено за законним правочином, який в судовому порядку не відмінено та ніким не оскаржено.

Отже, на даний час відпала потреба у застосуванні арешту на вищезазначене майно, та арешт повинен бути скасований згідно ч. 1 ст.174 КПК України.

У судове засідання заявниця не з`явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, проте в судове засідання не з`явилася, однак 01.08.2019 подала до канцелярії суду заяву, у якій просила клопотання розглядати без її участі, та задовольнити у повному обсязі (а.с.9). До заяви додала копії документів на обґрунтування її доводів в задоволення клопотання (а.с.10-16).

Процесуальний керівник у кримінальному провадженні №12018220000000452 – прокурор відділу прокуратури Харківської області Жилін В.А. про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте в судове засідання не з`явився, однак 01.08.2019 подав до канцелярії суду заяву у якій просив клопотання про скасування арешту майна на квартиру АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №12018220000000452 без його участі (а.с.17).

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області майор поліції Неминущий С.С. про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте в судове засідання не з`явився, однак 01.08.2019 подав до суду заяву, у якій просив розглянути клопотання про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №12018220000000452 без його участі в зв`язку із проведенням невідкладних слідчих дій у іншому кримінальному провадженні (а.с.18). До клопотання додав копію витягу з ЄРДР, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Витягу з ЄРДР №12018220470007245 від 27.12.2018 та ухвали Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2019 (а.с.19-36).

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, матеріали справи №640/8689/18 н/п 1-кс/640/6743/19, приходить висновку до наступного.

В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.190, ч.3 ст.190 КК України (а.с.19-30).

28.05.2019 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області майора поліції Неминущого С.С., погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області радником юстиції Жиліним В.А., у якому слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . З метою забезпечення арешту майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, в зв`язку із тим, що дійсний власник майна помер, слідчий просив розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

На обгрунтування клопотання слідчий вказував, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000000452, від 05.05.2018 за фактами п`ятнадцяти епізодів шахрайських заволодінь квартирами в м АДРЕСА_3 Харкові та замахів на такі заволодіння за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Слідчий зазначав, що 08.02.2019 невстановлені особи заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності померлій ОСОБА_2 , 1943 року народження, шляхом підроблення договору дарування зазначеної квартири від ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , 1958 року народження, посвідчений нібито приватним нотаріусом ХМНО Левченко В.Г. під № 197 та подальшої реєстрації зазначеного договору 13.02.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніною Г.Б.

Слідчий вказуав, що при житті квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала ОСОБА_2 , 1943 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В теперішній час група шахраїв намагається продати зазначену квартиру добросовісним покупцям.

13.02.2019 на час реєстрації державним реєстратором Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області вищезазначеного договору дарування ОСОБА_2 була померлою, що вказує на відсутність волевиявлення власника квартири на її продаж або дарування та шахрайське заволодіння квартирою померлої ОСОБА_2 .

Як вказувава слідчий, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , здобуто злочинним шляхом, а, відповідно, квартира є безпосереднім об`єктом протиправних кримінальних дій та речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим посилаючись на ст. 98, ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 171 КПК України просить накласти арешт на вищевказану квартиру.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2019 вказане клопотання слідчого задоволено, ухвалено накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом заборони її відчуження, – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку (а.с.34-36).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з ч.4ст.173 КПК Українислідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

З наданої копії Договору дарування квартири від 17.02.2006 року встановлено, що 17.02.2006 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12018220470007245 від 27.12.2018, 26.12.2018 приблизно о 11.00 год. за адресою АДРЕСА_2 було виявлено труп ОСОБА_2 , 1943 року народження, без ознак насильницької смерті (а.с.33).

Вказаний вище договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 17.02.2006 року зареєстровано 08.02.2019 року державним реєстратором Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніною Г.Б. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.15-16).

Тобто, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем арештованого судом майна, оскільки набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійснено за законним правочином, який в судовому порядку не відмінено та ніким не оскаржено.

Отже, враховуючи викладене вище, наслідки арешту майна для володільця майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Україниє підставою для скасування арешту.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

Ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.190, ч.3 ст.190 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом заборони її відчуження, накладений ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28 травня 2019 року у справі №640/8689/18 н/п 1-кс/640/6743/19.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя С.А.Колесник