Решение № 83349305, 31.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 р. Справа№200/7511/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 233446787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, скасування рішення № 65 "Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах з моменту подання заяви від 27 червня 2018 року з урахуванням періодів пільгового стажу з 01.09.1985 по 05.05.1986, з 06.05.1986 по 13.06.1988, з 01.08.1988 по 01.07.2002, з урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про підвищення престижу шахтарської праці".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2018 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням від 07.05.2019 відповідачем відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що до пільгового стажу не зараховані періоди роботи, оскільки провести перевірку достовірності документів, на підставі яких «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» надало пільгову довідку, не має можливості, у зв`язку з перебуванням підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 вказану заяву залишено без руху та заявнику надано 10-тиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до диплому НОМЕР_2, позивач у період з 1985 року по 1990 рік навчався у Донецькому гірничому технікумі ім. Є.Т. Абакумова за спеціальністю підземна розробка вугільних родовищ.

Згідно свідоцтва № 3098 від 11.11.1988, позивач в період з 05.08.1988 по 10.11.1988 навчався за професією гірничий робітник ремонту гірничих виробіток.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач у період з 06.05.1986 по 13.06.1988 проходив службу в рядах радянської армії; з 01.08.1988 прийнятий учнем гірника по ремонту гірничих виробок на дільниці ВТБ-1 та направлений на учбово-курсовий комбінат п/о «Донецьквугіль» для навчання за професією; у період з 05.08.1988 по 10.11.1988 проходив навчання в УКК п/о «Донецьквугілля»; 11.11.1988 присвоєно 2 розряд гірника по ремонту гірничих виробок підземного з повним робочим днем у шахті; 01.12.1988 присвоєно 3 розряд гірника по ремонту гірничих виробок підземного; 04.03.1992 призначений гірничим майстром на УРВ-2 з повним робочим днем у шахті; 01.01.1994 призначений виконуючим обов`язки помічника начальника дільниці з повним робочим днем у шахті; 02.01.1995 призначений помічником начальника дільниці УРВ-2 підземним з повним робочим днем у шахті; 24.03.1997 переведений на дільницю по ремонту та погашенню виробіток підземним помічником начальника дільниці з повним робочим днем у шахті; 01.07.1997 призначений заступником начальника дільниці по ремонту гірничих виробіток підземним з повним робочим днем у шахті; 01.07.2002 звільнений за власним бажанням.

Відповідно до довідки, уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії та підтверджуючий постійну зайнятість на пільговій роботі № 127 від 14.05.2018, виданої ДП «Шахта Жовтневий рудник», підтверджено працю позивача в ВП "Шахта "Октябрьский рудник" ДП "ДВЕК" м.Донецьк: у період з 01.08.1988 по 04.08.1988 учнем гірника по ремонту гірничих виробіток підземного з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162; з 05.08.1988 по 10.11.1988 проходив навчання по професії гірник по ремонту гірничих виробок підземний; з 11.11.1988 по 03.03.1992 працював за професією гірник по ремонту гірничих виробіток підземний з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві Видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162; з 04.03.1992 по 31.12.1993 працював за професією майстер гірничий підземний з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві Видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162; з 01.01.1994 по 01.01.1995 працював за професією виконуючий обов`язки помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві Видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162; з 02.01.1995 по 30.06.1997 працював за професією помічника начальника дільниці підземного з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві Видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162; з 01.07.1997 по 01.07.2002 працював за професією заступника начальника дільниці підземного з повним робочим днем на підземних гірничих роботах у виробництві Видобуток вугілля, що передбачено Списком № 1, затвердженим Постановою КМУ 11.03.1994 № 162.

Довідка № 127 від 14.05.2018, видана ДП «Шахта Жовтневий рудник», підтверджує підземні спуски позивача з 01.08.1988 по 10.11.1988 (а.с.29).

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 331 від 14.05.2018 підтверджує нарахування заробітної плати за період з 01.11.1991 по 30.10.1996 (а.с.31).

Накази № 78/К від 17.01.1995, № 34/К від 18.01.2000 підтверджують проведення атестації робочих місць на підприємстві за професією позивача (а.с.32-33).

За даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форми ОК-5) за період його роботи з січня 1999 року по 01 липня 2002 року з заробітку утримувалися до пенсійного фонду страхові внески.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2018 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

04 липня 2018 року листом 234/Г-22-01-01 позивачеві повідомлено про відмову в призначенні пенсії.

Позивав, вважаючи, що такими діями порушені його права, звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2018 року позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2018 року скасовано, позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та прийняти рішення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду. 22.04.2019 позивач звернувся до відповідача за виконанням вказаного судового рішення.

Рішенням від 07.05.2019 № 65 відповідачем відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди робити позивача з 01.08.1988 по 31.12.1998 у зв`язку з неможливістю провести перевірку достовірності документів, на підставі яких «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» надано пільгову довідку, оскільки підприємство перебуває на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1058, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно п. "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року.

Згідно із статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба і перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки і органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 23 Закону СРСР «Про загальний військовий обов`язок» від 12 жовтня 1967 року, який діяв на момент призову позивача на військову службу, призов громадян на дійсну військову службу провадиться щорічно повсюдно два рази на рік (у травні-червні та у листопаді-грудні), за наказом Міністра оброни СРСР. Кількість громадян, що підлягає заклику, установлюється Радою Міністрів СРСР. Точні строки явки громадян на закличні ділянки визначаються наказами районних (міських) військових комісарів. По оголошенні наказу про призов на дійсну військову службу кожний призовник зобов`язаний з`явитися точно в строк, зазначений у наказі військового комісара, на призовну ділянку, до якого він приписаний за місцем проживання.

На період проходження позивачем служби в армії діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі - Положення №590).

Пунктом 109 Положення № 590, передбачено, що к праці, зазначеної в списках №1 і №2 відноситься і служба в армії, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, служба в армії прирівнюється до праці, що передувала службі або слідувала з нею, зазначений порядок застосовується і в тих випадках, коли між працею та службою мало місце навчання в вищих або середніх спеціальних учбових закладах.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та Інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Згідно статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Випускникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи в ньому. Тривалість щорічної основної відпустки випускників віком до 18 років становить тридцять один календарний день, випускників віком понад 18 років - відповідно до встановленої на підприємстві для робітників відповідної професії, спеціальності, посади.

Отже, період навчання зараховується до страхового та спеціального стажу роботи, за умови зарахування на роботу за набутою професією після закінчення навчання. Час перебування на військовій службі зараховується до спеціального стажу роботи, якщо особа, зокрема, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючою довідкою, а у разі коли підприємства розміщуються на території проведення антитерористичної операції спеціальний трудовий стаж відповідно до п. 20 Порядку № 637 підтверджується даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1-3 статті 44 Закону №1058 (у редакції на час звернення позивача), заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України" (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав неможливості проведення перевірки достовірності документів, на підставі яких «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» надало пільгову довідку, у зв`язку з перебуванням підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території, оскільки позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують наявність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, суд зазначає, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 200/11211/18-а зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, а отже визнано належну форму звернення позивача до відповідача із належною заявою від 27.06.2018 для призначення пенсії.

Крім того, суд в зазначеній постанові дійшов висновку, що з урахуванням практики Європейського суду, орган Пенсійного фонду України з урахуванням записів в трудовій книжці позивача та інших відомостей, повинен взяти до уваги інформацію зазначену у таких довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 27.06.2018, яку суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідача повторно розглянути, з урахуванням висновків суду, а отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в зазначеному рішенні управління розглядає заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.04.2019, оскільки 22.04.2019 позивач звернувся до відповідача за виконанням рішення суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне в цій частині відмовити позивачеві у їх задоволенні, оскільки в даному випадку, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, достатнім способом захисту його порушеного права є скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, з тексту рішення відповідача від 07.05.2019 № 65 вбачається, що воно прийняте на виконання рішення суду апеляційної інстанції. При цьому відповідачем не враховані висновки суду щодо необхідності прийняття до уваги документів, наданих позивачем в підтвердження пільгового стажу роботи, і повторно протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи вищезазначені протиправні дії відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу на пільгових умовах з моменту подання заяви від 27 червня 2018 року, оскільки у даному випадку відповідачем дискреційні повноваження використані не у відповідності до діючого законодавства.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 01 липня 2019 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище та немайновий характер позовних вимог, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 233446787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 233446787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) № 65 від 07.05.2019 "Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 233446787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) призначити пенсію ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на пільгових умовах з моменту подання заяви від 27 червня 2018 року з урахуванням періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 1 з 01.09.1985 по 05.05.1986, з 06.05.1986 по 13.06.1988, з 01.08.1988 по 01.07.2002 та положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижу шахтарської праці».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 233446787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 липня 2019 року.

Суддя С.В. Ушенко