Решение № 83304513, 07.06.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.06.2019

Справа № 334/5289/18

Провадження № 2/334/861/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до договору № б/н від 31.05.2011 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з порушенням відповідачкою зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 31.05.2018 обсяг її невиконаних зобов`язань складав 83107,21 грн., в тому числі борг за кредитом - 5000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 70573,53 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3100,00 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: фіксованої частини штрафу - 500,00 грн. та процентної складової штрафу - 3933,68 грн., які позивач просить стягнути з відповідачки, а також судові витрати, які поніс при зверненні до суду у розмірі 1762,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог вона заперечує у повному обсязі, просить застосувати строк позовної давності, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив обґрунтовувала тим, що оскільки кредит нею було отримано у 2011 році, а в 30-денний строк його повернення не відбулось, то згідно умов договору строк позовної давності щодо кредиту на момент звернення Банку з цим позовом сплинув, крім того, жодних дій з погашення заборгованості в межах строків позовної давності останньою не вживалось, а отже позовна давність не переривалась. Списання Банком коштів з інших її рахунків чи карток не може вважатись добровільним погашенням боргу, що перериває строк позовної давності, оскільки такі дії було здійснено без її волевиявлення (схвалення).

Датою звернення Банку до суду є 23.07.2018 року, таким чином позовна давність за процентами за кредитом сплинула за період до 25 червня 2015 року.

Банком також заявлено вимогу про стягнення пені. Оскільки пеня нараховується за кожний день прострочення виконання зобов`язання, момент, з якого вона починається нараховуватись - день, наступний за днем порушення зобов`язання, а оскільки щодо пені встановлена річна позовна давність, то позовна давність щодо пені сплинула за період до 23.07.2017 року.

Також ОСОБА_1 зазначила, що Умови та правила надання банківських послуг їй для ознайомлення перед укладенням договору не надавались та нею не підписувались, а тому не можуть вважатись угодою про збільшення строків позовної давності. Крім того, з цього документа неможливо встановити дату набуття ним чинності, чи діяли такі Умови та правила станом на момент підписання нею заяви від 31.05.2011 року, оскільки сама Анкета-заява від 31.05.2011 року домовленості про збільшення строку позовної давності не містить.

З Умов та правил надання банківських послуг випливає, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Строк дії виданої їй Банком картки сплинув і нова картка Банком не видавалась. Банком заявлено вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами по 31.05.2018, однак, право нарахування таких процентів зі спливом строку дії картки у Банка припинилось.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що процентна ставка за користування кредитом з 01.04.2015 була збільшена до 43,20% річних. ОСОБА_1 жодних повідомлень Банку про підвищення процентної ставки не отримувала, доказів повідомлення її у встановленому порядку про таке збільшення Банком не було надано, а тому за таких обставин, розрахунок процентів Банком виконано неправильно з перевищенням процентної ставки, визначеної договором. Крім того, оскільки право нарахування процентів припинилось з моменту закінчення строку дії картки, неустойка не могла нараховуватись на проценти за кредитом за період після закінчення такого строку.

Крім того, Банк незаконно просить стягнути з неї одночасно і пеню, і штраф за одне й те саме порушення, що прямо заборонено законом. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідь на відзив, де навів обґрунтування правомірності збільшення розміру процентної ставки за кредитом, пені та штрафів, та додатково пояснив, що копія анкети-заяви від 31.05.2011 року, довідки про умови кредитування були особисто підписані відповідачкою, яка своїм підписом висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Їй було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві. Згідно Заяви відповідачка зобов`язалася самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Крім того, згідно з умовами договору Банком передано відповідачці кредитну карту зі строком дії до 30.09.2017 року, з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку, в обмін на зобов`язання позичальниці по поверненню кредиту, сплати процентів в обумовлені у Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. З урахуванням строку дії договору та кредитної картки, приймаючи до уваги, що з позовом Банк звернувся до суду 23.07.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі з наведених вище підстав.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 (яка 21.02.2013 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_1 , 17.03.2017 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 ) був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідачка отримала грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 300,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею 31.05.2011 анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між нею і Банком Договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, а також зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку www.privatbank.ua, регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку, про що свідчить підпис Відповідачки у заяві.

Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної ОСОБА_1 31.05.2011, останній встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, також вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, в зазначеній довідці визначені всі суттєві умови кредитування, порядок погашення кредиту, проценти за користування кредитом, а також відповідальність за порушення строків внесення щомісячного платежу.

На підтвердження умов укладеного договору надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді розмір позики (кредиту), розмір відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, що є істотними умовами договору.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Сторони зобов`язані дотримуватися умов укладеного договору та виконувати взяті на себе зобов`язання у встановлений договором строк (термін) його виконання, що передбачено ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Згідно з п. 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві.

Згідно з п. 2.1.1.2.11 Картка діє до останнього місяця, вказаного на лицевій стороні картки, включно.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з положеннями п. 2.1.1.5.5 вищевказаних Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною укладеного сторонами кредитного договору, відповідачка мала погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його використання, перевитратами платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбаченим цим Договором.

На виконання своїх зобов`язань за договором 31.05.2011 ПАТ КБ «ПриватБанк» було відкрито картковий рахунок на ім`я відповідачки і проводилося здійснення його обслуговування згідно з договором. Відповідачкою не оспорюється факт підписання відповідної заяви анкети-заяви, отримання кредитної картки банку №НОМЕР_3 , користування кредитними коштами.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.10.2018 року № 20180723/0917, ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 31.05.2011 року отримала дві картки: 31.05.2011 - № НОМЕР_3 з терміном дії до 03.2015 року, та 18.11.2013 - № НОМЕР_4 з терміном дії до 09.2017 року.

З виписки по основній картці № НОМЕР_3 за період часу з 31.05.2011 року по 19.10.2018 року вбачається, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., який відповідно до умов договору збільшувався, і яким остання користувалась (отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів). Остання така операція за карткою № НОМЕР_3 мала місце 14.11.2013 року (зняття готівки в банкоматі), залишок на балансі рахунку після операції становив -3832,99 грн.

Наступна операція мала місце 19.11.2013 за карткою № НОМЕР_4 (операція поповнення рахунку готівкою через банкомат на суму 220,00 грн.), після якої залишок на балансі рахунку становив -3612,99 грн.

З виписки вбачається, що з 19.11.2013 по 11.11.2015 відповідачка користувалася кредитом, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів тощо, використовуючи видану 18.11.2013 картку № НОМЕР_4 .

Виписка по картці № НОМЕР_4 за період з 19.11.2013 по 11.11.2015 містить відомості про операції з використання кредитних коштів, остання операція (поповнення картки на 150,00 грн.) мала місце 11.11.2015, після якої залишок на балансі рахунку становив -8768,64 грн.

У виписці по основній картці за період з 19.11.2013 відображаються операції по нарахуванню процентів за використання кредитного ліміту, штрафів та пені за прострочку по кредиту, їх списання за рахунок кредитного ліміту у зв`язку з невнесенням боржником коштів на їх погашення згідно п 1.1.3.1.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Станом на 30.11.2015 (після поповнення 11.11.2015 картки на 150,00 грн. і до нарахування 30.11.2015 процентів, штрафів), залишок на балансі рахунку становив -8768,64 грн.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги доводи заперечень відповідачки проти позову, де вона вказувала, що з 11.11.2015 року нею не здійснювалося жодних платежів на погашення кредиту за цим договором, суд дійшов висновку про доведеність отримання відповідачкою двох карток за кредитним договором б/н від 31.05.2011 року.

За умовами договору клієнт зобов`язався щомісячно в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом, а розмір мінімального щомісячного платежу складає 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн., з 01.04.2014 5% від заборгованості, але не менше 100,00 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе обов`язки за кредитним договором належним чином не виконала, з часу отримання кредиту лише частково сплачувала заборгованість, в останнє платіж було здійснено 11.11.2015 року, що не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно розрахунку заборгованості, станом на 31.05.2018 виникла заборгованість по сплаті кредиту в сумі 5000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 70573,53 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3100,00 грн. Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічна експертиза по справі не призначалась.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідачки - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції), а тому вказана Виписка по картковому рахунку, як і розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Щодо нарахування процентів від суми позики (кредиту) суд зазначає наступне.

Згідно умов договору, Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті.

Згідно підписаної заяви/договору, клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов`язується виконувати вимоги Умов і правил, а також підтвердив ознайомлення з обов`язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).

З розрахунку заборгованості вбачається, що з 31.05.2011 по 31.12.2012 процентна ставка становила 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (проценти на прострочену заборгованість з розрахунку 72% на рік за цей період фактично не нараховувались), з 01.01.2013 по 01.09.2014 року діяла процентна ставка 30% на рік на поточну і на прострочену заборгованість, з 01.09.2014 по 01.04.2015 діяла процентна ставка 34,8% на рік на поточну і на прострочену заборгованість, з 01.04.2015 - 43,2%.

Оцінюючи правомірність зміни відсоткової ставки та правильність нарахування відсотків, суд виходить з того, що під час укладення кредитного договору діяла одна процентна ставка по кредиту, яка на підставі наказів була змінена. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за кредитними операціями з певної дати (дата зазначається в наказі), що вбачається з виписки по рахунку.

Зазначені зміни узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг, зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

За умовами договору, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Позичальник зобов`язався: згідно п. 1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг на отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, згідно п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, щовиникла перед Банком.

Як вбачається витягів про направлення смс-повідомлень, повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачці були направлені згідно умов договору.

Із виписки вбачається, що після підвищення процентної ставки та повідомлення про це, відповідачка знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачкою цих умов.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

З Умов та правил надання банківських послуг випливає, що строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Строк дії виданої відповідачці останньої картки № НОМЕР_4 сплинув в останній день вересня 2017 року і після вказаної дати нова картка Банком не видавалась.

За правової позиції Великої палати Верховного Суду (п. 91.) у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що строк виконання боргового зобов`язання настав 30.09.2017 року, нарахування Банком після 30.09.2017 відсотків за користування кредитом не ґрунтується на вимогах закону і умовах кредитного договору, як і нарахування пені згідно п.2.1.1.12.6.1 Договору.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно ст. 258. ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Банк звернувся до суду із даним позовом 23.07.2018 року, тобто до спливу передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, який розпочався з 23.07.2015.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що вимоги Банку підлягають частковому задоволенню: з позичальника на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн., проценти за користування кредитом за період з 23.07.2015 по 30.09.2017 у сумі 33914,14 грн., пеня за період з 23.07.2017 по 30.09.2017 у сумі 200,00 грн., тобто в межах строку позовної давності, про застосування якого заявила відповідачка.

В іншій частині вимоги про стягнення процентів у сумі 3521,66 грн. і пені у сумі 2000,00 грн., нарахованих поза межами строків позовної давності до таких вимог, та процентів у сумі 33137,73 грн. і пені у сумі 900,00 грн., нарахованих після спливу визначеного договором строку кредитування, не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.

Також суд вважає неправомірним нарахування судових штрафів у сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та 3933,68 грн. (процентна складова), оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, зокрема, за порушення умов кредитного договору, несвоєчасне внесення щомісячних платежів. За вказаних обставин вимоги Банку про стягнення з судових штрафів є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь банку підлягають стягненню судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_6 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 31.05.2011 року в розмірі 39114,14 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто чотирнадцять грн. 14 коп.), яка складається з: заборгованості по кредиту - 5000,00 грн., процентам за користування кредитом у розмірі 33914,14 грн., неустойки (пені) - 200,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_6 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.