Решение № 83257912, 19.07.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.07.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/272/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК”, м. Кременчук

до відповідача Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест”, м. Ужгород

про стягнення 877 907 грн. 89 коп., в тому числі 842 523 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 25 503 грн. 69 коп. пені, 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – без виклику

Відповідача – без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК”, м. Кременчук заявлено позов до відповідача Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест”, м. Ужгород про стягнення 877 907 грн. 89 коп., в тому числі 842 523 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 25 503 грн. 69 коп. пені, 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі № 907/272/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач на адресу суду надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 449 від 04.07.2019 року, якою просить суд стягнути з відповідача 25 503 грн. 69 коп. пені, 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних, а також судові витрати в розмірі 26 337 грн. 24 коп., враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 842 523 грн. 40 коп. після пред`явлення позову до суду.

Відповідач письмовим відзивом б/н від 19.06.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечив частково та просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення суми боргу за отриманий товар у розмірі 100 000 грн., у зв`язку із оплатою такої суми до пред`явлення позивачем позову до суду, а саме, 23.05.2019 року.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

01.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК” (постачальником, позивачем у справі) та Приватним підприємством “Євроімекс-Інвест” (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 (надалі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставити), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (надалі – товар), у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього Договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід`ємною частиною цього Договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати Товару й інші умови поставки.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами відповідної додаткової угоди до Договору. Приймання- передача (поставка) товару оформляється Актом приймання-передачі товару або видатковою накладною. На постачальника покладається обов`язок оформити Акт приймання-передачі товару або видаткову накладну та передати зазначенні документи покупцю. На покупця покладається обов`язок підписати зі своєї сторони та скріпити печаткою Акт приймання-передачі товару (підписати видаткову накладну) одразу після отримання зазначених документів від постачальника, після чого покупець зобов`язується повернути постачальнику один екземпляр вказаного Акту (видаткову накладну) в оригіналі. Покупець зобов`язується також повернути постачальнику копії транспортних (перевізних) документів (у разі поставки товару залізничним транспортом - копію залізничної накладної, а у разі поставки товару автомобільним транспортом - копію товаротранспортної накладної). Датою поставки товару вважається: за умови поставки товару залізничним транспортом та умовах FCA, CPT - дата відмітки (штемпеля) залізничної станції відправлення, яка вказана в залізничній накладній (квитанції про прийом вантажу (товару) до перевезення) при прийомі товару до перевезення; за умови поставки товару автомобільним транспортом на умовах FCA, CPT - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній при прийомі товару до перевезення; при поставці на умовах EXW - дата підписання сторонами Акту прийому-передачі товару.

За приписами пунктів 5.1., 5.2., 5.3. та 5.4. Договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній/них додатковій/вих угоді/ах до цього договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою/ими угодою/ами. Оплата здійснюється покупцем за умовами попередньої оплати на умовах, визначених у додатковій/их угоді/ах. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Додатковою угодою № 1 від 08.03.2019 року до Договору поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 від 01.02.2019 року сторони домовилися про поставку нафтопродуктів на наступних умовах: “п. 1. Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: Бітум дорожній 70/100, кількістю 23,840 т, вартістю 11 666 грн. 67 коп. без ПДВ, сума 278 133 грн. 41 коп. без ПДВ; п. 1.1. Усього на загальну суму 333 760 грн. 09 коп., у тому числі ПДВ 20% 55 626 грн. 68 коп.; п. 1.2. Пункт постачання: м. Ужгород, Закарпатська обл.; п. 1.3. Срок постачання: 2 дні; п. 1.4. Вантажоодержувач: Покупець; п. 1.5. Тара і упаковка: Товар постачається наливом в автоцистерну, знайдену та надану Продавцем; п. 1.6 Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у тому числі транспортні послуги)”.

Умовами Додаткової угоди № 2 від 08.03.2019 року до Договору поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 від 01.02.2019 року сторони домовилися про поставку нафтопродуктів на наступних умовах: “п. 1. Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: Бітум дорожній 70/100, кількістю 23,740 т, вартістю 11 666 грн. 67 коп. без ПДВ, сума 276 966 грн. 75 коп. без ПДВ; п. 1.1. Усього на загальну суму 332 360 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 20% 55393 грн. 35 коп.; п. 1.2. Пункт постачання: м. Ужгород, Закарпатська обл.; п. 1.3. Срок постачання: 2 дні; п. 1.4. Вантажоодержувач: Покупець; п. 1.5. Тара і упаковка: Товар постачається наливом в автоцистерну, знайдену та надану Продавцем; п. 1.6 Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у тому числі транспортні послуги)”.

Додатковою угодою № 3 від 25.03.2019 року до Договору поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 від 01.02.2019 року сторони домовилися про поставку нафтопродуктів на наступних умовах: “п. 1. Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: Бітум дорожній 50/70, кількістю 23,920 т, вартістю 11 666 грн. 67 коп. без ПДВ, сума 279 066 грн. 75 коп. без ПДВ; п. 1.1. Усього на загальну суму 334 880 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ 20% 55 813 грн. 35 коп.; п. 1.2. Пункт постачання: м. Ужгород, Закарпатська обл.; п. 1.3. Срок постачання: 2 дні; п. 1.4. Вантажоодержувач: Покупець; п. 1.5. Тара і упаковка: Товар постачається наливом в автоцистерну, знайдену та надану Продавцем; п. 1.6 Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у тому числі транспортні послуги)”.

Згідно Додаткової угоди № 4 від 09.04.2019 року до Договору поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 від 01.02.2019 року сторони домовилися про поставку нафтопродуктів на наступних умовах: “п. 1. Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: Бітум дорожній 70/100, кількістю 23,360 т, вартістю 11 708 грн. 33 коп. без ПДВ, сума 273 506 грн. 58 коп. без ПДВ; п. 1.1. Усього на загальну суму 328 207 грн. 91 коп., у тому числі ПДВ 20% 54 701 грн. 33 коп.; п. 1.2. Пункт постачання: м. Ужгород, Закарпатська обл.; п. 1.3. Срок постачання: 2 дні; п. 1.4. Вантажоодержувач: Покупець; п. 1.5. Тара і упаковка: Товар постачається наливом в автоцистерну, знайдену та надану Продавцем. Оплата транспортних послуг здійснюється окремо від вартості товару, оформлюється Актом здачі-прийняття виконаних послуг за перевезений тоннаж і складає 13 315 грн. 20 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 2 219 грн. 20 коп.; п. 1.6 Умови оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (у тому числі транспортні послуги)”.

На виконання умов Договору та Додаткових угод до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК” в період з 08.03.2019 року до 09.04.2019 року здійснювало відповідачу поставки товару згідно з підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 109 від 08.03.2019 року на суму 333 760 грн. 09 коп., № 110 від 08.03.2019 року на суму 332 360 грн. 10 коп., № 158 від 25.03.2019 року на суму 334 880 грн. 10 коп., № 262 від 09.04.2019 року на суму 328 207 грн. 91 коп. та відшкодування транспортних послуг згідно акту наданих послуг № 262 від 09.04.2019 року на суму 13 315 грн. 20 коп.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару виконав частково, з огляду на що у нього перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар та надані транспортні послуги в розмірі 842 523 грн. 40 коп.

З огляду на прострочення грошового зобов`язання, на підставі п. 7.4. Договору, відповідно до якого у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки, позивачем нараховано 25 503 грн. 40 коп. пені, а також 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В ході судового розгляду справи позивач повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 842 523 грн. 40 коп. після пред`явлення позову до суду, у зв`язку з чим подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 25 503 грн. 40 коп. пені, а також 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу вимог ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки нафтопродуктів № 105-01/02/19 від 01.02.2019 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар та наданих транспортних послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 842 523 грн. 40 коп.

Станом на день розгляду даної справи сторонами подано суду докази про повне погашення відповідачем основного боргу за поставлений товар.

Також, у зв`язку з неналежним та своєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки, позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму 25 503 грн. 69 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько – правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно – господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 7.4. Договору, сторонами погоджено, що у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування пені у сумі 25 503 грн. 69 коп. пені, суд доходить висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та порядку нарахування пені, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого за договором товару та наданих транспортних послуг, позивач посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 7 742 грн. 05 коп. та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 грн. 75 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25 503 грн. 69 коп. пені, 7 742 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 137 грн. 75 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Аргументи відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні частини позовних вимог, а саме, щодо стягнення 100 000 грн. боргу, оскільки ця заборгованість була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду (23.05.2019 року), судом до уваги не приймається, оскільки оплата, здійснена 23.05.2019 року, відбулася після пред`явлення позову до суду 06.05.2019 року. Крім того, вказана обставина не впливає на результат вирішення даного спору, оскільки заборгованість за договором відповідачем погашена повністю в ході судового провадження.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 530 грн. 76 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору, обрахованому від суми задоволення позовних вимог.

Щодо суми судових витрат, обрахованих від позовних вимог, на які зменшено позовні вимоги у даній справі, а саме, 12 637 грн. 87 коп. судового збору від суми 842 523 грн. 40 коп., на яку зменшено позовні вимоги, суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” зменшення позовних вимог є підставою для повернення сплаченого судового збору особі, що його сплатила, за умови подання відповідного клопотання. Такі ж наслідки щодо повернення судового збору із державного бюджету платнику виникають і у випадку закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. За наведених обставин та з врахуванням результату вирішення спору у даній справі, суд не вбачає підстав покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу судові витрати у цій частині.

Окрім того, частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Представник позивача заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат № 329 від 03.05.2019 року, обґрунтував понесені ним витрати у сумі 13 168 грн. 63 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які просить розподілити при винесені рішення по справі. Так, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 168 грн. 63 коп. підтверджуються договором про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі від 25.04.2019 року, яким сторони погодили перелік та попередню вартість послуг, Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 26.04.2019 року на суму 13 168 грн. 62 коп. та платіжним дорученням № 527 від 03.05.2019 року на суму 13 186 грн. 63 коп.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, суд констатує, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката, співмірний зі складністю справи та виконаними ним роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому такий підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест”, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, будинок 48 (код ЄДРПОУ 38533329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-МК”, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, будинок 10, офіс 1 (код ЄДРПОУ 37748433) суму 25 503 (Двадцять п`ять тисяч п`ятсот три гривні) грн. 69 коп. пені, 7 742 (Сім тисяч сімсот сорок дві гривні) грн. 05 коп. інфляційних нарахувань та 2 138 (Дві тисячі сто тридцять вісім гривень) грн. 75 коп. трьох процентів річних, а також суму 530 (П`ятсот тридцять гривень) грн. 76 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 13 168 (Тринадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень) грн. 63 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 26.07.2019 року

Суддя Пригара Л.І.