Решение № 83247889, 25.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10463/19

н/п 2-а/640/406/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників Прасолова ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківської митниці ДФС України в особі заступника начальника- начальника УМП та МВ Харківської митниці ДФС України Волокітіна Є.П. про скасування постанови про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову в справі про ПМП №0470/80700/19 від 14 травня 2019 року, а провадження в справі закрити, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а саме за ст. 485 МК України. 20.02.2019 року у відношенні позивача складений протокол про ПМП №0470/80700/19, відповідно до якого при поданні позивачем первісної декларації ІМ40АА №UA807190/2019/006173 від 19.02.2019 року позивачем зазначено в графі 47 «Нарахування платежів» заявлено суму у розмірі 54343,23 грн., що на думку відповідача могло призвести до недобору митних платежів в сумі 2161,90 грн. 14.05.2019 року у відношенні позивача було складено оскаржувану постанову, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 6485,70 грн. З вказаною постановою позивач не погоджується, та вважає такою, що підлягає скасуванню. Така ситуація слалась внаслідок того, що позивачем був зазначений рік виготовлення транспортного засобу 2005 замість 2004. 22.02.2019 року позивачем самостійно виявлено вказану помилку, та заявлено у вказаній графі суму – 56290,92 грн. у виправленій декларації. Саме на підставі вказаної декларації відбулось розмитнення транспортного засобу. Позивачем були сплачені всі необхідні платежі в повному обсязі. У позивача не було наміру направленого на звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та спеціальної мети, а тому в діях позивача відсутній склад правопорушення передбаченого ст. 485 МК України.

Представником відповідача Харківською митницею ДФС подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем у МД не вірно зазначено рік виготовлення транспортного засобу, у зв`язку з чим на позивача було складено протокол про ПМП, а в подальшому постанова. За вказаних обставин, Харківська митниця ДФС вважає, що вимоги позивача є безпідставними, та не підлягають задоволенню, також не підлягає стягненню з відповідача сплачений судовий збір, оскільки позивач звільнений він сплати судового збору за подання вказаного позову до суду.

Позивач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Харківської митниці ДФС Коваленко О.В. в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

24.05.2019 року до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

28.05.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у Харківської митниці ДФС належним чином завірену копію матеріалів митної справи №0470/80700/19.

Стаття 458 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом

та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно зі ст. 319 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Таким чином, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної – у формі умислу.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами 3, 5 статті 265 МК України передбачено, що підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною першою, четвертою статті 266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Таким чином, для притягнення до відповідальності позивача за порушення, передбачене статтею 485 МК України, необхідно встановити наявність умислу позивача на вчинення відповідних дій.

При цьому, для встановлення суб`єктивної сторони вказаного виду порушення необхідно правильно та повно встановити фактичні обставини справи задля розуміння наявності чи відсутності умислу позивача до заявлення в митній декларації неправдивих відомостей.

Згідно з ч. 2 ст. 270 цього Кодексу правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов`язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення вантажів.

Відповідно до підпункту 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД:

ставка податку (Ставка) для відповідного транспортного засобу визначається за формулою: Ставка = Ставка базова х Кдвигун х Квік.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2019 року до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС ОСОБА_3 для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію типу ІМ40АА № UA807190/2019/006173, де у графі №31 «Вантажні місця та опис товару» зазначено наступну інформацію: легковий автомобіль марки MAZDA модель 3 – 1шт., що був у використанні, для використання по дорогах загального користування, призначений для перевезення пасажирів. Тип двигуна - дизель, з робочим об`ємом, циліндрів двигуна V=1560 куб. см., VIN: НОМЕР_1 , екологічна норма а/м EUR-2, пот. 80 kw, тип кузова – хетчбек, вага у разі макс. Завантаження – 1785 кг, календарний рік виготовлення – 2005, модельний рік виготовлення – 2005, загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія – 5, колісна формула – 4/2, колір: сірий. Країна виробництва – JP. Виробник – Mazda Motor Corp. Торгівельна марка MAZDA . Згідно митної декларації, календарний рік виготовлення автомобіля вказаний 2005, однак дата виготовлення вказаного транспортного засобу – 2004 рік. В результаті загальна сума недобору митних платежів, що підлягали сплаті при оформленні вказаної митної декларації становить 2161,90 грн.

Частиною 13 статті 264 МК України визначено, що документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

За вказаним фактом відносно позивача було складено протокол про ПМП №0470/8070/19 від 20.02.2019 року за ст. 485 МК України, примірник якого позивач отримав 20.02.2019 року.

Постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС від 14.05.2019 року в справі про порушення митних правил №0470/80700/19 року визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 6485 грн. 70 коп.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для

визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

В даному випадку сам по собі факт зазначення позивачем невірного коефіцієнту віку в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу, якщо інші відомості, необхідні для визначення графи «Нарахування», є достовірними та та додані декларантом до ЕМД.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Таким чином, судом встановлено, та не заперечується представником відповідача, що дійсно позивачем в заявленій ЕМД в графі «31» дійсно зазначено невірний вік автомобілю-2005, замість – 2004, однак вказані відомості не призвели до зменшення митних платежів, оскільки позивачем 22.02.2019 року самостійно виявлено вказану помилку, та подано уточнену декларацію, за якою сплачено митні платежі в повному обсязі, та до ЕМД додано всі документи, що містять вірні відомості, а тому доказів того, що в діях декларанта є особлива мета та вина у формі прямого умислу відповідачем не надано. Крім того, на позивача складено протокол про ПМП через 1 день після подання декларації, хоча позивач мав право подати на протязі 10 днів уточнюючу декларацію, що і було ним зроблено.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,

та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При цьому, представник позивача Прасолов ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд не вирішувати зараз питання щодо розподіл судових витрат, а вирішити це питання після надання детального акту робіт, та вирішити це питання в порядку ст. 143 КАС України, тобто після ухвалення рішення по справі.

Відповідно до норм статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати, оскільки позивач сплатив їх помилково, так як він звільнений від сплати судового збору за подання позову до суду, а тому клопотання про повернення сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської митниці ДФС України в особі заступника начальника- начальника УМП та МВ Харківської митниці ДФС України Волокітіна Є.П. про скасування постанови про порушення митних правил – задовольнити.

Постанову Харківської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0470/80700/19 від 14 травня 2019 року за ст. 485 МК України у відношенні ОСОБА_3 – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова повернути позивачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помилково сплачені кошти - судовий збір - з державного бюджету у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, який був сплачений 23.05.2019 р., квитанція № 0.0.1363607654.1, на наступні реквізити: р/р отримувача 31219206020004, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37999675, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998 , код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу : *;101; НОМЕР_2 ; 22030101; Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); платеж: ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 25 липня 2019 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ