Решение № 83236598, 24.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 р. Справа№200/7743/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправним рішення від 7 травня 2019 року яким відмовлено в праві на отримання допомоги при народженні дитини та інших виплат; зобов`язання призначити та виплатити державну соціальну допомогу: при народженні дитини, на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім`ям.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Конституції України, Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" відмовив у призначенні допомоги: при народженні дитині, на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім`ям позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, у зв`язку із неявкою у триденний термін до управління праці та соціального захисту населення. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.

Відповідач позов не визнав, 17 липня 2019 року надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на Порядок призначення відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, яким передбачена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання або перебування внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги у зв`язку з відсутністю заявника (внутрішньо переміщеної особи) за місцем фактичного проживання зазначеним у заяві, що зафіксовано в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Вважає, що управлінням правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту Серія НОМЕР_1 , виданим 21 червня 2013 року Єнакієвським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області. Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 31 липня 2018 року Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. 19 березня 2019 року ОСОБА_1 видана довідка НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивачка 5 квітня 2019 року звернулася до відповідача із заявою, встановленого зразка, про призначення державної допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, держаної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Згідно витягу з Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 7 травня 2019 року №17 вирішено відмовити у призначені державної допомоги. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_5) вирішено не призначати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини на підставі витягу з Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 7 травня 2019 року №17 (не підтверджено фактичне місце проживання). Рішенням відповідача від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_6) вирішено не призначати ОСОБА_1 допомогу на дітей одиноким матерям та Рішенням від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_7) вирішено не призначати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з тих же підстав.

Спірним у даній справі є відмова у призначенні державної допомоги при народженні дитини, на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям внутрішньо переміщеній особі у зв`язку із відсутністю за адресою місця фактичного проживання вказаної у заяві.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На підставі статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення допомоги у встановлений Законом строк. При цьому, надання необхідних документів із вказаною заявою не є спірним між сторонами.

Частиною першою статті 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

Умови призначення допомоги на дітей одиноким матерям передбачено статтею 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Так, допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 18-3 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно- технічних, а також вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року, Далі - Порядок №1751).

Відповідно до приписів статті 18-4 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: 1) позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; 2) позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; 3) скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; 4) реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; 5) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; 6) смерті дитини; 7) смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: 1) тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; 2) відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; 3) тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин. Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Наявність у позивача визначеного законом статусу та надання нею разом із заявою про призначення допомоги необхідних документів не є спірною обставиною даної справи, не заперечується відповідачем - у рішенні про відмову у призначенні допомоги на дітей одинокій матері не визначено про такі підстави або наявність випадків, передбачених ст. 18-4 Закону № 2811-XII.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї (ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» 1 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III)).

Відповідно до ст. 4 цього Закону заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.

До заяви дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. При цьому, абз. 4 цієї статті визначено перелік документів, подання яких є необхідним для призначення допомоги.

Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 250 (далі - Порядок № 250) призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Соціальна допомога за місцем фактичного проживання призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за зареєстрованим місцем проживання заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем (п. 4 цього Порядку).

Пунктом 6 Порядку № 250 встановлено, що для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву і декларацію про доходи та майно. Згідно п. 9 вказаного Порядку рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім`ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Згідно ст. 7 цього Закону державна соціальна допомога не призначається у випадках, передбачених цим пунктом.

Слід зазначити, що надання позивачем всіх необхідних документів не є спірним між сторонами. При цьому, умови, на яку посилається відповідач при відмові у призначенні державної допомоги: незнаходження за адресою реєстрації отримувача допомоги, вказані вище Закони не містять. Крім того, у спірному рішенні не визначено порядок його оскарження, як це вимагається Законом № 1768-III.

Так, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач послався на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Пунктом 13 цього Порядку визначено, що комісія (з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам), крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Проте слід зазначити, що вказаний пункт Порядку №365 скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 4 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.

Зазначеною постановою суду також скасовані п.п. 7, 8, 9 цього Порядку, якими передбачалось право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за результатом перевірки, обов`язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування, а також скасовані Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 року № 637

Крім того, суд зазначає, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач як підставу для відмови у призначенні допомоги, не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім`ям у зв`язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Отже, позивач має право на отримання державної допомоги при нароженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

Згідно частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одиноким матерям є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в призначенні державної допомоги та зобов`язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивача.

Стосовно вимоги позивача про негайно виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми допомоги не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що за вищенаведеною нормою зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом. Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради в дохід Держаного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати: Рішення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради п/в 11 від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_5) про не призначення ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини; Рішення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради п/в 11 від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_6) про не призначення ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям; Рішення управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради п/в 11 від 13 травня 2019 року (о/р НОМЕР_7) про не призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатова, б. 57; код ЄДРПОУ 25953178) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 5 квітня 2019 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатова, б. 57; код ЄДРПОУ 25953178) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) допомогу на дітей одиноким матерям, за заявою від 5 квітня 2019 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатова, б. 57; код ЄДРПОУ 25953178) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, за заявою від 5 квітня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Б. Горбатова, б. 57; код ЄДРПОУ 25953178) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв