Постановление суда № 83235291, 26.06.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.06.2019 Єдиний унікальний номер 205/5423/19

Єдиний унікальний номер 205/5423/19

Провадження № 2/205/2232/19

УХВАЛА

26 червня 2019 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Матеріали заяви в провадження судді канцелярією суду було передано 24 червня 2019 року.

Але вказана позовна заява не відповідає вимогам п.п. 1, 2, 5, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України:

?позивачу необхідно вірно зазначити назву суду, до якого подана позовна заява: Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, адже назва суду не змінювалася;

?позивачу слід у позові зазначити свій реєстраційний номер облікової картки платника податків;

?позивачем не зазначений відповідач: прізвище, ім`я, по батькові, зареєстрована адреса проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків;

?позивачу потрібно вірно вказати найменування процесуального документа, з яким він звертається до суду: «позовна заява», адже вимоги про розірвання шлюбу, заявлені одним з подружжя, судом розглядаються лише в позовному провадженні;

?позивачу необхідно уточнити виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги: зазначити місяць та рік припинення ведення спільного господарства, подружніх стосунків та сумісного проживання;

?позивачу слід додати до позову копію свідоцтва про шлюб;

?позивачу необхідно надати попередній розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, якщо такі відсутні, зазначити про це;

?позивачу необхідно надати підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (зазначити у позові чи окремій від позову заяві);

?позивачу необхідно додати до виправленої позовної заяви її копію та копії всіх документів, що додаються до позову, для відповідача;

?позивачем при поданні позову до суду не було сплачено судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп, який підлягає оплаті відповідно до розміру, встановленого абз. 2 п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за наступними реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Ленінському районі м. Дніпропетровська; код ЄДРПОУ: 37989248; банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; МФО: 805012; р/о: 31215206700009; код класифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, підприємства), Ленінський районний суд м. Дніпропетровська код ЄДРПОУ 02891351.

Крім того, заява про розірвання шлюбу викладена російською мовою.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, в свою чергу відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 9 ЦПК України судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 826/24325/15 вже висловлював правову позицію суду з питання мови адміністративного судочинства.

Крім того, у рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

За таких обставин, позивачу необхідно подану ним до суду позовну заяву викласти українською мовою.

З урахуванням зазначених обставин, заява не відповідає вимогам п.п. 1, 2, 5, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, з додержанням вимог п.п. 1, 2, 5, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України.

У разі невиконання ухвали в зазначений термін, заява вважається не поданою та повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: