Решение № 83208813, 01.07.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3318/19

(2/199/2405/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом З.Д. Стрілковською 10 січня 1975 року. Відповідач є сином позивача, який у 2014 році виїхав на постійне проживання до Російської Федерації, паспорт громадянина якої отримав 18 січня 2017 року. З того часу по теперішній час не проживає за місцем своєї реєстрації у будинку № АДРЕСА_1 .

27 серпня 2018 року звернувся до компетентних органів Україною із заявою, у якій сам просить зняти його з реєстраційного обліку за місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з його переїздом на нове місце проживання.

Позивач просив суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового розгляду повідомлявся відповідно до чинного законодавства. Надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його присутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про слухання справи.

Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 10.01.1975 року, посвідченого державним нотаріусом четвертої державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська позивачу належить на праві власності будинок АДРЕСА_3 . У подальшому номер будинку змінено на АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрований у вказаному будинку, але не проживає, оскільки виїхав на постійне місце проживання до іншої держави.

Відповідно до заяви відповідача, посвідченої нотаріусом Курського міського нотаріального округу Курської області Російської Федерації Горіною Ольгою Андріївною, ОСОБА_2 просить зняти з реєстраційного обліку за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 в зв`язку з переїздом відповідача на нове місце проживання.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; на виконання ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла,які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення,яке вони мають право займати,визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач не проживає у житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, то суд вважає за можливе визнати відповідача, таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .

Згідно зіст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,263-265 ЦПК України, ст.405 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратив право користування житловим приміщенням,- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .

Сягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги..

Суддя