Решение № 83171818, 22.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року справа № 580/1742/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

30.05.2019 ПАТ "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.285; код ЄДРПОУ 22800735) (далі - позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовом про визнання протиправними та скасування вимог Головного управління ДФС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) (далі - відповідач) про зобов`язання сплати єдиного внеску (далі - ЄВ): від 06.03.2019 №Ю-5728-17 в сумі 245217,59грн. та від 06.02.2019 №Ю-5708-17 в сумі 344260,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення є протиправними, оскільки прийняті під час мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного рішенням суду у справі про банкрутство позивача, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, у тому числі щодо сплати податків і зборів. З цього приводу просив врахувати постанову Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №823/2240/17. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 31.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованого повідомлення та розписки вказану ухвалу відповідач отримав 04.06.2019, а позивач - 05.06.2019.

19.06.2019 відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов`язань та зобов`язань зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Відповідач вказує, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, що має бути сплачена незалежно від фінансового стану платника. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки сторони клопотань про розгляд справи з їх повідомленням (викликом у судове засідання) суду не надали, з огляду на відсутність необхідності призначення експертизи, виклику та допиту свідків у справі суд вирішив розглянути справу у спрощеному провадженні без такого виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований юридичною особою з 24.03.1999 та має на час судового вирішення спору декілька структурних підрозділів, що не мають статусу юридичної особи. З 06.08.2018 відносно позивача порушено справу про банкрутство згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №01/1494.

Відповідач прийняв спірні вимоги, якими вимагає вказані відповідні структурні підрозділи позивача сплатити борг з ЄВ:

від 06.03.2019 №Ю-5728-17 про сплату боргу з ЄВ (Катеринопільський район електричних мереж) на загальну суму 245217,59 грн., у т.ч. 181908,10 грн. - недоїмка, 55897,07 грн. - штраф, 7412,42 грн. - пеня;

від 06.02.2019 №Ю-5708-17 про сплату боргу з ЄВ (Маньківський район електричних мереж) на загальну суму 344260,99 грн., у т.ч. 316824,98 грн. - недоїмка, 21626,89 грн. - штраф, 5809,12 грн. - пеня.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перелік платників ЄВ визначений у ч.1 ст.4 Закону №2464. Відповідно до п.1 вказаної норми платниками ЄВ є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, позивач є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником ЄВ.

Відповідно до пунктів 5, 8 ст.9 Закону №2464 платники ЄВ, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати цей внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Сплата ЄВ здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Згідно з п.7 ст.9 Закону №2464 ЄВ сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п.2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), сплата ЄВ здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується, в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно з ч.10 ст.9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

На підставі п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмкою є сума ЄВ, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄВ зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом норм частин 10, 13 ст.25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Пунктом 2 ч.11 ст.25 зазначеного Закону встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.25 Закону № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.3 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

З даних зворотного боку облікової картки позивача суд встановив, що спірні вимоги включають у себе недоїмку зі сплати ЄВ та штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем ЄВ. Факт несвоєчасної сплати ЄВ позивачем не оспорюється.

Оскільки єдиною підставою позову визначено неправомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄВ позивачем, який перебуває у стані банкрутства, суд врахував, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство. ВАТ "Черкасиобленерго" 15.08.2011 реорганізовано в ПАТ "Черкасиобленерго". Вказаним судовим рішенням введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З огляду на це для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 11.09.2018 у справі №823/2240/17 між цими ж сторонами у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню.

ВС висловив підхід, що для ПАТ "Черкасиобленерго" при вирішенні спору щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄВ адміністративні суди повинні застосувати положення ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII у редакції на час введення для нього мораторію.

Абз.24 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII) (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачав, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ч.4 ст.12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

ВС дійшов висновку, що норма цієї статті визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Законом України "Про внесення змін до Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №4212-VІ) внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, в тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, які набрали чинності з 19.01.2013.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 2343-XII у редакції, чинній з 19 січня 2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3 ст.19 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону № 2343-XII дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів.

Вирішуючи питання того, в якій редакції має бути застосований Закон №2343-XII до спірних правовідносин, ВС врахував п.1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №4212-VI, відповідно до якої його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення Закону №4212-VІ застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону № 2343-XII здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону № 2343-XII, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв`язку зі здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону № 2343-XII необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону № 2343-XII у новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, а справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції. Відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

З огляду на це ВС дійшов висновку, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Тому у вказаній справі ВС визнав законним судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄВ.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що спірні вимоги в частині необхідності сплати штрафних санкцій (штраф та пеня) є протиправними з вищевказаних підстав.

Отже, вимога від 06.03.2019 №Ю-5728-17 (Катеринопільський район електричних мереж) підлягає скасуванню на суму застосованих штрафних санкцій - 55897,07 грн. та пені - 7412,42 грн.,; вимога від 06.02.2019 №Ю-5708-17 (Маньківський район електричних мереж) підлягає скасуванню на суму штрафу - 21626,89 грн. та пені - 5809,12 грн.

Оскільки позивач не навів обгрунтувань та підстав оскарження основних сум зобов`язань у спірних рішеннях, його позовні вимоги в цій частині не є обгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на пропорційність задоволених позовних вимог сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 17.04.2019 №4299 судовий збір у розмірі 8842,18грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову - в розмірі 1361,18грн. Інших клопотань щодо розподілу судових витрат не заявлено.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПАТ "Черкасиобленерго" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу з єдиного внеску в таких частинах:

від 06.03.2019 №Ю-5728-17 - на суму штрафу в розмірі 55897,07 грн. та пені в розмірі 7412,42 грн.;

від 06.02.2019 №Ю-5708-17 - на суму штраф в розмірі 21626,89 грн. та пені в розмірі 5809,12 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, м.Черкаси, вул. Гоголя, буд.285; код ЄДРПОУ 22800735) сплачений судовий збір у сумі 1361,18 грн. (одна тисяча триста шістдесят одна гривня вісімнадцять копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 22.07.2019.