Постановление суда № 83165616, 22.07.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14374/19

н/п 1-кс/640/9093/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції Кадинцевої Євгенії Павлівни про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12019220000001041 від 15.07.2019 за ч. 3 ст. 190 КК України, -

встановив:

Сторона обвинувачення просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на теперішній час на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що 02.05.2019 невстановлені особи шляхом підроблення правовстановлюючих документів та договору дарування, заволоділи квартирою АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформаційно-пошукової системи «Армор» 12.07.2017 до чергової частини Шевченківського ВП ГУНП в Харківської області надійшло повідомлення про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.05.2019 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права власності значиться договір дарування посвідчений нотаріусом Бєсєда Т.Д. в реєстрі нотаріальних дій № 1570 від 02.11.2005.

Допитана в якості свідка приватний нотаріус Бєсєда Т.Д. , показала, що 02.11.2005 договір дарування на квартиру АДРЕСА_1 , нею посвідчений не був. Також Бєсєда Т.Д. зазначила, що в її журналі реєстру вчинення нотаріальних дій, під № 1570 від 02.11.2005 дійсно зареєстрований договір дарування, однак сторонами по цьому договору дарування були інші особи та предметом договору дарування був інший об`єкт нерухомого майна.

Допитана в якості свідка приватний нотаріус Алексєєнко Л.В. показала, що 26.06.2019 року до неї прийшли клієнту з проханням оформленням здійснення нотаріальних дій по об`єкту нерухомого майна, а саме по квартирі АДРЕСА_1 . Після проведення детальної перевірки Алексєєнко Л.В. стало відомо, що договір дарування (посвідчений начебто нотаріусом Бєсєдою Т.Д. в реєстрі нотаріальних дій за № 1570 від 02.11.2005) наданий невстановленими особами для вчинення нотаріальних дій, не справжній, у зв`язку з чим, нею було відмовлено в посвідченні нотаріальної дії.

Таким чином, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказана квартира є безпосереднім предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, квартира АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження визнана речовим доказом, у зв`язку з чим у слідства виникла необхідність накласти арешт на житлове приміщення квартири, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, тому що вважаю, що незастосування цього заходу може призвести до зникнення речового доказу, а також перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення або реконструювання.

Сторона обвинувачення зазначає, що з метою виключення можливості протиправно розпорядитись квартирою АДРЕСА_1 , оскільки зазначена квартира є предметом злочину, який вчиняється, з метою збереження речового доказу, на підставі ч. 1 ст. 170 КПК України необхідно накласти арешт на вказану квартиру.

Враховуючи обставини даного кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає за доцільне не повідомляти власника майна, у зв`язку з тим, що вони можуть суттєво вплинути на проведення даної слідчої дії, а саме знищити, приховати, або незаконно розпорядитися вищевказаним майном.

В судове засідання слідчий не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 19.07.2019 надійшла заява від старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Добрянського В.А., в якій він просить провести розгляд клопотання без участі слідчого у зв`язку з службовою зайнятістю.

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Неприбуття в судове засідання слідчого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12019220000001041 від 15.07.2019, за ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об`єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження нею - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова