Решение № 83136797, 15.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 р. Справа№200/4101/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2019 року № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Кудлаєнко В.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2019 року № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем, та здійснюю свою господарську діяльність згідно КВЕД за кодами - Код КВЕД 10.85 виробництво готової їжі та страв; Код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягом з реєстру платників єдиного податку.

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було проведено перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 09.01.2019 року по 10.01.2019 рік.

За результатами перевірки було складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ 26/557/АВ від 10.01.2019 року.

11.01.2019 року відповідачем був складений припис про усунення виявлених порушень № ДЦ 26/557/АВ/П.

29 січня 2019 року постановами № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС та № ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафів, винесеними т.в.о.начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_3 на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ДЦ 26/557/АВ від 10 січня 2019 року щодо порушення законодавства про працю, на мене за порушення вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п 2, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-В, були накладені штрафи у розмірі 41730,00 гривень та 3723,00 гривень, відповідно.

Позивачка вважає,що індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою, і не є мінімальної гарантією в оплаті праці.

Також вважає,що усі виявлені під час інспекційного відвідування порушення, у тому числі й не нарахування індексації грошових доходів населення стосовно 1-го найманого працівника за листопад-грудень 2018 року, було усунуто, індексацію нараховано 12.01.2019 року, тобто до спливу кінцевого строку виконання припису і до дня винесення оскаржуваної постанови.

Окрім цього зазначає, що рішення про накладення штрафів на загальну суму 45453,00 гривень, не може вважатись таким, що відповідає принципу пропорційності. Так на момент прийняття оспорюваних постанов, порушення закону в вигляді несвоєчасного нарахування індексації одному працівнику у розмірі 73,64 гривні за листопад 2018 року та 76,84 гривні за грудень 2018 року - були усунуті. Незастосування ГУ Держпраці у Донецькій області принципу пропорційності (адекватності) є ще одним свідченням неправомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, адміністративні санкції, заходи реагування до неї, як суб`єкта господарювання - не повинні були застосовуватися, а тому такі дії суб`єкта владних повноважень є протиправними.

Просить визнати протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2019 року № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року суд у складі судді головуючого Зеленова А.С. відкрив провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче провадження на 24 квітня 2019 року.

24.04.2019 року суд відклав розгляд справи на 13 травня 2019 року.

Відповідно до розпорядження № 313 від 21.05.2019 року, у зв`язку з відсутністю судді Зеленова А.С. на роботі з невідомих причин, керівником апарату суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 року справа розподілена на суддю Хохленкова О.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року суд у складі судді головуючого Хохленкова О.В. відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив справу до розгляду на 19 червня 2019 року.

02.05.2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі – Порядок 295).

Управління Держпраці здійснило інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_4 та виявила певні порушення про що був складений відповідний акт від 10.01.2019 року.

11.01.2019 року був складений припис про усунення виявлених порушень.

29.01.2019 року була прийнята постанова № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та постанова ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн.

Відповідач вважає, що він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені діючим законодавством.

В позові просив відмовити.

13.05.2019 року через канцелярію суду надійшла заява позивачки про розгляд справи в її відсутність за участю її представника.

19.06.2019 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення представника позивача в яких він вказує що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17 Постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295 визнано незаконною, як прийнятою всупереч вимогам частини 1 ст. 259 КЗпП України щодо визначення сфери правового врегулювання. Конвенції Міжнародної організації праці № 81 та Конвенції Міжнародної організації праці № 129 та те що індексація доходів населення, в тому числі і заробітної плати законодавством України віднесено до категорії інших соціальних гарантій, але це не є мінімальною гарантією в оплаті праці.

19.06.2019 року в судовому засіданні була оголошена перерва на 15 липня 2019 року.

15.07.2019 року в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Надала додаткові пояснення в яких вказала що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі № 826/8917/17 постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295 визнано незаконною і таким чином, відповідно до ст..58 Конституції України при розгляді справ в суді про скасування припису або постанови про накладення штрафу, закон має зворотною дію в часі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та дав пояснення відповідно до яких, посадові особи Держпраці при здійсненні інспекційного відвідування та складення припису, акту та постанов про накладення штрафу діяли виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 виданого Красноармійським МВ ГУДМС України в Донецькій області 08.05.2015 року, РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.10-11)

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 зареєстрована в цієї якості 07.11.2008 року виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області (а.с.12).

Згідно з повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 08.01.2019 року № 04.3-11-8/125-19 ФОП ОСОБА_5 було повідомлено про здійснення вказаного заходу (а.с.14).

Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 08.01.2019 року № 7/04.3/15-08 4 посадові особи управління Держпраці були направлені на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_6 (а.с.15).

09.01.2019 року до ФОП ОСОБА_4 була спрямована вимога про надання/ поновлення документів № ДЦ 26/557/ПД (а.с.16).

За результатами інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП Лисиці був складений акт № ДЦ 26/557/АВ від 10.01.2019 року в якому були описані порушення з боку суб`єкта господарювання – не проведена і не нарахована індексація заробітною плати 1 працівнику та не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи (а.с.17-23).

11.01.2019 року був складений припис про усунення виявлених порушень № ДЦ 26/557/АВ/П (а.с.24-26).

На виконання припису про усунення виявлених порушень № ДЦ 26/557/АВ/П від 11.01.2019 року ФОП Лисицею було проведені загальні збори працівників 11.01.2019 року в ході яких працівників було повторно ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.27-29).

Відповідно до платіжних відомостей за листопад – грудень 2018 року була проведена індексація заробітної плати (а.с.31-33).

16.01.2019 року ФОП Лисиці було спрямоване повідомлення №04.3-11-8/568-19 про розгляд справи про накладення на неї штрафу яке буде проводиться в приміщення управління Держпраці 29.01.2019 року (а.с.35).

Згідно з протоколом розгляду справи про накладення штрафу на ФОП Лисицю від 29.01.2019 року № 04-13-12/026 комісія вирішила прийняти дві постанови про накладення штрафу – за не нарахування індексації за листопад та грудень 2018 року в розмірі 41730,00 грн. та за не забезпечення роботодавцем достовірного обліку виконуваної працівником роботи в розмірі 3723,00 грн, (а.с.36-37).

29.01.2019 року була прийнята постанова № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення на ФОП Лисицю штрафу в розмірі 41730,00 грн. (а.с.38).

29.01.2019 року була прийнята постанова ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення на ФОП Лисицю штрафу в розмірі 3723,00 грн. (а.с.39).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою-підприємцем та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері забезпечення прав найманих працівників, виявлених порушень та відповідно до накладення штрафу за ці порушення.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до указу Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Згідно з п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого (далі Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Отже, інспектори праці можуть проводити інспекційні відвідування або невиїзні інспектування. Інспекційні відвідування проводяться за місцем знаходження роботодавця. Невиїзні інспектування можуть проводитися у приміщенні органу контролю на підставі рішення керівника органу контролю, погодженого із об`єктом відвідування, якщо підставою для контрольного заходу стали звернення працівника, рішення суду, повідомлення правоохоронного органу, інформація державних органів, профспілкових організацій тощо Контроль за оформленням трудових відносин незалежно від підстав здійснюється виключно шляхом інспекційних відвідувань.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, винесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з 28 Порядку № 295, у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Але, відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

В даному випадку норма п.29 Порядку № 295 є спеціальною по відношенню до норми п.28, та застосовується у разі наявності підстав які в неї вказані.

Щодо твердження позивача про те, що індексація не є мінімальною гарантією в оплаті праці.

Відповідно до ч. 5 статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про оплату праці» визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282 (надалі Закон 1282) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону 1282 передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ст.. 4 Закону 1282, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі – Порядок) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно з п. 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Згідно з п.5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі№816/2325/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо тверджень позивача про не можливість прийняття рішення про застосування до неї штрафних санкцій після усунення нею порушень, які були виявлені в ході проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 11 ст. 7 Закону №877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Частиною 4 ст. 2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до ч.5 статті 2 Закону №877, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З аналізу цих правових норм випливає, що обов`язок щодо дотримання ч.11 ст.7 Закону № 877 для управління Держпраці не визначений в законі і тому не є обов`язковим.

Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Згідно з ч.7 ст.265 КЗпП України, сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №818/584/17, від 22.03.2018 по справі №697/2073/17 , від 25.04.2018 по справі №804/2806/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, інспектори праці діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо аргументів представника позивача про те що рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295 була визнана незаконною.

По-перше. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 постанова КМУ від 26.04.2017 року № 295 була визнана нечинною.

По-друге. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно – правовий акт втрачає чинність повністю або в окремий його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто, постанова КМУ № 295 від 26.04.2017 року втратила чинність 14.05.2019 року, а до цього часу, і в момент виникнення спірних правовідносин, вона була чинна і підлягала застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2019 року № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн. є таким, що вчинені з урахуванням вимог частини другої статті 2 цього Кодексу, з огляду на що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволені адміністративного позову необхідно відмовити.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

У позові фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29.01.2019 року № ДЦ 26/557/АВ/П/МГ-ФС про накладення штрафу в розмірі 41730,00 грн. та ДЦ 26/557/АВ/П/ІП-ФС про накладення штрафу в розмірі 3723,00 грн., відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков