Постановление суда № 83120959, 15.07.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1792/19

№ 1-кп/183/941/19

У Х В А Л А

15 липня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350002563 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Шаповаленка Я.В.,

захисників Мисик О.І.,

Вислоцької Г.О., перекладача Мицик І.

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 .

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , злочину, передбаченого ч.3 ст. ст.186 КК України.

25 січня 2019 року під час підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, оскільки за станом його здоров`я, він не може фізично скоювати злочини, а тому просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Вислоцька Г.О., підтримала думку свого підзахисного, та також вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтовані, а тому просила змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинуваченому необхідно пройти курс лікування.

Обвинувачений ОСОБА_8 також просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки на його думку, ризики прокурором не доведені, намірів скоювати інші кримінальні правопорушення у нього немає, при цьому, він просив врахувати, що має місце реєстрації та до його затримання він був офіційно працевлаштований.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 . - адвокат Мисик О.І. заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив врахувати, що ОСОБА_8 має постійне місце мешкання у зв`язку з чим, просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Прокурор проти задоволення клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_1 ОСОБА_7 - адвокатів Вислоцької Г.О. та Мисик О.І. про зміну запобіжних заходів заперечував.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає

за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , спливає 18 липня 2019 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час судом не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, не досліджувались письмові докази, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт на даний час не має, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились.

Що стосується клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_7 - адвокатів Вислоцької Г.О. та Мисик О.І про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисником в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, суд, не може прийняти до уваги твердження захисника про те, що обвинувачені мають постійне місце мешкання, оскільки практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання його під вартою, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , будучи особами, що раніше судимі, знову обвинувачується у скоєнні корисливого тяжкого злочину. При цьому, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Вислоцької Г.О. про необхідність проходження лікування обвинуваченим ОСОБА_1 , не може бути прийнята судом, як підстава для зміни запобіжного заходу, оскільки доказів терміновості лікування та неможливості утримання і продовження лікування в умовах УВП суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченим:

ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 13 вересня 2019 року включно.

ОСОБА_14 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 13 вересня 2019 року включно.

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Суддя О.В. Болкарьова