Решение № 83029435, 16.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1542/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (02141, м. Київ, вул. Мишуги, буд. 2, офіс 416) до Приватного підприємства "Алкорм" (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29-А) простягнення 127282,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Алкорм" про стягнення 127282,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки товару № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року в частині постачання товару, з урахуванням чого, до стягнення заявлено суму попередньої оплати у розмірі 120 664,00 грн., пеню у розмірі 4 833,76 грн., 3 % річних у розмірі 577,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 206,64 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, на етапі подання позову, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у дев`ять днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

06.06.2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 13832) з засвідченими копіями додатків до позову та підтвердженням у заяві про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1542/19. Розгляд справи № 922/1542/19 здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Зобов`язано відповідача надіслати (надати) відзив на позов та додані до нього документи позивачу одночасно з надісланням (наданням) такого відзиву до суду. Докази такого надіслання надати суду (частина 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України). Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у п`ять днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копія ухвали Господарського суду Харківської області від 07.06.2019 року надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29А повернулася до суду з відмітному пошти: причина повернення (досилання) – інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, приймаючи до уваги те, що ухвала суду була направлена відповідачу на адресу зазначену позивачем у позовній заяві та відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відповідач не повідомляв суд про іншу адресу для направлення судових рішень, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач 14.06.2018 року між Приватним підприємством «Алкорм» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Лоуд Груп» (покупець) було укладено договір поставки товару № 10/18 АЛ (т. 1, а.с. 11-14).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 12.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 12.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2018 року (пункт 12.2. договору).

Відповідно до пункту 12.4. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 1.2. визначено найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються в рахунках.

Згідно пункту 5.2. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати на підставі рахунку-фактури на протязі 3 банківських днів з дня його виставлення.

Як зазначає позивач, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № А-00000002 від 03.01.2019 року на суму 125 664, 00 грн. на пруток БрО10Ф1 d 60, шляхом направлення його на електронну адресу позивача (том 1, а.с. 20).

17.01.2019 року позивачем здійснено перерахунок коштів на загальну суму 125 664, 00 грн.

За твердженнями позивача, останній звертався до відповідача з вимогами про повернення сплачених коштів, а саме 12.03.2019 року (шляхом направлення її на електронну пошту відповідача) вх. № 12/03-1 у якій просив повернути не отоварені кошти, перераховані згідно рахунку № НОМЕР_1 від 03.01.2019 року у розмірі 125 664, 00 грн. (т. 1, а.с. 22) та 12.04.2019 року (шляхом направлення її через ПАТ «Укрпошта») вих. № 12/1 у якій просив також повернути перераховані у розмірі 125 664, 00 грн. (т. 1, а.с. 26).

Відповідач 27.03.2019 року часткове повернення грошових коштів і розмірі 5 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 25) зазначивши в призначенні платежу «повернення коштів за металобрухт зг. рахунку № А-002 від 03.01.2019 року».

Як зазначає позивач, останній належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та здійснив попередню оплату товару, проте відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання, не здійснив поставку товару а також не повернув позивачеві суму попередньої оплати, за розрахунком позивача сума попередньої оплати, що підлягає стягненню із відповідача становить 120 664, 00 грн.

Таким чином, на думку позивача, відповідач є таким, що порушив господарські зобов`язання за договором поставки № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник), який провадить підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення договору про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається із матеріалів справи, у підтвердження здійснення оплати за спірним договором поставки товару позивач посилається на рахунок – фактуру № А-00000002 від 03.01.2019 року, згідно якого здійснюється поставка товару «Пруток БрО10Ф1 d 60» та платіжне доручення № 1815 від 17.01.2019 року, призначення платежу «оплата за пруток згідно рахунку-фактури № 2 від 03.01.2019 року» (т. 1, а.с. 52, 53).

Також суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 року №22, за яким реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що саме на позивача покладається обов`язок визначення повної та достовірної інформації щодо сплачених ним коштів та підставу їх перерахування за платіжним дорученням № 1815 від 17.01.2019 року.

Судом досліджено рахунок – фактуру № А-00000002 від 03.01.2019 року, платіжне доручення № 1815 від 17.01.2019 року призначення платежу "оплата за пруток згідно рахунку-фактури № 2 від 03.01.2019 року") та встановлено, що в наданих позивачем до суду документах як доказ здійснення попередньої оплати товару за спірним договором поставки товару № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року відсутні будь-які посилання на сам договір поставки товару № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року, а у платіжному дорученні № 1818 від 17.01.2019 року в призначенні платежу, вказаний інший рахунок-фактура.

Також судом встановлено, що строк дії договору закінчився 31.12.2018 року у відповідності до пункту договору 12.2 (т.1, а.с. 13).

Відповідно до пункту 12.4. договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Будь-яких інших додаткових угод до спірного договору позивачем до суду також надано не було.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було здійснено попередню оплату згідно платіжного доручення № 1815 від 17.01.2019 року на суму 125 664, 00 грн. поза межами строку дії договору поставки товару № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року, а відтак, дані взаємовідносини є такими, що можуть бути предметом окремого судового провадження.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 120 664, 00 грн. суми попередньої оплати за договором поставки товару № 10/18 АЛ від 14.06.2018 року, 4 833, 76 грн. – пені, 577, 69 грн. – 3% річних та 1 206, 64 грн. інфляційних втрат є не обґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1921,10 грн. у даній справі покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 627, 628, 629, 631, 712 Цивільного кодексу України; статтею 174 Господарського кодексу України; статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частин 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "16" липня 2019 р.

Суддя О.О. Ємельянова