Постановление суда № 8297643, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-9086/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Пилипчук Н.Г.

                                                                      Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 21.12.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.03.2007

у справі №11/385-АП-06

за позовом          Херсонського морського торгівельного порту

до          Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Херсонський морський торгівельний порт (далі по тексту –позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту –відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: від 02.08.2006 №0003172301/2, від 16.10.2006 №0003172301/3, якими визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1221397,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 560459,90 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 21.12.2006, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.03.2007, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що витрати з перевантаження вантажу до перетинання митного кордону України відносяться до складу митної вартості товару і являються супутніми щодо експорту товару, тому оподатковується податоком на додану вартість за нульовою ставкою.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.03.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено комплексну документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 18.04.2006 №1343/23-6/01125695.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем в базу оподаткування за ставкою 20% не включено вартість послуг (навантаження, розвантаження, перевантаження) здійснених на митній території України при обслуговуванні товарів, які експортуються у сумі 6106986,43 грн.

Відповідач вважає, що позивач не правомірно застосував нульову ставку по податку на додану вартість щодо визначених послуг, згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України «про податок на додану вартість», яким передбачено, що при експорту товарів та супутніх такому експорту послуг ставка обчислюється «0»відсотків до бази оподаткування.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення –рішення: від 02.08.2006 № 0003172301/2, яким визначено позивачеві податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1221397грн. та 560459,90 грн. штрафу.; від 16.10.2006 № 0003172301/3 щодо вказаних сум податкового зобов’язання і штрафу контролюючий орган за результатами розгляду адміністративної скарги платника податків у процедурі апеляційного узгодження податкового зобов’язання встановив платникові податку новий строк сплати.

Відповідач вважає, що порушення полягає в тому, що позивач надаючи послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, що експортуються не мав права застосовувати нульову ставку по податку на додану вартість, оскільки він не є безпосереднім експортером.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

В силу вимог пункту 1.14 Закону України «Про податок на додану вартість»супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів –це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до статті 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав послуги з перевалки вантажів таким суб'єктам як: ТОВ «Агросфер Транс Лімітед»за генеральним договором № 18/123 «К»на перевантаження зовнішньо - торгівельних і транзитних вантажів від 04.03.2005, фірмі «Evertrade»за генеральним договором № 6 на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 26.01.2005, ТОВ «WJ Grain Trade Limited Liability Company»за договором № 52/102 від 31.12.2004, компанія з обмеженою відповідальністю «Whitebridge Resources Limited LTD»за договором № 61/133 «К»від 18.03.2004.

Надані послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження вантажів за перевіряємий період включені до митної вартості товарів та відображені в інвойсах, номери яких зазначені в вантажних митних деклараціях та відповідно об'єми наданих послуг нашли своє відображення у податкових деклараціях по податку на додану вартість.

Таким чином, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що для оподаткування при визначені розміру ставки податку не має значення хто саме виконує такі послуги - безпосередній експортер, що реалізує товар, чи інший суб'єкт господарювання за угодою з покупцем - нерезидентом. Крім того, законодавчі акти не містять жодного застереження щодо суб'єктивного складу учасників операції по поставці супутніх товарів.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 27.03.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 21.12.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27.03.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)К.В. Конюшко

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)Н.Г. Пилипчук

(підпис)А.О. Рибченко