Постановление суда № 82970697, 09.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"09" липня 2019 р.Справа № 922/1691/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків (перший відповідач) та ФО ОСОБА_1 , с. Ягідне (другий відповідач) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Фермерське господарство "Ягідка+", с. Ягідне та Фермерське господарство "Фруктове", с. Ягідне про визнання незаконними та скасування наказів, недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок за участю представників учасників справи:

позивача - Зливка К.О.

першого відповідача - Щербак Т.М.

другого відповідача - не з`явився

третіх осіб - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (перший відповідач) та ФО ОСОБА_1 (другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №398-СГ від 23.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №396-СГ від 23.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №397-СГ від 23.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №399-СГ від 23.02.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №510-СГ від 11.03.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4674-СГ від 22.12.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4673-СГ від 22.12.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4671-СГ від 22.12.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №4731-СГ від 23.12.2015 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №270-СГ від 06.01.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області №2843-СГ від 13.04.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 55,5265 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 28,2394 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 12,5712 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 15,8133 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.02.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 72,9166 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 47,5876 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 18,0149 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 47,1218 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 9,0093 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 площею 13,7969 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 19,5209 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 7,0000 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 08.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_13 площею 26,1150 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 08.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 7,1441 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 14.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_15 площею 15,5555 га із земель сільськогосподарського призначення та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки: площею 55,5265 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; площею 28,2394 га, кадастровий номер НОМЕР_2 ; площею 12,5712 га, кадастровий номер НОМЕР_3 ; площею 15,8133 га, кадастровий номер НОМЕР_4 ; площею 72,9166 га, кадастровий номер НОМЕР_5 ; площею 47,5876 га, кадастровий номер НОМЕР_6 ; площею 18,0149 га, кадастровий номер НОМЕР_7 ; площею 47,1218 га, кадастровий номер НОМЕР_8 ; площею 9,0093 га, кадастровий номер НОМЕР_16 ; площею 13,7969 га, кадастровий номер НОМЕР_10 ; площею 19,5209 га, кадастровий номер НОМЕР_11 ; площею 7,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_12 ; площею 26,1150 га, кадастровий номер НОМЕР_13 ; площею 7,1441 га, кадастровий номер НОМЕР_14 ; площею 15,5555 га, кадастровий номер НОМЕР_15 .

Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на те, що спірні накази Головного управління Держземагенства у Харківській області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про передачу у користування ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства видані з грубим порушенням ст. 134 ЗК України, а спірні земельні ділянки отримані ОСОБА_1 з порушенням порядку отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Ухвалою суду від 10.06.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2019 о 10:15.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів були залучені - Фермерське господарство "Ягідка+" та Фермерське господарство "Фруктове".

26.06.2019 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідача проти позову заперечує з огляду на його безпідставність та просить суд відмовити в його задоволенні. У разі визнання обґрунтованими позовних вимог, просить суд застосувати наслідки пропущення процесуальних строків, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Також, 26.06.2019 до суду від першого відповідача надійшло клопотання, в якому перший відповідач просить суд залишити позов без розгляду, зокрема, з огляду на те, що Заступником керівника Ізюмської місцевої прокуратури під час звернення до господарського суду Харківської області в позовній заяві не підтверджені підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У підготовчому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду.

Присутній у підготовчому засіданні представник першого відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду та просив суд його задовольнити.

Представники другого відповідача та третіх осіб у підготовче засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. Поро дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України, про що свідчать повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує на те, що спірні накази Головного управління Держземагенства у Харківській області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про передачу у користування ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства видані з грубим порушенням ст. 134 ЗК України та позбавляють державу можливості реалізувати право оренди вказаних земельних ділянок на більш вигідних умовах з урахуванням засад конкурентного ринку, чим підриває основи національної безпеки та її фінансової стабільності. Прокурор зазначає, що в даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ГУ Держгеокадастру у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону) земельних ділянок, чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території. Враховуючи те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, являється відповідачем у даній справі, а тому прокурор звертається з цим позовом самостійно.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №923/129/17.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція суду викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 ЗК України контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі по тексту - Рішення КСУ № 1-1/99), а саме: п. 5 встановлено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Отже, органом уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

Враховуючи викладене, суд вважає, що звертаючись з даним позовом до суду, прокурор, в порушення вищенаведених норм права, не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Також, в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Дана правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі 924/1237/17.

Згідно ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, для вирішення питання про повернення сплаченого судового збору, прокурору необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 53, 226, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земельних ділянок - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, з урахуванням приписів п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала підписана 11 липня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова