Постановление суда № 82962601, 26.06.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12778/19

н/п 1-кс/640/8095/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: слідчого судді - Божко В.В., вивчивши клопотання прокурора відділу нагляду за додержання законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції Бережного О.М. по кримінальному провадженню №32019220000000038 від 26.04.2019 р. про арешт майна, -

в с т а н о в и в :

26.06.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора про арешт майна, в якому він просить накласти арешт на майно (згідно наведеного у клопотанні переліку), що було вилучено 10.06.2019 р. в ході проведення обшуків в офісних та нежитлових приміщеннях за адресою АДРЕСА_1 , а також у складських приміщеннях за адресою АДРЕСА_2 Малої АДРЕСА_3 99.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання прокурора приходить до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, всупереч вимогам п. 1 ч.2 ст. 171 КПК України, в клопотанні прокурора про арешт майна, не зазначено підстави і мета, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З поданого клопотання про арешт майна вбачається, що службові особи ТОВ «Авто Статус Престиж» (код ЄДРПОУ 40924107), ТОВ «Авто Статус-М» (код ЄДРПОУ 41205559), ТОВ «Статус-М+» (код ЄДРПОУ 41342042), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в період 2017-2019 років, шляхом заниження та приховування об`єкту оподаткування, використовуючи працю офіційно неоформлених працівників і виплати заробітної плати без відображення в податковій звітності підприємства, умисно ухилились від сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі понад 5,0 млн. грн., тобто в особливо великих розмірах.

Проте, з клопотання прокурора про арешт майна та доданих до нього документів не зрозуміло, який вид арешту майна (у вигляді заборони або обмеження права на відчуження, розпорядження та/або користування майном) прокурор просить застосувати в даному випадку. У клопотанні не зазначено (не доведено) про те, чи є вилучене майно (грошові кошти та товарно-матеріальні цінності, згідно наведеного переліку у клопотанні) доказом злочину за ч. 3 ст. 212 КК України, чи підлягає спеціальній конфіскації, чи є воно необхідним для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Разом з тим, посилання прокурора на те, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, є інтерпретацією автора клопотання зазначеної норми КПК України.

Крім того, всупереч п. 3 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні прокурора про арешт майна не зазначено відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Клопотання прокурора містить лише формальне посилання на норми КПК України, яка передбачає можливість арешту тимчасового вилученого майна.

В тому числі, до клопотання не надано протоколу огляду вилучених грошових коштів, тобто вилучені грошові кошти не ідентифіковані (не зазначено серію, номер та номінал вилучених купюр).

Так, не конкретизація вилученого майна, об`єктивно позбавляє слідчого суддю можливості надання судження доцільності його арешту для досягнення дієвості кримінального провадження у відповідності до ч.1 ст.131 КПК України та унеможливлює доведення прокурором того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора та що може бути виконане завдання для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Вказані підстави позбавляють слідчого суддю в повній мірі дослідити докази, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання та прийняти рішення по справі.

Крім того, посилання в клопотанні сторони обвинувачення про те, що майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, не відповідає вимогам КПК України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю власника майна.

Однак, прокурором не зазначено в клопотанні власників вилученого майна та їх контактних даних (номеру телефону, адреси електронної пошти), з урахуванням визначеного ст. 172 КПК України стислого строку розгляду клопотання, що виключає надіслання повідомлення поштою, фактично позбавляє слідчого суддю можливості дотримання вимог ст. 22, 24-28, 172 КПК України.

Згідно до наданих до клопотання протоколів обшуку від 10.06.2019 р., обшук за адресою АДРЕСА_1 проводився в двох поверхневій нежитловій будівлі з офісними приміщенням на 1-му та 2-му поверхах, які використовуються різних товариствами, відомості відносно яких внесені до ЄРДР, а також обшук складських приміщеннях за адресою АДРЕСА_2 проводився в двох нежитлових приміщеннях № 1, 2 у різних кімнатах.

Разом з тим в клопотанні про арешт майна зазначено, що майно за адресою АДРЕСА_1 вилучене у ОСОБА_1 , а майно за адресою АДРЕСА_2 вилучене у ОСОБА_3 . Тобто власники майна стороною обвинувачення не встановлені та не зазначені.

Крім того, прохальна частина клопотання не містить вимогу щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч.3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням викладеного, клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків у строк 72 години.

Слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити прокурору право звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, відповідно до вимог ст. 171 КПК України у встановленому порядку.

На підставі викладеного і керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержання законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції Бережного О.М. по кримінальному провадженню №32019220000000038 від 26.04.2019 р. про арешт майна повернути прокурору Бережному О.М. для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі протягом сімдесят двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя - Божко В.В.