Решение № 82949607, 20.06.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2941/19

(2/199/2335/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором в сумі 30748,66 грн. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.10.2012 року відповідач по справі отримав кредит у розмірі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав у зв`язку з чим станом на 28.02.2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором перед банком складає 30748,66 грн., яку позивач, а також судові витрати просить стягнути з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.10.2012 року відповідач по справі отримав кредит у розмірі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак зазначені умови договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28.02.2019 року згідно розрахунку позивача має заборгованість перед банком, яка складається з: - заборгованість за кредитом – 3473,00 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом – 24035,25 грн.; - комісія – 1300,00 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 1440,41 грн.

За вимогами статей 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Згідно розрахунку, до заборгованості включено комісію у розмірі 1300,00 грн., вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На думку суду, умова про сплату комісії не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення штрафу (процентної складової) суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Суд, вважає, що позивачем не доведена сума штрафу, процентної складової з урахуванням безпідставності нарахування боргу по комісії, в зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення штрафу (процентної складової) в розмірі 1440,41 грн. не підлягає задоволенню.

Загальний розмір зобов`язання, що виник у відповідача у зв`язку з отриманням кредитних коштів та користуванням станом на 28.02.2019 року, виходячи з поданих доказів, без врахування суми боргу по комісії та штрафу (процентної складової), складає 27508,25 грн., яка складається з- заборгованість за кредитом – 3473,00 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом – 24035,25 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141, 144,263-265,280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1д) заборгованість за кредитним договором від 23.10.2012 року, яка станом на 28.02.2019 року, виходячи з поданих доказів, без врахування суми боргу по комісії та штрафу (процентної складової), складає 27508,25 грн., яка складається з- заборгованість за кредитом – 3473,00 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом – 24035,25 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1921,00 грн., а всього 29429 (Шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві) гривні 25 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня оголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: