Решение № 82939621, 10.07.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/481/19

2/705/1202/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року місто Умань Черкаської області

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Кормана О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.08.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 19.12.2018 року має заборгованість 35166,57 грн., яка складається з наступного: 3451,05 грн. – тіло кредиту; 17215,50 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 12349,23 грн. – нараховано пені; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1650,79 грн. – штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».

На цих підставах просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 35166,57 грн. за кредитним договором № б/н від 10.08.2009 року, та судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою судді від 15.02.2019 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень. Розгляд справи по суті вирішено було провести 21.03.2019 року без виклику сторін.

В подальшому ухвалами судді від 21.03.2019 року, 22.04.2019 року, 22.05.2019 року строк розгляду справи продовжувався, останній раз до 10.07.2019 року, так як у судді була відсутня інформація про належне повідомлення відповідача про дату розгляду справи та отримання нею ухвал судді і копії позовної заяви з додатками. Вказані документи повертались на адресу суду з відміткою на поштовому відправленні про закінчення терміну їх зберігання.

Проте, поштове відправлення, яке було направлене на зареєстровану адресу проживання відповідача 27 травня 2019 року, було повернуто на адресу суду з відміткою про те, що адресат та такою адресою не проживає, будинок проданий. Відмітка зроблена 4 червня 2019 року. У відповідності до вимог ЦПК України відповідач вважаться такою, що належним чином повідомлена про дату розгляду справи, так як відсутня за зареєстрованим місцем проживання.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що, згідно наданих позивачем до позовної заяви копій документів, 10.08.2009 року відповідачем було підписано Заяву, в якій наявний підпис від імені відповідача про те, що 10.08.2009 року вона кредитну карту та ПІН отримала. Заява містить посилання на оформлення кредитки «Універсальная» «55 дней льотного периода» з кредитним лімітом в сумі 0,00 гривень з базовою процентною ставкою по кредиту 2,5 % в місяць на залишок заборгованості. Бажаний кредитний ліміт вказаний в сумі 500 гривень. Текст, який повинен містити посилання на те, з якими саме умовами ознайомилась відповідач, які документи в своїй сукупності складають кредитний договір, нечитабельний.

При цьому, Заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору.

До позовної заяви позивачем додано Довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». У вказаній довідці наявна дата її підписання 10.08.2009 року та підпис без зазначення, якою саме особою такий підпис виконано, що не дає змоги ідентифікувати чи відповідачем була підписана така Довідка.

Також до позовної заяви додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (далі по тексту - Витяг), який не підписаний відповідачем.

Ні з Заяви, підписаної відповідачем, ні з Витягу неможливо встановити, чи була відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, хоча саме вказані Умови та правила надання банківських послуг встановлюють перелік документів, які в сукупності становлять собою Договір про надання банківських послуг, умови обслуговування.

Тобто, до позовної заяви не додані документи, які підтверджують, що на момент підписання Заяви відповідач була ознайомлена саме з тими Умовами кредитування та тими Умовами та правилами надання банківських послуг, копії яких долучено до позовної заяви.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких долучений до позовної заяви, для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам`ятці Клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням якого Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг.

Як зазначив суд вище, до позовної заяви не додано доказів того, що саме відповідач ознайомилась з текстом Довідки про умови кредитування, так як жодного прізвища у вказаній довідці не зазначено.

За вимог ч.1 та 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Необхідність доказування ознайомлення відповідача з Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку підтверджується і правовим висновком Верховного Суду України,зробленим у справі № 6-2320цс16 від 22.03.2017 року, в якій було скасовано рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у зв`язку з тим, що «суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту».

У правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у справі № 6-240цс14 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначено, що «Суди апеляційної та касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача про застосування п`ятирічного строку позовної давності не звернули увагу на те, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися». Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом у справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між ним та банком договору.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У відповідності до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, Довідка про умови кредитування не містить зазначення прізвища особи, яка її підписала, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг і Умовами кредитування.

Суд звертає увагу на те, що в Заяві наявне посилання на узгоджений розмір кредитного ліміту в 0,00 гривень, проте, позивач у позовній заяві посилається на те, що розмір кредиту був встановлений в сумі 8100,00 гривень, що жодним доказом не підтверджено.

Також, суду не надано документальних підтверджень того, що Розрахунки заборгованості за договором б/н від 10.08.2009 року (далі - Розрахунки), які долучені до позовної заяви, дійсно стосуються кредиту, яким користувався відповідач, так як у Розрахунках немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника, зокрема посилань на номер карткового рахунку боржника, хоча у Заяві зазначено номер картки, яка була видана позивачеві. Тобто, Розрахунки стосуються громадянки з подібним прізвищем, ім`ям, по батькові як у відповідача та з посиланням на договір без номера від того ж числа, яким датована підписана відповідачем Заява.

Крім того, вказані Розрахунки, не підтверджені жодним первинним банківським документом, хоча доказом у справі являються виключно документи, а не розрахунки, зроблені на підставі таких документів однією з сторін.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 19, 141, 76-81, 258-259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити повністю в позові Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.В.Корман