Решение № 82881115, 04.07.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3667/18

номер провадження 2-а/695/16/19

04 липня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Середи Л.В.

за участі секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами від 26.06.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами від 26.06.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановами від 26.06.2018 року заступника начальника Управління Держапраці у Черкаській області Жаркової М.В. за №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІІІ-ФС-341 та № ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІІІ-ФС-342 на позивача було накладено штрафи в розмірі 3723,00 грн. та 11169,00 грн. відповідно, на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України.

Дані постанови позивач вважає незаконними, оскільки відповідачем порушено ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки перевірка, за результатами, якої було винесено оскаржувані постанови, була проведена безпідставно та незаконно (не з підстав, передбачених цим законом, що заборонено). Окрім того саме направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.05.2018 року №980 не містить ім`я та по-батькові начальника управління, що на думку позивача є порушенням порядку його оформлення.

Окрім того позивач зазначає, що інспектори праці Управління Держпраці у Черкаській області не с уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та не мали права проводити перевірку додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Позивач також наголошує і на тому, що в порушення її прав, вона не була своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Відтак, розгляд справи 26.06.18р. був проведений відповідачем протиправно без участі позивача чи її представника, а тому прийняті відповідачем постанови є протиправними.

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2018 року з викликом сторін.

У судове засідання сторони по справі не з`явились та звернулись до суду із клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги останнім не визнавалися, та вказувалося, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена у відповідності до Положення про управління Держпраці від 22.06.2017 року №75, де чітко визначено, що Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується, який в свою чергу, на підставі п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 року №96 є центральним органом виконавчої влади який здійснює, в тому числі, контроль за додержанням законодавства про працю. Окрім того відповідач наполягав, що інспекційне відвідування позивача було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а оскільки державні інспектори були допущені позивачем до проведення інспекційного відвідування на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.05.2018 року за №980 без зауважень та заперечень, по порушення порядку проведення інспекційного відвідування, за їх наявності не роблять наслідки проведення заходів контролю нікчемними та не можуть бути підставою для скасування прийнятого за результатами такого заходу рішення. Окрім того відповідач наполягав і на дотриманні вимог чинного законодавства щодо належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що 25.05.2018 р. Управління Держпраці у Черкаській області наказом № 456-Н «Про проведення інспекційного відвідування» на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» призначило у період з 04.06.18р. до 15.06.18р. позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1 .. Того ж дня Управління Держпраці у Черкаській області оформило направлення № 980 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або його структурного підрозділу, підставою для здійснення перевірки було зазначено пп.3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року за №295.

06.06.18 р. посадовими особами відповідача було проведене інспекційне відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, про що був складений Акт від 06.06.18р. № ЧК- 463/375/АВ. Того ж дня, інспектор праці Томсіленко Т.Д. склала протокол про адміністративне правопорушення №ЧК -463/375/АВ/П/ПТ про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП щодо порушення законодавства про працю.

У подальшому, 26.06.2018 року заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркова М.В., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування, від 06.06.18р., керуючись ст. 259 КЗпП України вирішила накласти на позивача штраф у розмірі 3.723,00грн., що стверджується постановою № ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС- 341, яка винесена на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а також штраф у розмірі 11169,00грн., що стверджується постановою № ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІП-ФС- 342, яка винесена на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон N 877- V).

Статтею 1 Закону N 877-У визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 6 Закону N 877- V визначено підставу для здійснення позапланових заходів, а саме звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю)

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону N 877- V, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Отже нормами ст. 6 вказаного вище закону визначено вичерпний перелік підстав, лише за наявності яких посадові особи контролюючого органу мають право здійснювати позапланову перевірку.

Однак, судом встановлено. що відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання або його структурного підрозділу від 25.05.2018 року №980, підставою для проведення інспекційного відвідування зазначено пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року за №295, відповідно до якого інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Позивач не подавав письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням (ст.6 ч. 1 абз. 2).

Також не було звернення фізичних осіб про порушення, що спричинило шкоду їхнім правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (абз.5 ч. 1 ст. 6).

В обґрунтування правомірності проведення зазначеної перевірки відповідач наполягав, що інспекційне відвідування позивача було проведено за рішенням заступника начальнику управління Держпраці у черкаській області Жаркової М.В., яке прийняте за результатами аналізу інформації, викладеної у службовій записці головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю , зайнятість та інших нормативно-правових актів Томіленко Т.Д. від 24.05.2018 року, про повідомлення громадянином (особу якого відповідачем не розкрито) інформації про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці без належного оформлення трудових відносин. На підстав зазначеного і було видано вказане направлення з яким ФОП ОСОБА_1 ознайомлено та було вручено копію.

Відповідач також наполягає, що позивач під час такого інспекційного відвідування надала всі необхідні для проведення перевірки документа, що вказує на фактичний допуск інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування.

Разом із тим, із зазначеної відповідачем заяви особи, відомості про яку відповідачем не надані, не вбачається порушення її будь-яких прав чи законних інтересів, вказуючи про можливі порушення законодавства про працю, взагалі неможливо встановити на підставі яких саме відомостей остання зробила висновки про наявність якихось порушень, тощо.

Відтак таке звернення не охоплюється ст. 6 вказаного вище Закону N 877- V, а отже у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової перевірки.

Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону N 877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті З, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9,10,19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом N 877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон N 877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону N 877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 N 295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону N 877.

Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 N 1985-І\/, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону N 877 визначив звернення від 21.05.2018 року.

Дослідивши зазначене звернення, як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, суд зазначає, що воно жодним чином не узгоджується з вимогами Закону N 877 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, Закон N 877 визначає ряд умов, за яких звернення фізичної особи є підставою для здійснення позапланового заходу: таке звернення має стосуватись порушень, що спричинило шкоду правам заявника; порушення прав заявника має бути підтверджено відповідними доказами; позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням відповідного центрального органу виконавчої влади; посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити суб`єкту господарювання таке погодження; перевірці підлягають лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу, із їх зазначенням у направленні на проведення заходу державного контролю.

Усі ці умови відповідачем дотримані не були. Натомість, в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування відповідачем застосовано звернення особи, зміст якого зводиться виключно до того, що вона від когось дізналася про можливе не оформлення працівників на заправці та просить провести перевірку питань, що пов`язані з технікою безпеки при продажі паливно-мастильних матеріалів та не оформлення найманих працівників.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що у разі допуску особи до проведення перевірки предметом розгляду може бути лише суть виявлених порушень, суд враховує правову позицію Верховного Суду по постанові від 30.10.2018 за №808/929/18, де суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що у разі допуску Товариством посадових осіб відповідача до перевірки, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, оскільки сам наказ про призначення перевірки, який є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень та підставою для проведення перевірки платника податків, у разі визнання його протиправності обумовлює безпідставність дій по проведенню перевірки та нівелює наслідки такої.

Також суд враховує, що частиною четвертою статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що виключно законами, зокрема, встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

Таким чином, державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади (їх територіальними органами) лише в межах повноважень, передбачених законом.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.19р. у справі № 826/8917/17 -визнана не чинною постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

При цьому суд, визнаючи вказану постанову не чинною зазначав, що здійснення органом державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення має відбуватися у відповідності Закону про контроль.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Разом із тим, станом на 06.06.18 р. жодним Законом України не було встановлено, що Держпраці України (її територіальні органи) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Отже, посадові особи відповідача, які провели позаплановий захід (інспекційне відвідування) не є уповноваженими посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та не мали права проводити перевірку додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Таким чином, позаплановий захід (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1 був проведений посадовими особами відповідача протиправно та з численними порушеннями норм Конституції і Законів України. Відтак, вказана перевірка позивача є незаконною.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України N 509 від 17.07.201 Ззатверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок N 509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

При цьому пунктами 3, 4, 6, 7 Порядку N 509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Водночас із тексту оскаржуваних постанов про накладення штрафу вбачається, що остання прийнята без участі позивача. У свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджує вчасне сповіщення позивача про час і місце розгляду справи у передбачені строки.

Так відповідачем лише надані докази про відправлення на адресу позивача поштової кореспонденції, однак жодних відомостей про їх вручення останній суду не надано.

Що стосується наявності в матеріалах справи телефонограм, якими відповідач стверджує свої доводи, суд не може сприймати їх як належний та допустимий доказ, оскільки факт отримання їх саме позивачем не стверджується матеріалами справи та самим позивачем заперечується.

Таким чином, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано прийшовши до висновку про винуватість позивача у вчиненні порушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу верховенства права.

Відповідно до статті б КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, за наслідками проведення якого встановлено порушення, які фактично не мали місця.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних постанов про накладення штрафу, прийнятих за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі, а встановлені у ході його проведення порушення фактично не мали місця, зважаючи на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 528,61 грн., що підтверджується квитанцією від 05.11.2018 року.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.,ст. 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами від 26.06.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.06.2018 року за №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІІІ-ФС-341 та №ЧК-463/375/АВ/П/ПТ/ЗБ/ІІІ-ФС-342.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 528 (п`ятсот двадцять вісім) гривень 61 коп..

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.В. Середа