Решение № 82867511, 08.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. Рівне №460/1047/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-17784-17 У на суму 18276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна вимога про сплату боргу є безпідставною та винесена всупереч положенням чинного законодавства. Покликаючись до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до надісланої позивачу спірної вимоги податковим органом не було додано розрахунок суми недоїмки. Окрім того, в порушення пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, відповідачем не вручено акт перевірки, чим порушено право позивача на подання заперечень до вказаного акта перевірки. Вказане свідчить, на думку позивача, про недотримання відповідачем процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), відтак контролюючий орган діяв недобросовісно та необгрунтовано, що утворює підстави для скасування оспорюваного рішення відповідача.

Ухвалою суду від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав, представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.23), в якому зазначила, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач припинив підприємницьку діяльність 15.04.2019, відтак на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) був платником єдиного внеску в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Враховуючи вимоги пункту 2 частини першої статті 7 зазначеного Закону в редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2017 року фізична особа-підприємець, яка не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити єдиний внесок не менший за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки позивачем не дотримано обов`язок зі сплати єдиного внеску за 2017 – 2018 роки, а також за І квартал 2019 року, виникла заборгованість, на суму якої відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідачем підставно сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки). З таких підстав просив суд відмовити в позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.01.2006 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що внесено запис за номером: 2 598 000 НОМЕР_1 001616; з 26.01.2006 позивач перебував на обліку як платник податків в Головному управлінні ДФС у Рівненській області (Костопільська ДПІ) за номером: 606.

15.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за номером: 25980060003001616; з 15.04.2019 знятий з обліку в Головному управлінні ДФС у Рівненській області (Костопільська ДПІ), номер зняття з обліку: 1917090700123 (а.с.9-11).

21.02.2019 ГУ ДФС у Рівненській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17784-17 У, згідно з якою сума недоїмки за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне страхування складає 18276,72 грн (а.с.12).

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд враховує таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ визначено платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як встановлено судом, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.01.2006 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а з 15.04.2019 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; з 26.01.2006 по 15.04.2019 позивач перебував на обліку у контролюючому як платник податків (а.с.9-11).

Згідно з підпунктом 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, позивач в розумінні норм Закону № 2464-VІ до 15.04.2019 був платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок для платників зазначених у статті 4 цього Закону встановлено у розмірі 22 відсотка до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VІ).

Частинами 2, 3 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Таким чином, за 2017 рік позивач повинен був сплачувати єдиний соціальний внесок нарахований за календарний рік до 10 лютого наступного року, а протягом 2018 - 2019 років щоквартально до 20 числа місяця, що настає за кварталом.

Отже, з 01.01.2017 мінімальний страховий внесок становив 704 грн на місяць (3200 грн х 22 %); з 01.01.2018 мінімальний страховий внесок становить 819,06 грн на місяць (3723 грн х 22 %); з 01.01.2019 мінімальний страховий внесок становить 918,06 грн на місяць (4173 грн х 22 %).

Згідно з інтегрованою карткою ФОП ОСОБА_1 за платежем 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, осіб та які проводять незалежну професійну діяльність» за останнім обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску, яка сформована: за 2017 рік у сумі 8448 грн (704 грн х 12 міс.), за 2018 рік у сумі 2457,18 грн (819,06 грн х 3 міс.) та за І квартал 2019 року 2754,18 грн (918,06 грн х 3 міс).

З огляду на те, що позивачем належним чином не виконувались вимоги статті 9 Закону № 2464-VІ, а саме єдиний внесок не сплачувався за 2017, 2018 роки та І квартал 2019 року (до моменту припинення підприємницької діяльності), ГУ ДФС у Рівненській області прийнято спірну вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 21.02.2019 № Ф-17784-17 У на суму 18276,72 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача, що обчислення єдиного соціального внеску контролюючими органами здійснюється виключно на підставі актів перевірок та зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 2 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі – Інструкція № 449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

У пункті 3 цього ж розділу Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Платникам, зазначеним, зокрема, у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску була винесена на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу, що відповідає положенням Закону № 2464-VІ, а при формуванні спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-17784-17 У контролюючим органом дотримано вимоги передбачені Інструкцією № 449.

У позовній заяві позивач покликався до положень частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, згідно з якими у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Тому стверджував, що всупереч наведеній нормі до спірної вимоги про сплату недоїмки не було додано розрахунку суми недоїмки.

З приводу чого суд зауважує, що вказаними положеннями частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, що також кореспондують положенням пункту 5 розділу VI Інструкції № 449, визначено право платника саме оскаржити вимогу про сплату недоїмки за єдиним внеском в адміністративному або судовому порядку, у випадку з його незгоди з визначеною у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Тому такі доводи позивача суд визнає безпідставними, позаяк наведеними вище нормами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 формування та надсилання платнику податків розрахунку суми недоїмки, визначеної у податковій вимозі, не вимагається, а передбачається лише можливість оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального закону, обов`язок позивача зі сплати існуючої заборгованості за єдиним внеском не спростовано у ході судового розгляду.

Оцінюючи наявні в справі докази та аналізуючи встановлені фактичні обставини суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 № Ф-17784-17 У.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в позові до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 08 липня 2019 року.

Суддя Нор У.М.