Постановление суда № 82849400, 05.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11045/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Білоцерківця О.А.,

за участі секретаря Ахромєєвої А.В.,

сторін кримінального провадження: прокурора Козленко А.А.,

захисника обвинуваченого Волошина М.К.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо можливості зміни міри запобіжного заходу у кримінальному проваджені відносно вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 перебуває на розгляді суду.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд, заслухавши думку вказаних осіб, приходить наступних висновків.

На даний час у кримінальному провадженні виникли та стали достатніми підстави для висновку про можливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , що тримається під вартою, на більш м`який.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості.

Суд безпосередньо враховує характер та обсяг дій обвинуваченого ОСОБА_1 згідно обвинувачення.

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Посилання прокурора на наявність інших кримінальних проваджень суд не може взяти до уваги, оскільки, суд виходячи з принципу змагальності не отримав від прокурора жодного доказу на підтвердження її посилання.

Також суд виходить з того, що кваліфікація діяння за ч.2 ст.186 КК України, за ознакою повторність, на даний час не може вважатись підтвердженою, суд розглядає кримінальне провадження лише в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи, а саме відкритого викрадення майна.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, наявність постійного місця проживання, міцні соціальні зв`язки, характер діяння, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 331, 369, ч.2 ст. 384 КПК України

У Х В А Л И В :

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 02.09.2019 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 02 вересня 2019 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов`язків покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Білоцерківець