Решение № 82814589, 03.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2019 року м. Рівне №460/976/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду від Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов`язати відповідача призначити пенсію із зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18 липня 2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 18.07.2018 йому виповнилося 54 роки. 20.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років згідно з статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До вказаної заяви позивачем були додані, зокрема: посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3); довідка, якою підтверджується проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. Проте, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що наданими позивачем документами не підтверджується проживання або робота останнього в зоні гарантованого добровільного відселення протягом строку, необхідного для зниження пенсійного віку на 5 років. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки наданими ним документами в повній мірі підтверджується наявність у нього права на зниження пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 6 років. З наведених підстав, просить задовольнити позовну заяву повністю.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначив, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Відповідач вказує, що

до заяви про призначення пенсії позивач надав ряд документів серед яких довідка №6588 від 19.07.2018 видану Маневицькию селищною радою, в якій зазначено, що позивач проживав з 04.06.1986 по 15.05.1991 по АДРЕСА_1 . Довідка видана на підставі паспорта громадянина України та ката про встановлення фактичного місця проживання від 19.07.2018. Така довідка не може бути врахована для визначення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, оскільки паспорт громадянина України посвідчує лише особу. Підставою видачі довідки про проживання може бути будинкова книга, погосподарська книга або інший первинний документ, що підтверджує облік проживаючих (зареєстрованих) осіб за певною адресою. Згідно з записами у трудовій книжці, яку надав позивач за записом №3-4 свідчить, що в період з 10.04.1990 по 31.10.1990 працював в колгоспі ім. Куйбешива, на печатці якого чітко зазначено місцезнаходження колгоспу: агропромисловий комітет Смоленської області, колгосп ім. Куйбешива (РСФСР). Крім того, з огляду бланка посвідчення, затвердженого постановою КМУ від 25.08.1992 № 501 встановлено, що: «Пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19.12.1991, із змінами і доповненнями від 01.07.1992). Таким чином, періоди проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення встановлено, що не виконуються умови ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме, загальний період роботи становить 05 років 04 місяці 25 днів. Таким чином, відповідач вказує на відсутність підстав для зниження позивачу пенсійного віку на 6 років та призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 04.04.1995.

20.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом від 31.07.2018 за №2975/05-01 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані позивачем документи не підтверджують його право на зниження пенсійного віку на 6 років. Так, в листі відповідач зазначив, що в трудовій книжці НОМЕР_2 містяться відомості про роботу з 04.06.1986 по 23.03.1990 в Маневицькому ССПТУ-№8. Відомості за вказаний період підтверджені довідкою з місця роботи за №01-459 від 01.06.2018. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 смт.Маневичі відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. В довідці про проживання, виданою Балаховицькою сільською радою №621 від 20.07.2018, період проживання зазначено з 16.12.2016 по даний час. В довідці про проживання Маневицької селищної ради №6588 від 19.07.2018 підставою видачі зазначено паспорт громадянина України та акт про встановлення фактичного проживання від 19.07.2018. Така довідка не може бути врахована для визначення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, оскільки паспорт громадянина України посвідчує лише особу. Підставою видачі довідки про проживання може бути будинкова книга, погосподарська книга або інший первинний документ, що підтверджує облік проживаючих (зареєстрованих) осіб за певною адресою. Період роботи в зоні добровільного відселення становить 3 роки 09 місяців 20 днів, період проживання з 16.12.2016 по 20.07.2018 становить 01 рік 07 місяців 05 днів. Загальний період роботи та проживання на території, що відносить до зони гарантованого добровільного відселення (3зона) становить 05 років 04 місяці 25 днів. Проаналізувавши надані документи права на пенсію зі зниженням пенсійного віку як потерпілий від Чорнобильської катастрофи 3 категорії на день звернення позивач не має.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796, до якої, зокрема, додав:

- посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), серії НОМЕР_1 , видане Рівненською обласною державною адміністрацією 04.04.1995;

- трудову книжку серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 № НОМЕР_4 ;

- довідки про підтвердження періоду проживання та роботи в зоні добровільного відселення.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, смт. Маневичі Маневицького району Волинської області та село Острів Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, щоб особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 556/1153/17.

Враховуючи, що позивач постійно проживав без реєстрації в селі АДРЕСА_2 району АДРЕСА_3 області з 29 квітня1986 року по 09 грудня 1993 року, що підтверджується чинною довідкою Балаховицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 21.08.2018 №692, тому він має право на встановлення початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки.

Крім того, довідкою №6588 від 19.07.2018 підтверджується постійне проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 04 червня 1986 року по 15 травня 1991 року.

Крім того, з довідки Маневицького професійного училища від 01.06.2018 №01-459 встановлено, що позивач працював в Маневицькому ССПТУ - №8 з 04 червня 1986 року по 23 березня 1990 року.

Вказані довідки, надавались відповідачу разом із заявою про призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами в повній мірі підтверджується право останнього на зниження пенсійного віку на 6 років.

Посилання відповідача на те, що згідно з записами у трудовій книжці, яку надав позивач за записом №3-4 свідчить, що в період з 10.04.1990 по 31.10.1990 він працював в колгоспі ім. Куйбешива, на печатці якого чітко зазначено місцезнаходження колгоспу: агропромисловий комітет Смоленської області, колгосп ім. Куйбешива (РСФСР), у зв`язку з чим він не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку, суд оцінює критично, з наступних підстав.

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, надаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

Застосування законодавцем сполучника «чи» між словосполученнями «постійно проживали або постійно проживають» та «постійно працювали або постійно працюють» вказує на взаємозамінність обставин, визначених такими словосполученнями.

Тобто, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 достатньо наявності однієї обставини – проживання в зоні гарантованого добровільного відселення або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Крім того, в силу вимог абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796 позивач має право на зменшення на 6 років як пенсійного віку, так і страхового стажу.

Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 20 років.

Так, наявними в матеріалах справи копіями військового квитка, диплома та трудової книжки підтверджується наявність у позивача страхового стажу в розмірі понад 20 років.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання останнього призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796 - є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За приписами статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки пенсійного віку (тобто, 54 років) позивач досягнув 18 липня 2018 року року, а з заявою про призначення пенсії він звернувся до відповідача 20 липня 2018 року, тому пенсію позивачу належить призначити з 19 липня 2018 року.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та вказують на неправомірність поведінки відповідача в спірних правовідносинах.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, судовий збір в сумі 768,40 грн, сплачений позивачем відповідно до квитанції від 10 травня 2019 року №0.0.1346917202.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна, 30а, код ЄДРПОУ 40377142) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 19 липня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 липня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.